Шиленкова Т.Ю.
Постановка проблеми. Вирішальною умовою зниження собівартості служить
безперервний технічний прогрес. Впровадження нової техніки, комплексна
механізація й автоматизація виробничих процесів, удосконалювання технології,
впровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити
собівартість продукції.
Аналіз
останніх досліджень та публікацій. Низка методика використовується в
управлінні виробництвом на різних рівнях. Наслідком цього процесу стала поява
досить великої кількості робіт, присвячених питанням аналізу, обліку,
планування, контролю собівартості, починаючи з робіт Луки Пачолі і закінчуючи
сучасними роботами українських науковців М. Г. Чумаченко, С. Ф. Голова, С. Ф. Покропивного, В. О.
Меца, І. Ф. Бутинця, В. М. Івахненко,
Г. Г. Кірейцева, Є. В. Мних.
Мета дослідження. Метою
дослідження є обгрунтування
концептуальних засад щодо управління собівартістю продукції та розробка на цій
основі рекомендацій методологічного та практичного спрямування, спрямованих на
пошук шляхів зниження собівартості продукції в умовах непередбачуваного
зовнішнього середовища.
Виклад основного матеріалу дослідження. Серйозним резервом зниження собівартості продукції
є розширення спеціалізації й кооперування. На спеціалізованих підприємствах з
масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижче, ніж на
підприємствах, що виробляють цю же продукцію в невеликих кількостях. Розвиток
спеціалізації вимагає встановлення й найбільш раціональних кооперованих
зв'язків між підприємствами.[4,с.149]
Зниження собівартості продукції забезпечується насамперед за рахунок
підвищення продуктивності праці. З ростом продуктивності праці скорочуються
витрати праці розраховуючи на одиницю продукції, а отже, зменшується й питома
вага заробітної плати в структурі собівартості.
Успіх боротьби за зниження собівартості вирішує насамперед ріст
продуктивності праці робітників, що забезпечує в певних умовах економію на заробітній
платі. Збільшення вироблення продукції на одного робітника може бути досягнуте
за рахунок здійснення організаційно-технічних заходів, завдяки чому змінюються,
як правило, норми виробітку й відповідно їм розцінки за виконувані роботи.
Збільшення вироблення може відбутися й за рахунок перевиконання встановлених
норм виробітку без проведення організаційно-технічних заходів. Норми виробітку
й розцінки в цих умовах, як правило, не змінюються.
З ростом обсягу випуску продукції прибуток підприємства збільшується не
тільки за рахунок зниження собівартості, але й внаслідок збільшення кількості
випускаємої продукції. Таким чином, чим більше обсяг виробництва, тим за інших
рівних умов більше сума одержуваного підприємством прибутку.[4,с.152]
Найважливіше значення в боротьбі за зниження собівартості продукції має
дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках
виробничо-господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення на
підприємствах режиму економії проявляється насамперед у зменшенні витрат
матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скороченні видатків по
обслуговуванню виробництва й керування, у ліквідації втрат від браку й інших
непродуктивних видатків.
Основною умовою зниження витрат сировини й матеріалів на виробництво
одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів і вдосконалення технології
виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, впровадження технічно
обґрунтованих норм видатків матеріальних цінностей.
Скорочення витрат на обслуговування виробництва й керування також зменьшує
собівартість продукції. Розмір цих витрат на одиницю продукції залежить не
тільки від обсягу випуску продукції, але й від їхньої абсолютної суми.[1,с.422]
Масштаби виявлення й використання резервів зниження собівартості продукції
багато в чому залежать від того, як поставлена робота з вивчення й впровадження
досвіду, наявного на інших підприємствах.
Висновки. В умовах жорсткої конкуренції велике значення
набуває відповідне ресурсне забезпечення, величина якого впливає на рівень
розвитку економіки підприємства. Тому кожне підприємство повинно знати, у що
обходиться виробництво продукції (робіт, послуг). Даний фактор особливо
важливий в умовах ринкових відносин, оскільки рівень витрат на виробництво
продукції впливає на конкурентоспроможність підприємства. Отже, в умовах
конкретного підприємства необхідно якомога точніше розрахувати індивідуальну
собівартість продукції, яка відображає умови роботи підприємства, і виявити
резерви її зниження у зв’язку зі змінами в техніці, технології та організації
виробництва. Нинішня технологія планування собівартості продукції на більшості
підприємств України не відповідає умовам ринкової економіки. Вона не забезпечує
своєчасної і повної інформації для опрацювання можливих альтернативних рішень
стосовно обсягів виробництва, асортименту, ціни, визнання доцільності різних
видів функціональних заходів, тощо. Отже, для того, щоб планування собівартості
на вітчизняних підприємствах відігравало визначальну роль в забезпеченні
ефективного функціонування об’єктів господарювання, потрібно сформулювати
концептуальну схему технології планування, визначити її структуру, принципи та
вимоги в перехідний період до ринку. [2,с.306]
Література:
1. Бутинець
Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлінський
облік. – Житомир: ПП „РУТА”, 2005. – 480с.
2. Економіка
підприємства: Підручник / За заг. ред. С. Ф. Покро-пивного.- Вид. 2-е, перероб.
та доп.- К.: КНЕУ, 2001.- 528 с.
3. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: Навч.
посібник.- 3-є вид., перероб. і доп.- К.: Знання-Прес, 2002.- 190 с.
4. Бутинець Ф. Ф., Мних Є. В., Олійник О. В. Економічний
аналіз. Практикум: Навч. посібник для студентів вузів.- Житомир: ЖГП,
2000.-416с.