Теоретичні дефініції оплати праці
Соціально-економічний розвиток суспільства в умовах ринкових перетворень потребує перегляду сутності і значення оплати праці та вимагає негайних конструктивних перетворень з боку держави.
Важливою проблемою в сфері оплати праці є диспропорційне розшарування суспільства за доходами, низький рівень оплати праці працівників, що не сприяє зацікавленості у досягненні високих кінцевих результатів праці та є причиною розростання прихованого безробіття й значного падіння платоспроможного попиту населення. Такі причини як інфляція, нестабільність доходів, занедбалість нормування праці тощо, є одним з виявів кризи в організації праці, її побудові, тобто приведення її елементів в певну систему, що забезпечує взаємозв’язок кількості і якості праці з розмірами заробітної плати. З врахуванням цього надзвичайно актуальним завданням є дослідження сутності та проблем оплати праці з точки зору подолання кризи і стимулювання економічного зростання в Україні.
Огляд наукових досліджень та публікацій підтверджує, що в Україні зростає інтерес вчених до теоретичних і практичних проблем у сфері оплати праці згідно з вимогами ринкової економіки, однак у науковій літературі нема єдиних підходів до трактування сутності оплати праці.
Необхідно звернути увагу на те, що оплата праці завжди
знаходилась у центрі уваги багатьох вчених. В економічній літературі стан,
оцінка, проблеми та перспективи оплати праці висвітлюються такими науковцями
як: В.П. Бабич, І.А. Бланк, Й.М. Бескид, О.Д. Василик, В.Г. Дем’янишин, В.М.
Опарін, С.Я. Кондратюк, О.П. Кириленко, Ю.В. Пасічник, С.К. Потьомкін, І.М.
Сирота, В.М. Суторміна, В.Г. Ротань, В.М. Федосов, С.І. Юрій і ін.
У періодичній літературі на питаннях оплати праці
зосереджують свою увагу В.П. Антонюк, Л.Є. Бойко, О.П. Бевз, І. Д. Бенько, З.І.
Галушка, Н.С. Довгань, Г.В. Задорожний,
М.І. Карлін, В.В. Карпенко, Г.Т. Куліков, А.А. Когут, В.М. Рожок, Н.М.
Хорунжак, С.Є. Шпильовий, В.М. Ячменева та ін. У їх роботах знаходять
розглядаються деякі аспекти пов’язані з оплатою праці, однак ряд проблем серед
яких і зазначені вище залишаються недостатньо дослідженими.
Вихідним моментом дослідження даної проблеми є з’ясування
сутності оплати праці, як поняття досить складного та багатогранного,
досліджуваного багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими, які розглядають її
з різних позицій.
З позицій економіки праці, заробітна плата - це
винагорода або заробіток, обчислений в грошовому виразі, який за трудовим
договором роботодавець сплачує працівникові за роботу [2]. Це загальновизнане визначення відповідає трактуванню
заробітної плати в Законі України “Про оплату праці”.
З позицій економічної теорії, заробітна плата - це
економічна категорія, що відображає
відносини між роботодавцем і найманим працівником
з приводу створення певної
вартості.
На нашу думку, в цьому розумінні доречнішим є поняття
“оплата праці”, яка включає і інші витрати на робочу силу.
З позицій найманого працівника, ми можемо розглядати
заробітну плату, як основну частину його трудового доходу, який він отримує в
результаті реалізації здатності до праці. Тому з позицій роботодавця, заробітна
плата є головним чинником забезпечення матеріальної зацікавленості працівників
і досягненні високих результатів своєї праці.
Не викликає сумніву те, що праця - це складне та
багатоаспектне явище, яке відіграє з житті суспільства і кожної окремої людини
таку важливу роль, що саме це поняття в широкому розумінні є невіддільним від
людського життя.
Праця є свідомою доцільною діяльністю людей, яка
спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей. Саме праця є
першоосновою і необхідною умовою життя людей і суспільства. Змінюючи в процесі
праці навколишнє природне середовище і пристосовуючи його до своїх потреб, люди
не лише забезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і
прогресу суспільства. Більше того, праця є однією з найважливіших форм
самовираження, самоактуалізації і самовдосконалення людини, що вже з іншого
боку, але також є могутнім чинником суспільного прогресу.
Особливості праці як об’єкту дослідження, полягають в
тому, що по-перше, праця є доцільною діяльністю людей по створенню благ та
послуг, яка повинна бути ефективною, раціонально організованою; по-друге, праця
є однією з головних умов життєдіяльності не лише окремої особи, але і
будь-якого підприємства, організації, установи, а також суспільства в цілому;
по-третє в процесі праці формується система соціально-трудових відносин, які
утворюють стрижень суспільних відносин на рівні економіки в цілому, на рівні
регіону, установи і мікроколективу.
Слід підкреслити, що сучасна економічна наука відійшла
від вузького, суто виробничою погляду на працю, її оплату, що проявлявся за
радянських часів передусім ідеологізовано-штучним поділом праці на так звану
“продуктивну” та “непродуктивну” [3].
Ми визначаємо працю як свідому цілеспрямовану створюючу
діяльність, прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання
корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб.
Як самостійній економічній категорії, праці притаманні
кількісні та якісні характеристики. Кількісна характеристика праці полягає в
тому, що вона є витратою певного обсягу енергії та проявляється в таких поняттях,
як чисельність зайнятих, тривалість робочого дня, трудомісткість, інтенсивність
праці тощо.
Якісна характеристика праці свідчить про складність
роботи, професійну специфіку, якість кінцевих результатів праці, ефективність
витраченої праці, відповідальність за трудову діяльність тощо.
У дослідженнях провідних західних вчених, заробітна плата
працівників розглядається як невід’ємна частина вартості національного доходу,
яку в результаті розподілу й обміну між двома сферами діяльності у державі
працівники бюджетної сфери одержують відповідно до кількості та якості
виконаної роботи [4].
Українські вчені, визначають заробітну плату як конкретну
й найбільш розвинуту форму прояву економічного закону поділу праці.
З врахуванням вищерозглянутого, підкреслимо, що оплата
праці розкриває такі сторони трудових відносин, де праця є основним джерелом
задоволення потреб кожної працездатної людини та визначає трудовий внесок
конкретного працівника в результати роботи установи, організації, закладу. За
допомогою оплати праці працівників здійснюється матеріальне заохочення до
підвищення їх кваліфікації та відповідальності за виконану роботу. Саме оплата
праці стимулює до найбільш ефективного використання робочого часу та досягнення
найбільш високих результатів цієї праці. Від наукового обґрунтування сутності
оплати праці, правильного вибору шляхів її удосконалення залежать перспективи
майбутніх економічних перетворень у нашій країні.
Література:
1. Законодавство України про працю: Збірник нормативно-правових актів. - Х.:
ООО «Одіссей», 2003. - 696 с.
2. Грішнова О. А. Економіка праці й соціально-економічні відносини. Підручник.
/ О. А. Грішнова. - К.: Знання, 2004. - С. 375-396.
3. Лившиц Р. З. Заработная плата в СССР. Правовое исследование. / Р. З.
Лившиц. - М.1972 - С. 33-38.
4. Пономарева Г. А. Заработная плата как экономическая и правовая категория /
Г. А. Пономарева // Весник Ун-та Рос. Акад. образования. - 2001. - № 4. - С.
80-88.
5. http://library.if.ua/book/35/2361.html
6. http://lib.sau.sumy.ua/cgi-bin/irbis64r_opak62/cgiirbis_64.exe