Економічні науки/2.Управління трудовими ресурсами
Національний університет харчових
технологій, Україна
БЕЗРОБІТТЯ ЯК ПРОБЛЕМА XXI СТОЛІТТЯ
Перехід до ринкових відносин на пострадянському просторі, в тому числі в
Україні, радикально змінив природу зайнятості населення, працевлаштування та
найму на роботу людей. В ринкових умовах зайнятість є функцією ринку праці як
підсистеми ринкової економіки.
Для пострадянських країн питання безробіття виявилося особливо актуальним
через радикальний перехід від радянської моделі повної зайнятості працездатного
населення з її потужними соціальними гарантіями для трудящих до моделі ринкової
зайнятості з її суворими вимогами до робочої сили та чутливістю до
кон'юнктурних змін та циклів. Тим більше, що цей перехід у 90-ті роки XX ст.
супроводжувався глибокою економічною кризою, падінням реальної заробітної плати
та істотним погіршенням умов праці. Чимало кваліфікованих, кадрових працівників
різних сфер господарства не лише залишилися без трудового заробітку, нерідко
без будь-яких засобів для існування, але й втратили нормальний соціальний
статус [3, с.32].
Масовий, масштабний характер безробіття, загрози його загострення у зв'язку
з нестабільністю вітчизняної економіки, зокрема, в умовах новітньої кризи, що
почалася восени 2008 року та триває і до сьогоднішнього дня, порушує практичне
питання вироблення політики боротьби з безробіттям та подолання його наслідків у
контексті управління зайнятістю та соціального захисту населення. Це, в свою
чергу, вимагає теоретико-методологічного обґрунтування безробіття як
багатовимірного соціального явища, наслідки якого негативно впливають на різні
сфери життєдіяльності суспільства та на різні аспекти соціального та
особистісного життя людини найманої праці [2, с.4].
Отже, розглянемо основні деструктивні наслідки безробіття на основі
запропонованої методології.
На макрорівні, в економічному плані безробіття варто розглядати як симптом
і водночас як фактор кризових явищ у системі суспільного виробництва.
Так, наявність безробіття у більш-менш значних масштабах вказує на такі
економічні суперечності: прогалини у системі підготовки кадрів, зокрема,
перевантаження ринку праці фахівцями певного профілю або ж недостатній рівень
підготовки молодих спеціалістів; структурні невідповідності в економіці, звідси
– структурне безробіття; зростання кризових явищ, зумовлене падінням
виробництва та сукупного попиту на ринку, звідси – циклічне безробіття.
Безробіття не лише є симптомом, але й підсилює кризовий стан економічної
сфери. Серед основних макроекономічних проблем, що тягне за собою зростання
безробіття, виділяються: падіння валового внутрішнього продукту; «омертвіння
робочих рук»; трудові міграції небажаного характеру; збіднення населення.
На увагу заслуговують і наслідки, які являють собою безробіття на
мікроекономічному рівні, під яким розуміється економічний стан безробітного
працівника, його родини, домогосподарства. Це, зокрема: відсутність заробітку;
руйнування трудового потенціалу.
Не менш руйнівні наслідки безробіття прослідковуються у його соціальному
вимірі. Суспільство в умовах зростання безробіття уражено різними соціальними
патологіями, які підсилюють одна одну, руйнуючи соціум. Отже, на
мікросоціальному рівні слід відзначити насамперед: бідність та маргіналізацію
значних груп населення як професійних, так і статево - вікових категорій, які
залишаються відштовхнутими на узбіччя життя; зростання соціальних патологій,
проявів асоціальної поведінки, внаслідок чого формується криміногенна ситуація;
формування субкультури безробіття як певного способу життя, який може
передаватися й у спадок; міграції небажаного характеру, зокрема, трудові
маятникові, незворотні, нелегально-кримінальні (торгівля людьми, вербування
військових найманців) тощо; посилення соціальної напруги, нестабільності та
конфліктогенності в суспільстві або регіоні: у світовій практиці досягнення
8-10% рівня безробіття вважається критичним порогом [1, с.156].
Отже, на мікросоціальному рівні слід вказати на такі наслідки безробіття:
відбирає в людини соціальні можливості; несе загрозу деградації особистості;
підриває здоров'я людини; підриває сімейні стосунки.
Вищенаведений аналіз вказує на безробіття як комплексну соціальну проблему
XXI століття, загострення якої руйнує економічні, соціальні, культурні,
демографічні основи соціуму. Таким чином, ці аспекти вимагають подальшого
наукового обґрунтування, будуть нами досліджуватися в подальшому з метою
глибшого дослідження проблеми та пошуку її найбільш актуальних рішень.
Література
1. Калина А.В. Економіка праці. - К.: МАУП, 2004. - 272с.
2. Пазюк О., Пономарьова О. Проблеми безробіття в Україні
// Україна: аспекти праці. - 2004. - № 2. - С. 3-10.
3. Трофанова Т.Г. Безробіття як фактор нівелювання
економічних та суспільно-виробничих відносин (підводні течії епохи безробіття)
// Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - № 5. - С.31-34.
4. Статистичні дані Державного комітету статистики
України [Електронний ресурс]. Режим доступу:www.ukrstat.gov.ua.