Міжнародний рух капіталу як чинник успішної інтеграції України у світове господарство

к.е.н., проф. Соляник Л. Г,

магістр Хвостік К.Є.

ДВНЗ «Національний гірничий університет», Україна

Україна займає незначне місце серед основних європейських країн-імпортерів міжнародного капіталу. Така ситуація зумовлена тим, що у розвинутих країнах швидше створюється надлишковий капітал, який можна вдаліше вкласти за межами державних кордонів з метою отримання найбільшого прибутку; маючи більш стійку до економічних криз національну економіку. Розвинені держави легше переносять негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи, що обумовлено дією міжнародного руху капіталу, як важливого чинника впливу на тенденції інноваційного розвитку економіки країн. Міжнародний рух капіталу в світовому господарському просторі є найдинамічнішою формою економічної глобалізації, її основною рушійною силою, що сприяє формуванню міждержавних політичних альянсів, соціально-демографічним та економічним зрушенням в економіці окремих країн та їхніх угруповань. Виходячи з цього, тему дослідження можна вважати актуальною для сучасної української економіки.

Аналіз стану міжнародного руху капіталу та інвестиційних процесів свідчить про взаємозв'язок між розвитком міжнародних інвестицій та глобалізацією економіки. Прискорення міжнародного руху капіталу, насамперед, у формі міжнародних інвестицій впливає на масштаби і напрями структурних зрушень усередині окремих країн і регіонів, сприяє значному підвищенню ефективності економічного розвитку багатьох країн світу, полегшуючи країнам доступ до ринків і фінансових ресурсів, досвіду ефективного корпоративного управління. Про це свідчить збільшення обсягу світової торгівлі за останніх 50 років в 17 разів (а світового ВВП - у 6 разів). На сучасному міжнародному ринку цінних паперів функціонує капітал обсягом близько 20 трлн. доларів США. Щорічний обсяг міжнародних кредитів складає близько 15 трлн. доларів США, а прямих іноземних інвестицій близько 500 млрд. доларів США [5], що є свідченням реальних масштабів міжнародного руху капіталу (без урахування нинішньої фінансово-економічної кризи).

У статті відображено результати досліджень щодо вирішення Україною стратегічної задачі створення фінансового механізму регулювання міжнародного руху капіталу та посилення його позитивного впливу на тенденції господарського розвитку та інноваційне оновлення економіки України та вітчизняних підприємств.

Значимість проблеми посилення впливу міжнародного руху капіталу на економічний розвиток країн світу пов’язана з подальшим розгортанням та активізацією зазначених процесів у світовому господарстві, що потребує їх подальшого вивчення.

Дослідження феномену міжнародного руху капіталу, існуючих міжнародних потоків капіталу та їх впливу на розвиток міжнародних зв’язків й організацію економічних відносин в країнах світу знайшло своє відображення у роботах теоретичного та практичного характеру таких науковців: Балагурак У., Буряк П., Гнатенко Ю., Гупало О., Довбенко М., Мочерного С., Передрій О., Сливоцького А., Філіпенко А. та інших. Актуальність проблем щодо України у міжнародному інвестиційному просторі на сучасному етапі розвитку економіки привертає увагу вітчизняних науковців: Ігнатенко А., Ринейської Л., Саблук П., Харламова Г. Невирішеною частиною загальної проблеми є подальше дослідження впливу детермінантів процесу міжнародного руху капіталу на тенденції господарського розвитку України. Зазначені питання є лише невеликою частиною нагальних проблем щодо визначення тенденцій розвитку України в контексті посилення міжнародного руху капіталу, які потребують детального аналізу та дослідження у спеціальних роботах науковців.

Нині Україна займає чільне місце у світі за такими напрямами фундаментальної науки, як фізика, математика, хімія, фізіологія, медицина; має вагомі розробки в сфері лазерної, кріогенної, аерокосмічної техніки, засобів зв’язку та телекомунікацій, програмних продуктів. Але при значному інтелектуальному та науково-технічному потенціалі має низькі показники розвитку інновацій. Наведені статистичні дані свідчать про існування значного потенціалу інноваційного розвитку (значних можливостей для ефективних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт за показниками розвитку вищої освіти, рівня науково-дослідних установ, чисельності та кваліфікації вчених та інженерів тощо), але низьку ефективність його використання, що в свою чергу спричиняє необхідність пошуку ефективних механізмів, які б сприяли розвитку національної інноваційної системи. Національна інноваційна система повинна бути середовищем, в якому формуються і реалізуються інноваційні програми з участю іноземного капіталу, забезпечується ефективне вирішення конкретних завдань інноваційного спрямування в різних сферах економічного і громадського життя країни, визначаються пріоритетні напрями інноваційного розвитку.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Державна служба статистики України. Інвестиції в основний капітал. [Електронний ресурс] / Режим доступу: URL: http://www.ukrstat.gov.ua/

2. Державна служба статистики України. Експрес випуск №03/5-27/204 від 17.02.2012р. «Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності у 2011 р.»: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

3. The Global Competitiveness Report 2010-2011, The Global Competitiveness Report 2009-2010. [Електронний ресурс]/ Режим доступу: URL http://www.rodon.org/society-100929102306.

4. UNCTAD, cross-border M&A database // [Електронний ресурс] Режим доступу: URL:// http://www. unctad. org/fdistatistics

5. WorldBank. Data profile // [Електронний ресурс] URL://http://ddp-ext. worldbank. org/ext/ddpreports/ ViewSharedReport