Т.А. Коровченко, В.А.Крахіна, доцент, к.е.н.

Донбаська Національна Академія Будівництва і Архітектури

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУСПІЛЬСТВА

Постановка проблеми. Найвищим досягненням кожного суспільства є його інтелект. Саме він рухає людство вперед. Мислення і мова є базовими константами розвитку людства. У сучасних умовах, коли стратегічною метою в Україні проголошено побудову гуманного, демократичного суспільства з опорою на загальнолюдські цінності, перед вітчизняною наукою постало питання про найбільш повне пізнання людського, в т.ч. інтелектуального, потенціалу. Вирішення цього питання має не тільки теоретико-методологічне, а й глибоке практичне значення. Йдеться, насамперед, про нагальну необхідність кожного суспільства, яке прагне нарощувати і ефективно використовувати власний трудовий потенціал і високий ступінь його розвитку - інтелектуальний потенціал. Сучасні тенденції розвитку світової економіки свідчать, що найбільших успіхів досягають ті країни, де стратегія розвитку забезпечує формування і нарощування інтелектуального потенціалу. Саме завдяки здійсненню інтелектуальних інвестицій можна досягнути вищевказаних цілей, адже витрати на підготовку та постійне підвищення кваліфікації спеціалістів та підтримка з боку держави стосовно питань розвитку інтелектуального потенціалу відкриває перспективи запровадження нових технологій, збільшення обсягів ВВП, покращення добробуту та духовного комфорту громадян.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Рішенням проблем розвитку інтелектуального потенціалу міста займаються такі вчені, як Л. Алякіна, Т.Груздова, І. Іляева, Ю. Махомет, М. Минасова, Е. Брукинг, Л. Едвінссон, І. Руус та ін.

У той же час, у науковій літературі недостатньо дослідженими є проблеми відтворення інтелектуального потенціалу регіону, що обумовлює необхідність визначення особливостей його формування.

Мета дослідження. Розглянути економічну сутність інтелектуального потенціалу суспільства, розробити рекомендації з управління інтелектуальним потенціалом соціуму і встановити можливості і подальшого розвитку.. 

Основний матеріал дослідження. Трактування поняття інтелектуальний потенціал відрізняється широким розмаїттям. У найзагальнішому вигляді інтелектуальний потенціал (людини, суспільства) розглядається як сукупність інтелектуальних якостей (інтелектуальних ресурсів), яка може бути використана системою для вирішення поставлених перед нею завдань по самозбереження та розвитку. На тлі різноманіття існуючих тлумачень становить практичний інтерес визначення інтелектуального потенціалу суспільства як системної сукупності освітнього, наукового, інноваційного та культурного потенціалів, історично обумовлених економічними, соціальними, політичними, культурними і т.д. факторами розвитку людства [1, с.32]. Даний підхід дозволяє виділити сфери і суб'єкти життєдіяльності суспільства (рис.1), які безпосередньо беруть участь у відтворенні його інтелектуального потенціалу і конкретизувати основні напрямки управління даним процесом [3, с.59]. 

Рис. 1. Структура інтелектуального потенціалу суспільства.

Очевидно, що до їх числа необхідно віднести підвищення ефективності та якості освітнього процесу, розвиток фундаментальних і прикладних наукових досліджень з пріоритетних напрямів розвитку регіону, трансформацію інтелектуального потенціалу в інноваційний розвиток, організацію взаємодії та партнерських відносин усіх причетних суб'єктів.

Інтелектуалізація - це руйнівна сила розвитку будь-якого суспільства на планеті Земля та за її межами. Без знань, науки, відповідного рівня розвитку інтелекту - нашого майбутнього не існує. Відповідно до методики формування суспільства знань (К-суспільства), розробленої Департаментом економічного і соціального розвитку ООН (UNDESA), оцінка інтелектуалізації виробляється на основі вимірювання основних параметрів формування інтелектуального потенціалу (середній термін навчання у школі, частка молоді у населенні, розвиток інформаційних засобів) з одночасною оцінкою факторів, що сприяють і гальмують цей процес. У числі перших: витрати на НДДКР, освіту, охорону здоров'я в структурі бюджету, витрати на оборону, кількість учнів на одного вчителя, свобода суспільства від корупції. До факторів гальмування віднесені: дитяча смертність, нерівномірність розподілу доходів, субсидії для захисту окремих територій , викиди CO2 на одну людину.

Дана методика відрізняється від багатьох інших тим, що включає оцінку параметрів якості життя як необхідної умови розвитку інтелектуального потенціалу. До справжнього моменту набули поширення авторські методики формування інтегрального індексу інтелектуального потенціалу регіону, що спираються на наведену нижче або подібну систему приватних індексів:

- Індекс підготовки вищої школи (чисельність студентів вищих навчальних закладів у розрахунку на 10 тис. осіб населення);

- Індекс рівня освіти (склад зайнятого населення регіонів за рівнем освіти);

- Індекс підготовки наукових кадрів (чисельність аспірантів у розрахунку на 10 тис. зайнятих);

- Індекс масштабів зайнятості науковими дослідженнями (чисельність персоналу, зайнятого дослідженнями і розробками, на 10 тис. зайнятих в економіці);

- Індекс інтенсивності наукових досліджень (частка внутрішніх поточних витрат на дослідження і розробки у відсотках до ВРП).

Сформований на їх основі інтегральний індекс дозволяє виділити серед регіонів благополучні, потенційно благополучні і неблагополучні і розробити конкретний перелік заходів з розвитку їх інтелектуального потенціалу. Конструктивним представляється підхід, коли оцінка інтелектуального потенціалу проводиться в розрізі пріоритетних видів діяльності, закладених у стратегію соціально-економічного розвитку. Це може бути аграрний сектор регіону, транспорт, машинобудування і т.д. [2, с.149]. 

Значущу роль у процесі відтворення інтелектуального потенціалу соціуму, має діяльність інститутів громадського суспільства (некомерційні організації), науково-технічні організації а також діяльність центрів трансферу технологій. Тому необхідним є підтримка діяльності наукових організацій та створення місцевих центрів трансферу технологій як основних складових процесу реалізації інтелектуального потенціалу міста.

Одним з напрямків соціального інвестування є надання фінансової підтримки проектам з підвищення інтелектуального потенціалу міста з боку місцевих органів влади. Фінансування проектів з підвищення інтелектуального потенціалу міста з боку держави матиме позитивний вплив на стан інтелектуального потенціалу міста, а в подальшому і на соціально - економічний розвиток міста. Для того, щоб повною мірою використати потенціал партнерства із суб’єктами підприємницької діяльності та некомерційними організаціями, необхідно змінити підхід місцевої влади до фінансової підтримки проектів з підвищення інтелектуального потенціалу, які будуть запропоновані цими організаціями. Для цього треба впровадити стабільне проведення конкурсів на здобуття фінансової підтримки таких проектів.

Можна зробити висновок, що для успішного відтворення інтелектуального потенціалу людства, необхідним є тісна співпраця органів місцевого самоврядування з науковими організаціями міста. Адже соціальне інвестування у процес відтворення інтелектуального потенціалу призводить до росту доходів населення, а тим самим і до зростання загального соціально-економічного стану регіону.

Висновки. Відомим є той факт, що для того, щоб конкурувати на ринку, необхідно мати товар вищої якості та, в той же час, мати більш низькі витрати на виробництво. Ефективне використання інтелектуального потенціалу могло б забезпечити виконання даних умов, і, таким чином, сприяти зростанню економіки України, її входженню в группу європейських країн-лідерів за соціально-економічним розвитком.

В умовах сучасної дійсності формування та ефективне використання інтелектуального потенціалу регіону, створення інституціональних умов для його розширеного відтворення має стати пріоритетними напрямками регіональної політики. Здійснюючи цілеспрямовану політику по реструктуризації соціально-економічного потенціалу в напрямку росту інтелектуального потенціалу, регіони підвищують свої адаптаційні характеристики до вимог нової економіки.

Можна зробити певні висновки та рекомендації щодо подолання проблем відтворення інтелектуального потенціалу міста, а саме:

- необхідно створити та забезпечити функціонування міських інноваційних центрів "освіта-наука-виробництво", підтримувати на державному та місцевому рівнях винахідництво, творчість, уведення статусу «інноватор», що передбачало б проведення доплат до основної заробітної плати авторам оригінальних ідей і проектів;

- здійснити заходи, спрямовані на збереження інтелектуального потенціалу науково-дослідних, освітніх, медичних, держаних установ, підприємств та організацій та реформування оплати праці і доходів висококваліфікованим працівникам;

- вдосконалити державну політику фінансування потреб науки та освіти та захисту інтелектуальної власності;

- створити умови для залучення нових джерел фінансування інтелектуальних ресурсів міста

Втілення в життя даних рекомендацій може позитивно вплинути на рівень інтелектуального потенціалу суспільства та створити благодатні умови для інтелектуального розвитку населення.

Література

1. Максименко І. І. Управління інтелектуальним потенціалом регіону: Автореф. к-та екон. наук: 08.00.05. - Перм., 2010.

2. Петренко В.П. Управление процесами інтелектокорістування в соціально-економічних системах / / Наукова монографія - Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2006. - 352 с.

3. Гагауз І.Б. Чи можливі аналоги європейських ScienceCities в Україні / Гагауз І.Б. / / Наука та інновації. - 2011. - № 4. – 194 с.