Михайліченко І.В., Голодок Л.П., Вінніков А.І.

Вступ

Урогенітальнаінфекція у жінок є однією з найважливіших медико-соціальних проблем сучасності. Серед бактеріальних захворювань великукількість становлять патологічні стани, пов’язані з порушенням нормальної мікрофлори урогенітального тракту жінок, тобто з розвитком вагінальних дисбактеріозів.

Запальні процеси урогенітального тракту переважно пов’язаніз істафілококами, стрептококами та грамнегативними аеробними бактеріями, що колонізують урогенітальний тракт жінок.

Актуальність проблеми лікування інфекційної патології органів сечостатевої системи у жінок обумовлена наявністю широкого спектру збудників, що викликають дане захворювання, складністю їх ідентифікації, а також зростаючою частотою розвитку ускладнень.

Сучасний методичний рівень сучасної клінічної мікробіології дозволив в значній мірі розширити наші уявлення про стан мікроценоза статевих шляхів жінки і показати, що пригнічення нормальної мікрофлори піхви веде до різноманітної патології. Збільшується частота бактеріального вагінозу (БВ) і урогенітального кандидозу (УГК), неспецифічних вагінітів (НВ).

На жаль, антибактеріальніпрепарати не здатні забезпечити відновлення природного імунологічного захистуслизовоїо болонки піхви. До того ж антибактеріальні засоби чинять не сприятливий вплив на життєдіяльність сапрофітної мікрофлори.

Зменшеннякількостітазниженняфункціональноїактивностісапрофітноїмікрофлори (у першу чергу паличок Додерлейна ) неминуче ведуть до зниження природної резистентності до патогенних мікроорганізмів, що створює передумови для рецидивування запальних захворювань.

Виходячи з актуальності метою роботи було вивчення біологічних властивостей умовно-патогенної мікрофлори урогенітального тракту жінок та визначення антибіотикорезистентних мікроорганізмів.

Матеріали та методи досліджень

Проводилося дослідження умовно-патогенної мікрофлори урогенітального тракту у жінок різного віку.

З метою визначення розповсюдженості умовно-патогенних мікроорганізмів дослідження проводилися на базі Дніпропетровської районної лікарні, міста Дніпропетровськ. Нами були обстеженіжінки, хворі на гнійно-запальні захворювання репродуктивної системи. Виділені штами були ідентифіковані на основі Наказу МОЗ №535об «Унификации микробиологических (бактериологических) методов исследования» від 22.04.85р. У групу обстежених жінок не входили жінки з гонорейною, хламідійною, герпесвірусною, трихомонадною інфекціями.

Для мікробіологічного аналізу у жінок віком від 18 до 50 років відбирали клінічні зразки з піхви та цервікального каналу. Одержаний клінічний матеріал засівали методом Голда на 5% Кров’яний агар, середовище Сабуро. Посіви на Кров’яному агарі інкубуються при 37ͦС 18-24 години, на середовищі Сабуро 48-72 години при 30ͦС . З вирослих колоній одержували чисті культури мікроорганізмів і ідентифікували їх загальноприйнятими методами за морфологічними, культуральними, біохімічними властивостями, що дозволяють віднести їх до того чи іншого роду або виду.

Чутливість умовно-патогенних штамів до антибіотиків визначали методом дифузії в агар з використанням стандартних дисків промислового виробництва. Поживним середовищем для визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків є агар або бульйон Мюллер-Хінтона.

Для визначення ступеня чутливості штамів St.pyogenes використовували антибіотики: гентаміцин, ерітроміцин та ванкоміцин. Для встановлення чутливості штамів S.aureus використовували наступні антибіотики: ципрофлоксацин та гентаміцин. Для штамів S. saprophyticus – ванкоміцин,окситоцин та для S.epidermidis – гентаміцин та ванкоміцин.

Результати та їх обговорення:

Нами було обстежено 100 жінок, хворих на гнійно-запальні захворювання репродуктивної системи віком від 18 до 50років. Із яких було виділено та досліджено 72 штами умовно-патогенних мікроорганізмів (таб. 1)

Таблиця 1.

Штами, виділені при запальних захворюваннях урогенітального тракту жінок репродуктивного віку (18-50 років).

Вид м/о:	Кількість виділених штамів:	Кількість виділених штамів, %:
Staphylococcus	29	40,2
Streptococcus	15	20,8
Enterococcus	12	16,6
E.coli	10	14
Proteus	6	8,3

Серед яких 40,2% – штамів відносять до роду Staphylococcus, 20,8% штамів відносяться до роду Streptococcus, 16,6% – до роду Enterococcus,8,3%штамів- належать до роду Proteusта 14% – штамів E.coli.

Патологічний матеріал висівали на елективні середовища. При ідентифікації культур враховувалися морфологічні ознаки, фарбування за Грамом, розташування у мазках, фізико-біохімічні ознаки. При диференціюванні стафілококів визначалася коагулазна активність, чутливість до новобіоцина (1,6 мкг/мл). Штами Staphylococcussaprophyticus стійкі до новобіоцина. При диференціюванні стрептококів використовували тест гідролізапіролідоніл-Р-нафтиламіду (ШР-тест). Streptococcuspyogenes єдиний стрептокок, що дає позитивну реакцію на ШР-тест.

Під час проведення подальшої ідентифікації ми встановили наявність, у більшості випадків, кокової мікрофлори (рис.1).

Рисунок 1. Відсоткове співвідношення представників кокової мікрофлори урогенітального тракту жінок.

Дивлячись на рисунок 1, можна зазначити, що із 29 штамів стафілококів було виділено 41% - золотистого стафілококу, S.saprophyticus– 34,5%, S.epidermidis – 24% штамів. На St.pyogenes припадає 20,8% та на E.feciumта E.faecalis– 58% та 42% відповідно.

Наявність великої кількості умовно-патогенних мікроорганізмів в урогенітальному тракті жінок при запальних захворюваннях у наших дослідах очевидно обумовлено антропогенними впливами, що змінили не тільки реактивність організму самої людини, але і деякі біологічні властивості мікроорганізмів: представники умовно-патогенної мікробної флори, що раніше вважалися непатогенними, набули можливості викликати хронічні гнійно-запальні захворювання урогенітальної системи, що часто набувають рецидивуючого перебігу.

Наступним етапом досліджень було вивчення біологічних властивостей виділених штамів стафілококів і стрептококів, а саме плазмокоагулазна, гемолітична, лецитиназна та гіалуронідазна активність, здатність розріджувати желатину та окислювати маніт в анаеробних умовах.

Найбільш патогенними для людини є коагулазопозитивні стафілококи. Коагулазонегативні - менш вірулентні, але також здатні викликати захворювання.

У більшості виділених стафілококів визначається стійка ознака щодо лецитиназної і коагулазної активності, здатності ферментувати маніт у анаеробних умовах, що свідчить про належність виділених штамів до виду S.aureus (41%), який найбільш патогенний для людини (рис 2).

Стосовно коагулазопозитивних стафілококів спостерігаються і мінливі ознаки: здатність до гемолізу та золотистий пігмент. У коагулазонегативних штамів стафілококу відміченафосфатазна активність, що свідчить про належність виділеного штаму до виду S.epidermidis (24%), а також здатність до окислення маніту - S.saprophyticus – (34,5%).

Рисунок 2. Відсоткове співвідношення біологічних властивостей досліджуваних штамів стафілококів.

Нами було встановлено, що всіма факторами патогенності володіє золотистий стафілокок найвищий відсоток плазмокоагулазної активності та золотистого пігменту припадає саме на цей штам -50% та 36% відповідно. Гіалуронідазною активністю володіє S.epidermidis -34%, найвищий показник окислення маніту має S.saprophyticus – 53% штамів.

Гемолітична активність стрептококів, виділених з репродуктивного тракту жінок представлена на рисунку 3.

Рисунок 3. Розподіл гемолітично активних представників ентеро та стрептококів.

Відмічено, що 70% ентеро та стрептококів здатні до α-гемолізу (неповного) і 30% - до β-гемолізу.

Наступним етапом досліджень було проведення чутливості до антибіотиків досліджуваних видів мікроорганізмів.

Рисунок 4. Чутливість до антибіотиків бактерій роду Staphylococcus.

Аналізуючи рисунок 3, слід відмітити, що найбільшу чутливість золотистий стафілокок проявляє догентаміцину - 7 (58%) чутливих штамів та до ципрофлоксацину – 5 (42%) чутливих штами. Культури S.saprophyticusвиявляють чутливість до ванкоміцину та окситоцину – 6 (60%) та 4 (40%) штамів відповідно. S.epidermidisчутливі до гентаміцину та ванкоміцину – 4 (57%) та 3 (42,9%) штамів відповідно.

Рисунок 5. Чутливість до антибіотиків бактерій штаму S.pyogenes.

Нами встановлено чутливість виділених штамів S.pyogenesдо ерітроміцину, у кількості 30% штамів. Та відносну чутливість до ванкоміцину та гентаміцину – 20% відповідно.

Таблиця 2.

Склад і частота зустрічаємості мікробних асоціацій, виділених з урогенітального тракту жінок із інфекційними захворюваннями.

№ п/п	Мікроорганізми та їх асоціації	Частота виявлення мікроорганізмів
	Наявність мікробної інфекції	І група (18-25 років)		ІІ група (25-40 років)		ІІІ група (40-50 років)
		Абсолютна кількість позитивних зразків	Відносна кількість позитивних зразків(%)	Абсолютна кількість позитивних зразків	Відносна кількість позитивних зразків(%)	Абсолютна кількість позитивних зразків	Відносна кількість позитивних зразків(%)
1	2	37	100	43	100	20	100
1	S.aureus + E.fecium	11	29,7	10	23	4	20
2	S.epidermidis + E.faecalis	13	35,1	-	26	4	20
3 3	St.pyogenes +E.fecium	7	19	11	-	4	20
4	S.saprophyticus +E.faecalis	6	16,2	7	16,2	4		20
5 5	S.aureus + St.pyogenes	-	-	15	35	4		20

Стосовно таблиці 2 слід відмітити, що у віковій категорії від 18 до 25 років спостерігаються асоціації стафілококів, стрептококів та ентерококів, так як на цей вік припадає початок статевих відносин, часта зміна статевих партнерів та, в деякій мірі, причиною виникнення запалень може бути недотримання особистої гігієни.

У жінок репродуктивного віку від 25 до 40 років, переважають мікробні асоціації стафілококів та ентерококів. Так як після пологів у жінок часто змінюється мікрофлора урогенітального тракту, знижується імунітет, а також на цей період припадає висока активність статевих стосунків, що дає можливість розвитку патогенних мікроорганізмів.

На вікову категорію від 40 до 50 років припадають всі вище вказані мікробні асоціації, але в меншому відсотку виявів 20 (20%) жінок. Так як знижується рівень нормальної мікрофлори піхви: лакто та біфідобактерій, жінка перебуває в зоні ризику виникнення порушень гормонального фону, що є передумовою клімаксу.

Висновки

Аналіз спектра збудників захворювань урогенітального тракту жінок різних вікових категорій показав, що найчастіше збудниками урогенітальних інфекцій виступають:S.aureus - 41%, S.saprophyticus - 34,5% штамів,S.epidermidis – 24%,St.pyogenes – 20,8%, E.faecalis – 58%% таE.fecium– 42% штамів відповідно, P.vulgarisта P.mirabilis– 50% штамів та E.coli – 14%.

Визначено, що у віковій категорії жінок репродуктивного віку (від 18 до 50 років) було виділено найбільшу кількість умовно-патогенних мікроорганізмів.А також встановлено наявність змішаних інфекції: S.aureus, E.fecium; S.epidermidis,E.faecalis; St.pyogenes, E.fecium; S.saprophyticus,E.faecalis та S.aureus, St.pyogenes.

Установлено, що найбільш ефективними антибіотиками відносно виділених умовно-патогенних мікроорганізмів були гентаміцин при ураженнях штамами S.aureus та S.epidermidis, ванкоміцин при виділенні S.saprophyticus, та еритроміцин, при наявності інфекції визваноїSt.pyogenes, це дає можливість застосовувати їх при лікуванні інфекцій урогенітального тракту.

Література:

1.Акушерство и гинекология //журнал №5.-2010.-ст 102-106.

2.Анкирская А.С. Опыт микробиологической діагностики опортунистических инфекций влагалища. Клиническая микробиология и антимикробная химиотерапия: учебн./ А.С.Анкирская, В.В.Муравьев 2001, т.3, №2, -194 с.

3.Антибіотикорезистентність збудників гнійно-запальних ускладнень в абдомінальній хірургії / Дяченко В.Ф., Ягнюк Ю.А., Марющенко А.М. [та ін.] 4.Аутофлора человека в норме и патологии и еекорекция: Сб.науч.трудов / Соколов К.Я., Соловьева И.В., Попова Е.В. [и др] // под ред. И.М. Блохин.Горький, 1988.-144-148с.

5.Баев О.В. Резидентнаямикрофлорагенитальноготракта и этиологияинфекционныхосложненийбеременности и послеродовогопериода/ О.В.Баев // Акушерство и гинекология.-1999.-№6.-с.3-13.

6.Бодяжина В.И. Неоперативнаягинекология/ В.И.Бодяжина, В.П.Сметник, Л.Г.ТумиловичРуководство для врачей. М.:Медицина, 1990.-540 с.

7.Барбоса Т.М. Использование антибиотиков и резистентность: что скрывается в тени,/ Т.М. Барбоса, С.Б. Леви// Клиническая антибиотикотерапия. - 2001.–№3.-232с.

8. Березняков И.Г. Оптимизацияантимикробнойтерапии / И.Г. Березняков // Клиническаяантибиотикотерапия. – 1999.-№2.-с.34-35.

9.Бухарін О.В. Клиническаялабораторнаядиагностика/ О.В.Бухарін//1992,№11.-с.68-72.

10.Белобродова Н.В. О микрофлорехазяина и ееучастии в ответе на инфекцию / Белобродова Н.В. //Антибиотики и химиотерапия.-1998.-№43, Т.9.-с.41-45.

11. Богуш П. Г.,Владимиров В. В., Гладько В. В., Киселев В. І./ Венеролог.-2010.-123 с.