Экономические науки/3.Финансовые отношения.

Соловей М.С.

Сумський національний аграрний університет, Україна

Теоретичні аспекти фінансової діяльності страхових компаній в сучасних умовах

Страхування – обов'язковий елемент виробничих відносин, зумовлений потребою забезпечення безперервності та стабільності відтворювальних процесів навіть у разі непередбачуваних ускладнень природного або техногенного походження. Своєчасне відшкодування в максимально повному обсязі заподіяних збитків гарантує безперервність виробництва, бо запобігає згортанню діяльності через втрати основного або оборотного капіталу. Стабільність відтворювальних процесів підвищується завдяки додатковому інвестуванню страхових ресурсів і, що важливо, посиленню економічної та соціально-психологічної впевненості підприємців у сфері підприємництва, що стабілізує соціально-економічний стан суспільства загалом [2].

З ускладненням політичної організації світу збільшилася ймовірність виникнення соціальних, міжнаціональних і міждержавних конфліктів з огляду на поглиблення міжнародних інтеграційних процесів. Розвиток міжнародних фінансових відносин, пов'язаних з міждержавним торговельним оборотом та міждержавним переливанням капіталів, супроводжується збільшенням міждержавних фінансових потоків, які потребують страхового захисту.

Цільове формування окремих страхових фондів як за способом, так і за використанням дає підстави вважати страхування фінансовими відносинами. Джерелом формування страхових фондів, як і інших грошових фондів, є перерозподіл національного доходу. Якщо страховий фонд формується за рахунок чистого прибутку виробника, то його джерелом є додатковий продукт, а якщо за рахунок валових витрат чи внесків на соціальне страхування або заробітної плати, то його джерелом є необхідний продукт. У першому випадку спостерігається страховий захист виробника, у другому — страховий захист виробника і населення [1].

Оскільки страхування є однією з форм фінансових відносин, то ця економічна категорія має спільні риси з категорією фінансів. Найголовнішою спільною ознакою є грошові відносини щодо формування і використання цільового грошового фонду на основі певних принципів, законодавчо закріплених відповідними документами.

Існує певна специфіка і в характері руху грошових потоків у страхуванні. Тут при мобілізації ресурсів страхового фонду і його використанні такий рух підпорядкований ступеню ймовірності завдання шкоди. Що ймовірніший ризик, то більшим є страховий внесок і розмір відшкодування, але тільки в разі фактичних збитків. У суто фінансових відносинах переважає плановий аспект функціонування цільових грошових фондів, що полягає у плануванні надходжень до цього фонду.[3]

Економічна сутність, зміст і функції страхування перетворюють його на особливий фінансовий інструмент, об'єктивно необхідний у ринковій економіці. Розвиток страхового ринку, на якому реалізуються страхові відносини у вигляді страхової діяльності як особливої сфери підприємництва, сприяє підвищенню темпів економічного зростання країни.

Здебільшого взаємовідносини між страхувальником і страховиком будуються на добровільних засадах і оформлюються договором страхування. Згідно із Законом України “Про страхування” договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування при добровільній формі страховик розробляє самостійно, а далі їх затверджує державний наглядовий орган у сфері страхування, видаючи ліцензію на право здійснення відповідного виду страхування.

Правила страхування визначають загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування. Правила проведення одного й того самого виду страхування різними страховиками можуть бути істотно різними. Тому страхувальник має змогу обрати найбільш прийнятний для себе варіант страхування і, відповідно, страховика. Страховик, у свою чергу, не залишається пасивною стороною, він також має право обирати: прийняти на страхування запропонований страхувальником ризик чи відхилити його. Якщо обидві сторони досягнуть попередньої згоди, вони укладають договір, у якому конкретизуються загальні умови страхування, викладені у правилах [2].

Страховий ринок в Україні на сьогоднішній день характеризується низьким рівнем виплат. Так рівень валових виплат у порівнянні з аналогічним періодом 2012 року (23,9%) зменшився на 7,7 в.п. та становив 16,2%. Таке падіння відбулося за рахунок зменшення обсягу валових страхових виплат на 9,7 в.п. при збільшенні на 33,3% надходжень валових страхових платежів. Обсяг чистих страхових виплат зменшився на 8,1%.

Така ситуація зумовила практику використання страхової діяльності з метою податкової оптимізації. Виведення коштів з-під оподаткування відбувається за допомогою двох елементів: 1) 3 % ставки податку на валовий обсяг премій, 2) можливості списання перестрахових платежів.

На сьогоднішній день ринок страхових послуг в Україні залишається найбільш капіталізованим серед інших небанківських фінансових ринків. За 2013 рік частка валових страхових премій у відношенні до ВВП становила 2,0%, що на 0,5 в.п. більше у порівнянні з 2012 роком; водночас, частка чистих страхових премій у відношенні до ВВП за 2013 рік становила 1,5%, та залишилась на рівні 2012 року [4].

Литература:

1. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч. посібник / Л.М. Горбач – [2-ге вид., виправлене] – К.: Кондор, 2003. – 252 с.

2. Залєтов О.М. Об’єктивна необхідність та суть обов’язкового страхування / О.М.Залєтов // Страхова справа 2004. – № 3(15) – С. 82-85.

3. Селезнева Н.Н. Финансовый анализ. Управление финансами: Учеб. пособие для вузов / Н.Н. Селезнева, А.Ф. Ионова – [2-е изд., перераб. и доп.] – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. – 639 с.

4. Офіційний сайт Нацкомфінпослуг. Інформація про стан і розвиток страхового ринку за 2013р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/SK/sk_%202013.pdf