Экономические науки/12.Экономика сельского хозяйства.

Содома Руслана Іванівна

Львівський національний аграрний університет, Україна

Використання іноземного досвіду щодо вдосконалення

кредитних відносин аграрних підприємств з банками

Створення ефективної системи сільськогосподарського кредитування в Україні потребує вивчення виникнення та розвитку цього процесу в інших країнах. У розвитку аграрного бізнесу зарубіжних країн рівень залучення позикового капіталу є досить високим. Найбільш високу питому вагу позикових коштів в основному капіталі сільського господарства мають такі країни, як Данія, Франція, Нідерланди, Швеція, Естонія. Найменшу частку займають кредити в Польщі Великобританії, Австрії, Литві. У структурі позикових коштів аграрних товаровиробників країн Євросоюзу майже 80% припадає на довго- і середньострокові кредити, а решта (20%) – на короткострокові кредити [2].

У Великобританії, Фінляндії, Франції, Ірландії, Бельгії, Чехії, Словаччині, Австрії, Греції фінансування аграрного сектора здійснюється через мережу комерційних банків. Підтримка сільськогосподарських товаровиробників у цих країнах вирішується через надання державних гарантій банківських кредитів і субсидування процентних ставок. Комерційні банки можуть застосовувати різні типи гарантій і можуть регулювати процентні ставки, виходячи з їхньої оцінки ризиків.

У Нідерландах і Польщі, кредитування аграрного сектора здійснюється переважно через систему кооперативних банків. Сільськогосподарські кооперативні банки, як правило, належать групі фермерів і є, звичайно, некомерційними у тому змісті, що їх основною метою є обслуговування інтересів членів кооперативу, і це є важливішим, ніж отримання прибутку.

Надання кредитів через іпотечні установи найбільш поширене в такій країні, як Швеція. Частка іпотечних установ у наданні кредитів сільськогосподарським товаровиробникам у цій країні коливається від 39% (на придбання землі та будівель) до 50% (на придбання обладнання і капіталу).

Особливе місце в системі кредитування фермерів зарубіжних країн займають кредити під заставу землі, тобто іпотечні кредити. Користування іпотекою дозволяє аграріям продуктивно використовувати частину капіталу, втіленого у вартості землі та майна, що сприяє прискоренню обігу капіталу і отриманню додаткового прибутку. Розмір іпотечних кредитів в сільському господарстві зарубіжних країн зазвичай не перевищує 2/3 вартості нерухомості, а видаються вони на термін від 5 до 40 років. При цьому оцінка вартості нерухомості фермерів може здійснюватися різними способами: за ринковою вартістю, за двадцятикратним розміром ренти, за ринковою вартістю з урахуванням зносу та прибутку, що приносить нерухомість [1].

Одним із видів державної допомоги, що направлене на зменшення безробіття та пропагування сільського господарства є інвестування у нові виробничі технології. Тобто, кредити використовувались в основному для створення або впорядкування аграрних підприємств особами, котрим не виповнилося 40 років, для закупівлі сільськогосподарських земель.

Політика кредитування аграрних підприємств в Польщі є успішною. Такий передовий досвід варто перейняти й Україні. Одним з першочергових завдань є створення системи державних дорадчих служб в Україні на зразок Польської Агенції Реструктуризації і Модернізації Рольництва. Створення таких дорадчих служб, дозволить посилити контроль над: використанням кредитних ресурсів, збором початкової інформації, процесами господарювання на селі, впровадженням новітніх технологій тощо. Кредитування аграрного сектору банками в Україні повинно здійснюватися на основі відкритої кредитної лінії, наприклад, надавати кредити на поновлення оборотного капіталу, або на придбання земельних ділянок з метою виробництва сільськогосподарської продукції чи створення нових господарств. Для цього потрібно встановити межі землі купівля якої кредитується (не менше 1 га.), а також встановити обмеження на можливість банків володіти заставленою землею. Доплата по цій кредитній лінії з боку держави (близько 5 %), кредит повинен бути лише довгостроковим (до 10 років), та виплату по кредиту починати лише з другого року від дати одержання кредиту, а також можливість отримати банком кредитовану ним землю в заставу, як гарантування повернення коштів.

Досвід країн з розвиненою ринковою економікою засвідчує, що за рахунок земельно-іпотечного кредитування, у сучасних умовах, створюються широкі можливості для розвитку аграрних підприємств. Надання кредитів під заставу земель сільськогосподарського призначення є одним із самих надійних та безпечних шляхів залучення інвестицій в сільське господарство. Пристосування в Україні аналогових кредитних ліній, відкритих сільськогосподарським товаровиробникам Польщі, надасть структуровану базу для ефективного розвитку кредитних відносин в аграрному секторі держави.

Література:

1. Тетянко Н. А. Закордонний досвід кредитування сільського господарства та його позитивне використання в умовах України . Сучасний соціокультурний простір 2013 (18-20.09.13) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://int-konf.org/konf092013/502-tetyanko-n-a-zakordonniy-dosvd-kredituvannya-slskogo-gospodarstva-ta-yogo-pozitivne-vikoristannya-v-umovah-ukrayini.html.

2. FADN public database [Electronic resource]. – Mode of access: http://ec.europa.eu/agriculture/rica/database/database_en.cfm.