Ковальова Г.В.

Приватний вищий навчальний заклад „Галицька Академія”

Особливості обліку витрат підприємств нафтогазовидобувної промисловості

Питання управління процесом формування витрат нафтогазовидобувної промисловості  є важливою і актуальною науково-практичною задачею у зв’язку з впровадженням сучасних корпоративних систем управління підприємствами,  а також прогресивних стандартів, сучасних систем обліку, контролю та управління, що базуються на ідеології єдиного інформаційного поля. [1]. Тому, для підприємств нафтогазовидобувної галузі особливого значення набувають питання організації найбільш оптимальної системи обліку витрат і методів калькулювання собівартості продукції, які враховували б особливості їх діяльності. Основними з яких є: наявність різноманітних технологічних процесів, пов’язаних з експлуатацією великої кількості видобувного та нафтопромислового обладнання; відсутність незавершеного виробництва; значна вартість свердловин, які експлуатуються; енергоємність процесу нафтогазовидобутку для піднімання продукції з пласту на поверхню. Такі особливості обумовлюють необхідність використання системи обліку виробничих витрат, яка б різноаспектно дозволила їх врахувати, при цьому вибір системи обліку виробничих витрат повинен базуватися на засадах одержання точної та достовірної інформації для оперативного контролю й аналізу за ними з метою прийняття адекватних управлінських рішень.          Визначеним цілям повинна слугувати загальна система управління витратами, яка здійснює керування всіма ресурсами і видами діяльності підприємств на основі облікової інформації. Формування систем обліку та контролю витрат господарської діяльності повинно базуватися на гнучкій основі, метою  якої є одержання точної, оперативної та достовірної інформації для оперативного контролю й аналізу рентабельності процесів нафтогазовидобутку [2].

Чинна Інструкція з планування, обліку і калькулювання собівартості видобутку нафти та газу, містить методику калькулювання собівартості основних продуктів видобування, яка не відповідає вимогам обліку витрат на виробництво продукції, оскільки має такі необґрунтовані умовності:

- прирівнювання 1т нафти та 1тис м3 газу до 1 умовної тони продукції видобування з метою розподілення витрат;

- розподілення витрат здійснюється тільки пропорційно вазі продуктів видобування.

Такий розподіл без урахування якісних особливостей продукції, тобто відношення різниці до споживчої вартості нафти та газу, не можна розглядати інакше як спрощення важливого завдання – точного обліку витрат на видобування окремих видів продукції підприємств. Оскільки типи нафти істотно різняться між собою, то у процесі придбання її якісні показники є домінуючими. Проте практика реалізації продукції нафтогазовидобувних підприємств шляхом відкритих торгів на аукціонах доводить, що ціна встановлюється на всю партію нафти (без врахування сортів, типів), оскільки за існуючою методикою калькулювання собівартості нафти всі її якісні групи мають однакову собівартість [3].

Облік витрат з видобутку нафти та супутнього газу, а також калькулювання собівартості 1 т нафти і 1 тис куб. метра газу ведеться на рахунку 23 “Виробництво”. На даному рахунку для обліку витрат з видобутку рекомендуємо виділити окремий субрахунок – “Видобуток нафти та супутнього газу” (рахунок другого порядку), на якому у свою чергу відкриваються аналітичні рахунки (третього порядку):

– 23/1/1 – видобуток нафти;

–       23/1/2 – видобуток супутнього газу;

–       23/1/3 – видобуток природного газу.

Витрати за кожним з даних виробництв визначаються за наступними статтями: витрати на енергію з вивільнення нафти; зі штучного впливу на пласт; з оплати праці робітників основного виробництва, відрахування на соціальні заходи; амортизаційні відрахування свердловин; зі збору та транспортування нафти та технологічної підготовки нафти; на підготовку й освоєння виробництва; на утримання та експлуатацію свердловин і обладнання; відрахування на відтворення мінерально-сировинної бази; платежі за право користування надрами; рентна плата, поточний та капітальний ремонт свердловин, загальновиробничі та інші виробничі витрати.

Для обліку витрат за даними виробництвами на рахунку 23 відкривається субрахунок 2 “Допоміжні виробництва”, на якому у свою чергу необхідно відкривати рахунки третього порядку для обліку витрат за видами наступних виробництв:

– 23/2/1 – з підтримки пластового тиску;

– 23/2/2 – зі збору, збереження та внутрішньовиробничого транспортування нафти;

– 23/2/3 – із зовнішнього транспортування нафти;

– 23/2/4 – з технологічної підготовки та стабілізації нафти;

– 23/2/5 – зі збору та транспортування газу.

Такий порядок обліку на рахунку 23 “Виробництво” можна пояснити лише відсутністю в Плані рахунків бухгалтерського обліку рахунку, на якому можна було б у даній галузі враховувати витрати за виробництвами, що супроводжують основне виробництво.

Також слід звернути увагу на те, що витрати за кожним з наведених виробництв нафтодобувних підприємств повинні групуватися, відповідно до кошторису витрат, за статтями:

–     сировина і матеріали - вартість нафти, використаної на одержання продуктів стабілізації при технологічній підготовці нафти; допоміжних матеріалів і запчастин; втрати нафти в межах установлених норм при її підготовці та збереженні;

–     вартість нафти і газу, використаних на виробничо-технологічні цілі;

–     вартість електроенергії, пари, води, використаних на виробничо-технологічні цілі;

–     витрати з оплати праці основних  робітників та цехового персоналу;

–     відрахування на соціальні заходи;

–     амортизація основних засобів;

–     інші виробничі витрати;

–     витрати на ремонт будинків, споруджень і інвентарю; витрати на охорону праці тощо.

Нафтодобувні підприємства самостійно визначають порядок обліку та списання витрат за виробництвами та цехами. Виходячи з цього, пропонуємо порядок бухгалтерського обліку витрат, що допускає наступну послідовність їх обліку та списання.

На першому етапі списуються витрати, зібрані на рахунках обліку: загальновиробничих витрат, допоміжних виробництв, які розподіляються в наступному порядку:

1. Загальновиробничі витрати, що обліковуються на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, списуються тільки на рахунок 23 “Виробництво”, субрахунок 1 і 2 порядків з розподілом на витрати з видобутку нафти та супутнього газу пропорційно сумам витрат за статтею “Витрати на оплату праці виробничих робітників”. Відповідно до облікової політики підприємства може бути обрана інша база для розподілу – прямі витрати, кількість продукції тощо.

2.   Витрати на утримання і експлуатацію обладнання відображаються також на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” та розподіляються наступним чином:

– витрати, понесені на підземний ремонт свердловин, рекомендуємо списувати в дебет рахунку 23 за прямою ознакою згідно даним обліку витрат: нафтових – на субрахунок – 23/1/1; газових – на субрахунок – 23/1/2. Облік даних витрат на субрахунках 1 і 2 рахунку 23 ведеться за статтею “Витрати на утримання та експлуатацію свердловин і обладнання”;

– витрати на прокат електро- і експлуатаційного обладнання списуються в дебет субрахунків 1 і 2 рахунку 23 пропорційно валовому видобутку нафти та супутнього газу;

– витрати на проведення ремонту електропогрузних установок списуються в дебет субрахунків 1 і 2 рахунку 23 пропорційно валовому видобутку нафти і газу;

– витрати з автоматизації виробництва списуються в дебет субрахунків 1 і 2 рахунку 23 пропорційно валовому видобутку нафти і газу.

3.   Витрати допоміжних виробництв, що обліковуються на рахунку 23 за видами виробництв, враховуються і розподіляються в порядку, встановленому підприємством. Пропонуємо застосування попроцесного методу обліку витрат зі списанням витрат пропорційно кошторисним (плановим) чи договірним цінам на виготовлену продукцію (роботи, послуги). Таким чином, витрати за цехами, зайнятими виробництвом і забезпеченням основного виробництва електроенергією, водою, парою, стиснутом газом і повітрям списуються в дебет рахунків 23, 91. Розподіл даних витрат за виробництвами здійснюється виходячи з кількості спожитої електроенергії, пари, газу, повітря з включенням витрат до складу статей “Витрати на енергію з витягу нафти”; за цехом ремонту електро- і експлуатаційного обладнання (витрати на утримання і експлуатацію наземного та підземного устаткування) списуються на рахунок 91, розподіл яких за видами обладнання здійснюється за процесами.

На другому етапі визначаються витрати за рахунками обліку основних виробництв, що супроводжують виробництва з видобутку нафти і супутнього газу, витрати за яким рекомендовано обліковувати на субрахунках 23/2/1-5. Витрати за даними виробництвами розподіляються наступним чином:

–     з підтримки пластового тиску (23/2/1) – списуються на виробництво з видобутку нафти (субрахунок 23/1) із включенням їх до складу витрат за статтею “Витрати зі штучного впливу на пласт”;

–     зі збору, збереження та внутрішньовиробничого транспортування нафти (23/2/2) – списуються на виробництво видобутку нафти прямим способом із включенням даних витрат до складу витрат за статтею “Витрати зі збору та транспортування нафти”;

–     із зовнішнього транспортування нафти (23/2/3) – на рахунок 91;

–     з технологічної підготовки та стабілізації нафти (23/2/4) – списуються на виробництво з видобутку нафти (субрахунок 23/1), із включенням їх до складу витрат за статтею “Витрати з технологічної підготовки нафти”;

–     зі збору, збереження та внутрішньовиробничого транспортування газу (23/2/5) – списуються на виробництво видобутку газу прямим способом із включенням даних витрат до складу витрат за статтею “Витрати зі збору та транспортування газу”.

На третьому етапі визначаються витрати за рахунками обліку основних виробництв з видобутку нафти природного і супутнього газу (обліковуються на субрахунках 23/1 ,  23/2 і 23/3). Вартість нафти та газу, використаних для власних потреб або тих, що фіксуються як втрати, обліковується за їх плановою собівартістю того місяця, в якому такі втрати чи витрати зафіксовані [4].

Комплексні статті загальновиробничих витрат в нафтовидобутку, облік яких ведеться на рахунку 91 „Загальновиробничі витрати”, містять загальні витрати на управління виробництвом, вдосконалення технології та організації виробництва, на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень, на обслуговування виробничого процесу, витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією засобів природоохоронного призначення, на забезпечення пожежної і сторожової охорони об’єктів загальновиробничого призначення, на використання та обслуговування засобів сигналізації, зв’язку, на охорону праці, податки, збори та інші обов’язкові платежі, інші загальновиробничі витрати (пункти медичної допомоги, сертифікацію продукції, спеціальну літературу, страхування ризиків цивільної відповідальності) [5].

Отже, за діючою методикою всі загальновиробничі витрати вважаються постійними та повністю відносяться на виробничу собівартість продукції видобування. Таке спрощення приймається у зв’язку з тим, що видобуток нафти і газу здійснюється на максимально допустимих режимах роботи свердловин і вся видобута продукція за звітний період реалізується.

 

Список використаної літератури

1.     http://www.gaap.ru./biblio/mngacc/practice/010.asp/

2.     Голов С.Ф. Управлінський облік. – К.: Лібра, 2003. – 704 с.

3.     Зоріна Н.В., Сеніна Г.В. Формування та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в галузях народного господарства: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 240 с.

4.     Кафка С. М. Особливості обліку витрат на нафтовидобувних підприємства // Вісник ЖДТУ. – Економічні науки. – 2004. – № 4 (30). – С. 86–93.

5.     Цал–Цалко Ю. С. Витрати підприємства: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. – 656 с.