УДК 334.735

Обслуговуючі кооперативи: формування та початок діяльності

Тарасов Д. А., здобувач

Полтавська державна аграрна академія

Посилення ролі і зростання значення сільськогосподарської обслуговуючоїкооперації повинні розглядатися у контексті інтеграції аграрного секторанаціональної економіки у світовий економічний простір, особливо з позиційнабуття Україною членства у Світовій організації торгівлі та євроінтеграційноїперспективи.

Кооперативи здатні відкрити доступ до цивілізованих ринковихвідносин усім бажаючим сільськогосподарським товаровиробникам незалежновід їх організаційно-правового статусу, масштабів господарювання, обсягіввиробництва продукції. Саме завдяки обслуговуючим кооперативам та за їхдопомогою аграрний сектор може забезпечити свою присутність й зміцнитиконкурентні позиції як на внутрішньому, так і міжнародних ринкахпродовольства та сільськогосподарської сировини[2].

Дослідження розвитку кооперативного руху в Україні варто зосередити натаких основних напрямах: ролі сільськогосподарської кооперації вєвроінтеграційних процесах та адаптації до вимог СОТ, обґрунтуванні галузевихта регіональних моделей кооперативних структур, кооперації серед кооперативів(формування кооперативів другого порядку), досягненні та вимірусинергетичного ефекту кооперативної взаємодії, ролі кооперації у зниженнітрансакційних витрат в агробізнесі, формуванні складових та елементівінфраструктури аграрного ринку на кооперативних засадах, коеволюції такомпліментарності різних гілок кооперації (передусім, сільськогосподарської,кредитної й споживчої), формуванні соціального капіталу кооперативнихорганізацій, місії кооперації у розвитку сільських громад та формуваннігромадянського суспільства.

Ініціативна група – це колектив сільськогосподарських товаровиробників, об’єднаний ідеєю створення кооперативу з метою розв’язання спільної для всіх проблеми або проблем в їхній господарський діяльності[1].

Головним завданням ініціативної групи є визначення спільних проблем, визначення виду чи видів діяльності кооперативу, розробка проекту та техніко–економічного обґрунтування його діяльності, Статуту, проведення Установчих зборів та реєстрації кооперативу[1].

Першим документом, що приймається ініціативною групою, є протокол про наміри. Його приймають та підписують члени ініціативної групи після обговорення ідеї створення кооперативу.

Протокол про наміри скріплює підписами членів ініціативної групи їх зобов’язання по створенню кооперативу, визначає пропонований вид діяльності кооперативу на основі спільних для членів ініціативної групи потреб, та терміни реалізації намірів по створенню кооперативу та виконанню певних етапів підготовки.

На чолі ініціативної групи повинен бути лідер, людина, яка стимулювала в собі ідею створення кооперативу, користується довірою односельців.Група повинна бути однорідою. Потреби членів кооперативу повинні бути однаковими[3].

В кооператив можуть об’єднуватись виробники різних форм власності, але різниця в обсягах операцій, що вони реалізовуватимуть з кооперативом, не повинна бути дуже великою.

Помилки, яких слід уникнути:

- утворення ініціативної групи дуже відмінних між собою виробників, що мають різні інтереси та різне фінансове положення;

- прийняття до ініціативної групи не виробників сільськогосподарської продукції.

Якщо ідея кооперативу визріла, на зборах ініціативної групи приймають рішення про створення кооперативу і підписують протокол намірів. Він містить:

- твердження про зобов’язання учасників. Їх перше зобов’язання – разом і організовано проводити роботу на наступних етапах створення кооперативу;

- більш менш точне визначення виду діяльності кооперативу, а також строки процесу створення;

- порядок роботи та організації ініціативної групи. При великій чисельності її обирають робочу групу.

Протокол намірів завершає етап формування ініціативної групи.Ініціативна група, опрацювавши початкову ідею, розробляє проект створення та діяльності кооперативу. Проект – це письмовий документ, в якому викладена сутність кооперативної ідеї даного кооперативу.

В проекті визначають цілі, мету та види діяльності кооперативу, шляхи і засоби реалізації ідеї, охарактеризовано ринкові, майнові, фінансові аспекти діяльності кооперативу.

Кооператив може мати лише один напрямок (вид діяльності або бути багатофункціональним. Для заснування багатофункціонального кооперативу необхідно більше фінансових коштів та управлінського досвіду. Якщо організовувати багатофункціональний кооператив, то потрібно впевнитись в тому, що всі потреби діяльності зв’язані між собою (постачання, зберігання, переробка зернових та реалізація продукції).

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію». [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=469%2F97-%E2%F0

2. Сільськогосподарські кооперативи. Кооперування та агропромислова інтеграція фермерського виробництва.[Електронний ресурс] //– Режим доступу: http://agroua.net/economics/documents/ category-97/doc-116/

3. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи: формування іфункціонування : [методичні рекомендації] / [Лупенко Ю. О., Малік М. Й.,Григоренко М. П., Корінець Р. Я.]. – К. : 2012. – С. 65.