Мельничук М.С., к.ю.н., Багай Н.О.

Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника, Україна

Юридична природа фермерських господарств

Фермерське господарство – одна з перспективних організаційно-правових форм ведення сільськогосподарського виробництва, яка сприяє самостійності та зацікавленості виробника в кінцевих результатах роботи.

Особливу роль у правовому забезпеченні функціонування фермерських господарств у свій час відіграв Закон України «Про селянське (фермерське) господарство», прийнятий 20 грудня 1991 року [1]. Цим актом вперше визначалися економічні, соціальні та правові основи створення і діяльності фермерських господарств в Україні, гарантувалося право громадян на добровільне створення цих господарств, їх самостійність, рівність з іншими формами господарювання в АПК, а також рівноправність їх членів з особами, зайнятими в інших сферах народного господарства [1].

Подальше реформування земельних і аграрних відносин в Україні сприяло збільшенню кількості фермерських господарств. Так, загальна кількість зареєстрованих господарств в Україні становила: станом на 1 січня 1993 року – 14388, на 1 січня 1996 року – 34687, на 1 липня 2003 року – 43042 юридичні особи [2 ,с.287]. Станом на 1 квітня 2009 року в Україні функціонує 50045 фермерських господарств [3].

Основним нормативно-правовим актом, що регулює діяльність фермерських господарств у сучасний період є Закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року [4]. У Законі закріплено поняття фермерського господарства, що визначається як форма підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства (ст. 1 Закону) [4].

З цієї дефініції та змісту інших норм Закону можна виділити такі основні ознаки фермерського господарства:

1) наявність статусу юридичної особи, і відповідно – власного найменування, печатки і штампу;

2) господарство - окремий самостійний суб’єкт господарювання, що має специфічні особливості і відрізняється від інших суб’єктів господарської діяльності (колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів тощо);

3) це підприємницька діяльність, яка відповідно до Закону України «Про фермерське господарство» здійснюється громадянами України;

4) сімейно-трудовий характер господарства, оскільки членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі;

5) змістом діяльності фермерських господарств є організація, виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація;

6) основним засобом виробництва є землі сільськогосподарського призначення;

7) метою діяльності фермерських господарств є одержання прибутку.

Н.І.Титова вважає доцільним виділяти додаткові ознаки фермерських господарств:

1) фермерське господарство – це суб’єкт сільськогосподарського землевикористання, тобто праці з використанням природних властивостей саме земель;

2) праця членів фермерських господарств є своєрідним різновидом індивідуальної трудової діяльності, тобто члени цих господарств не перебувають у трудових відносинах з будь-якими підприємствами, установами;

3) фермерське господарство використовує землі на праві приватної власності [5].

Вчена розглядає фермерське господарство як окремий, добровільно створений самостійно господарюючий аграрний суб’єкт з правами юридичної особи, що є формою підприємництва громадян України у сфері землевикористання, змістом якого є виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції на засадах сімейно-трудового об’єднання його членів при використанні приватної та орендованої землі та майна [5, с.16-17].

З урахуванням з’ясованих юридичних ознак фермерського господарства можна дати таке його визначення: фермерське господарство – це суб’єкт підприємницької діяльності, створений на засадах самостійності та добровільності, що має статус юридичної особи та об’єднує громадян України, які перебувають в родинних відносинах та виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Література:

1. Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 14. – Ст. 186.

2. Аграрне право України: Підручник // [Багай Н.О., Бондар Л.О., Гуревський В.К. та ін.]; за ред. О.О.Погрібного. - К.: Істина, 2004. - 448с.

3. Кількість суб’єктів ЄДРПОУ за галузями економіки станом на 1 січня 2009 року // http://www.ukrstat.gov.ua/

4. Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.

5. Титова Н.І. Селянське (фермерське) господарство України: правове регулювання, поняття, ознаки, перспективи / Титова Н.І. // Право України. - 1995. - №9-10.-С.14-18.