Прокопенко О.К.
Науковий керівник: Гайдукова О.О.
Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці
Українська національна економічна система, що досить інтегрована у світове господарство, не могла залишитися осторонь світових процесів. Порушення макростабільності на зовнішніх ринках спричинило негативний відгук у внутрішніх процесах в Україні.
Дослідженню причин та наслідків світової кризи присвячені праці багатьох економістів та фінансистів України: Бойцуна А., Бурковського І., Гайдуцького П., Гончара М., Дорошенка І., Жаліло Я., Кайзера М., Паливоди К., Пинзеника В., Пороховського А., Тарнавської Н., Тигіпка С., Удод Л. та багатьох інших [4].
Нинішня глобальна економічна криза є безпрецедентною і відродження буде повільнішим, ніж очікувалось. В Україні ця криза припала на складний з політичного погляду період, оскільки країну очікують президентські вибори. Однак не можна відкладати заходи з подолання кризи до того часу, коли для цього буде отримано чіткий політичний мандат унаслідок виборів. Необхідно досягти компромісу, достатнього для впровадження комплексного набору заходів, які дадуть змогу протистояти кризі та відновити зростання.
У жовтні 2008 року Україна була однією з перших країн, які своєчасно звернулися по допомогу до світових фінансових організацій. Наразі вже одержана частина фінансової допомоги від МВФ, кошти від Світового банку і Європейського банку реконструкції та розвитку, а також технічна допомога від низки двосторонніх донорів [3,6]. Відтоді було зроблено певні корисні кроки, однак іще потрібно виконати чималу роботу із впровадження узгодженого пакета заходів, спрямованих на подолання кризи. Антикризовий план заходів для України повинен містити такі чотири ключові елементи: 1) адекватне та послідовне впровадження макроекономічної політики відповідно до програми, яку підтримує МВФ; 2) переорієнтація бюджетних видатків у бік збільшення обсягу інвестицій у державну інфраструктуру, які сприяють зростанню і дадуть змогу підтримати реальний сектор і зайнятість, у поєднанні із зусиллями, спрямованими на мобілізацію ресурсів для захисту бідних і уразливих верств населення; 3) чітка стратегія захисту вкладників банків і реабілітації банківського сектору; 4) реформи, які сприятимуть полегшенню входження на ринок та залученню приватних інвестицій [2,10].
Щодо фіскальної сфери, то Україна, так само, як і багато інших країн з перехідною економікою, потерпає від браку фінансування на покриття значного фіскального розриву. Бюджет України має великі можливості щодо зменшення нецільових витрат і марнотратних субсидій та податкових пільг, якими користуються неефективні виробники і заможні споживачі.
Якщо говорити про банківський сектор, то діагностика найбільших банків виявила існування значного дефіциту капіталу. Позитивною ознакою є те, що багато приватних акціонерів, у тому числі західних установ, уже розпочали рекапіталізацію своїх банків. У випадку системних банків, акціонери яких не хочуть або не можуть здійснити рекапіталізацію, у ситуацію повинна втрутитися держава. На сьогодні досить високою є частка присутності іноземного капіталу у фінансових установах. Фінансовий сектор України — один із лідерів у залученні прямих іноземних інвестицій (19% усього накопиченого іноземного капіталу). У банківському секторі частка іноземного капіталу в загальному обсязі капіталу становить 37,2% і перевищує граничне значення межі економічної безпеки на рівні 30% [1,54].
Прискорене поновлення структурних реформ в Україні має вкрай важливе значення для того, щоб вийти з цієї кризи міцною і конкурентоспроможною країною. З цією метою їй необхідно буде знизити бар’єри для входження на ринок і завершення бізнесової діяльності, що дасть змогу перерозподілити наявні ресурси. Україні слід буде створити належні стимули для приватних підприємств до впровадження інновацій і модернізації з допомогою запровадження передбачуваної податкової і регуляторної систем, застосування належної політики ціноутворення для послуг з поставок енергоносіїв та інших суспільних послуг
Зміни до законодавства, які зараз подані до Верховної Ради, передбачають зменшення кількості дозволів, послаблення вимог щодо мінімального капіталу для приватних підприємців. Уряд також підготував новий закон про державні закупівлі, прийняття якого свідчитиме про підтримку Україною міжнародних стандартів конкурентної боротьби і водночас заощадить державі велику кількість грошей [2,9].
Міжнародна криза виявила ризики, закладені в моделі зростання України протягом років процвітання, так само, як і в багатьох інших країнах регіону. Україна заслуговує на міжнародну допомогу в подоланні цих дуже значних потрясінь, що зруйнували попередню модель зростання. Однак, щоб отримати користь від такої допомоги і вийти з кризи з економікою, спроможною повернутися до збалансованого зростання, Україна мусить визнати і розв’язувати свої власні проблеми та виправляти недоліки.
Список використаних джерел:
1. Тарнавська Н.І Світова економічна криза та її наслідки // Економічний вісник. - 2009. - № 3. - С. 52-54.
2. Удод Л.М. Українська відбудова // День. - 2009. - №43. - С. 9-10.
3. Кайзер М. Чому Україна мусить вжити невідкладні заходи // Економіка України – 2009. - № 4. – С. 4-8.
4. Паливода К., Гайдуцький П. Чим загрожує Україні криза? // Дзеркало тижня. – 2008. - № 12.