Экономика / Финансовые отношения

к.держ.упр. Алфьорова І.Є., Степаненко С.І.

Донбаський державний технічний університет, Україна

Перспективи впровадження бюджетування на вітчизняних вугледобувних підприємствах

Планово-економічні служби вугледобувних підприємств готують велику кількість адміністративно-фінансових документів, більшість з яких непридатна для виконання фінансово-економічного аналізу. Процедури планування затягнуті у часі, і це робить їх непридатними для прийняття оперативних управлінських рішень. Як результат фактичні дані мають значну розбіжність з плановими.

Процес планування звичайно починається з розробки виробничої програми (виробничий підхід), а не з прогнозування збуту продукції на основі вивчення ринку (маркетинговий підхід). При цьому, в переважній більшості, використовується витратний механізм ціноутворення: ціна формується без урахування рівня ринкових цін, виходячи з повної собівартості і нормативу рентабельності. Загальні витрати калькулюють ся на одиницю випуску продукції, а не на одиницю проданої продукції; відсутній поділ витрат на змінні та постійні. При плануванні не оцінюється ефект операційного важеля, неможливо визначити запас фінансової міцності не використовується поняття маржинального прибутку, не проводиться аналіз беззбитковості продажів. Традиційне економічне планування проводиться відокремлено від планування фінансового і це не дає можливості визначити необхідні обсяги фінансових вкладень у діяльність підприємства. При існуючій системі планування в мінливих умовах неможливо здійснювати сценарний аналіз і аналіз фінансової стійкості підприємства.

Сучасним системам управління характерна зміна традиційних форм планування новими інструментами, теоретичні та методологічні основи яких розглянуто в роботах Акоффа Р., Ансоффа І., Герасимчука В.Г., Горфінкеля В., Друкера П., Євенка Л.І., Едвінссона Л., Іванова Ю.Б., Карлоффa Б., Кінга У., Коюди П.М., Маршалла А., Мільнера Б., Одінцової С., Пономаренка В.С., Портера М., Сміхова Б.М., Томпсона А.А., Української Л.О., Файоля А., Федулової Л.І. та інших вітчизняних і зарубіжних економістів.

Останнім часом у практиці підприємств країн, що розвиваються, широке поширення одержали методики планування діяльності нра основі бюджетування. За даними російських аналітиків [1], всього 5 років тому було проблематично знайти інформацію про спеціалізовані системи бюджетування ‑ занадто мало було пропозицій на пострадянському ринку. А зараз ці автори вказують про наявність більш ніж 30 систем бюджетування.

Тепер же науковим та виробничим суспільством широко дискутуються проблеми розробки й використання в практиці менеджменту нових підходів до планування, обліку, контролю й аналізу на основі бюджетування. Так, цій проблематиці присвячені праці Балабанова І.Т., Батріна Ю.Д., Білолипецького В.Г., Кармінського А.М., Карпової Т.П., Ковальова В.В., Олексієвої М.М., Самочкина В.М., Стоянової О.С., Теплової Т.В., Шеремета А.Д., Щиборща К.В. та інших. У міжнародній практиці це управлінське рішення має широке коло використання – за даними досліджень, виконаних компанією KPMG ще в 2004р. на підприємствах розвинутих країн, 95% опитаних керівників зазначили, що використовують бюджетування у своїй діяльності [2]. У розробку теоретичних й методологічних основ бюджетування вагомий внесок внесли такі зарубіжні вчені як Дікі Террі, Друрі К., Кінг Альфред М., Мейтленд І., Райан Б., Фостер Дж., Хан Д., Хорнгрен І.Т., Шим Джей К.

Між тим, комплексне висвітлення системи бюджетування для використання вітчизняними підприємствами, включаючи теорію, методику і практику його використання при вдосконаленні системи управління, у вітчизняній економічній літературі відсутнє. Значна кількість питань залишається відкритою для дослідження, зокрема: визначення сутності концепції бюджетування; виокремлення та систематизація принципів, функцій, методів, а також чинників, які обмежують впровадження та використання бюджетування в сучасних умовах; розкриття особливостей організаційної процедури впровадження бюджетування; консолідація західних методик складання бюджетів і контролю їх виконання з вітчизняними здобутками [3].

Аналізуючи підходи вітчизняних і закордонних авторів, бюджетування слід розглядати з трьох позицій:

1. Як процес перетворення планів діяльності підприємства у фінансово-економічні показники.

2. Як інструмент підвищення відповідальності менеджерів за витрати на досягнення поставлених цілей і отримані результати.

3. Як технологію інформаційно-аналітичної підтримки управління, призначену для підвищення економічної обґрунтованості прийнятих управлінських рішень.

Бюджетний метод планування, оснований на контрольованому прогнозі, має цілу низку переваг і зараз є одним із найбільш прогресивних методів управління підприємством. Його застосування ефективне в багатьох сферах управління:

- у сфері фінансового менеджменту цей метод є єдиним засобом, за допомогою якого можна заздалегідь сформувати досить чітку уяву про структуру бізнесу підприємства, регулювати рівень витрат, визначати необхідний обсяг фінансування;

- у сфері управління комерційною діяльністю цей метод змушує керівників систематично займатися маркетингом для розробки більш точних прогнозів; визначати найбільш доцільні й ефективні комерційні заходи в межах, забезпечених наявними ресурсними можливостями для їх здійснення;

- у сфері організації управління підприємством цей метод чітко визначає значення і місце кожної функції (комерційної, виробничої, фінансової, адміністративної і т.д.) і дозволяє забезпечити належну координацію діяльності всіх служб управління підприємством, змушує ці служби діяти спільно;

- у сфері управління витратами цей метод сприяє більш економним витратам ресурсів і забезпечує їх контроль;

-у сфері стратегії розвитку підприємства цей метод є засобом об’єктивної кількісної оцінки діяльності, незалежної від емоційного сприйняття керівників, і сигналізує керівництву підприємства про несприятливі зміни ситуації шляхом повідомлення про відхилення фактичних результатів від прогнозних.

Аналіз економічної ситуації в Україні свідчить про те, що комплекс серйозних проблем, які перешкоджають розвитку внутрішнього ринку, наповненню реальним змістом декларацій про підтримку вітчизняного виробництва, гальмують соціально-економічний розвиток країни, не вирішений через дію чотирьох головних чинників економічної кризи:

1. Неефективність системи управління власністю.

2. Недосконалість створених ринкових інститутів (фінансово-банківської системи, фондового ринку, торговельної мережі тощо), які містять стимули для обслуговування процесу споживання власності, а не її створення.

3. Постійне порушення урядом своїх зобов’язань, насамперед з бюджетних витрат. Зміцняється фіскальна функція бюджетної політики.

4. Нестабільність законодавства, яка не дозволяє суб’єктам господарювання ефективно здійснювати перспективне планування своєї діяльності.

Література:

1. Критерии оценки систем бюджетирования [Электронный ресурс] / Чаусов В., Ашкинадзе А. // Портал: Технологии корпоративного управления. - Режим доступа: http://www.iteam.ru/publications/finances/section_29/ article_197/.

2. Вихров А., Лекомцев П. Опыт интеграции систем Кey Рerformance Indicators/Balanced Scorecard и бюджетирования в единый инструмент управления // Управление компанией. - 2005. - №10.

3. Онищенко С.В. Бюджетування в системі фінансового управління підприємством: Дис. роб. канд. екон. наук: 08.04.01 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2003. - 257 с.