Асистент Маляров О. М.

Бердянський державний педагогічний університет, Україна

Сутність професійної культури майбутнього інженера-педагога

Збільшення інтересу до процесу оволодіння професійною культурою майбутніх фахівців в умовах глобалізації та інтеграції освітніх процесів зумовлено низкою причин. Одна з них полягає в тому, що фундаментальна підготовка майбутнього інженера-педагога може бути досягнута лише за умови уведення широкої гуманізації та гуманітаризації технічної освіти, інша полягає в тому, що чим вище рівень культури людини, тим легше їй вирішувати технічні завдання.

Проблема професійної культури фахівця досліджується у працях багатьох науковців: О. Барабанщикова, Ж. Вітліна, О. Гармаш, І. Зязюна, І. Ісаєва, В. Кременя, Н. Крилова, В. Кудіна, Н. Ничкало, Ю. Палюхи, О. Салтовського, С. Сисоєвої, В. Сластьоніна, В. Ткаченка та інших.

Метою даного дослідження є визначення сутності поняття професійна культура інженера-педагога.

Діяльність інженера-педагога є складним процесом, що передбачає поєднання двох компонентів: власне педагогічного (організацію навчання і виховання) та виробничо-технологічного (розробку виробничо-технічної документації, забезпечення виробничого процесу в майстернях, обслуговування матеріально-технічної бази лабораторій і кабінетів, освоєння нових технологічних процесів і техніки та ін.). Основу такої діяльності становить вирішення педагогічних проблем, а виробничо-технологічний компонент виступає як засіб навчання та виховання [3].

Головна мета діяльності інженера-педагога полягає у навчанні професії і формуванні особистості працівника, що реалізується за рахунок професійної орієнтації, підготовки, підвищення кваліфікації, залучення до громадсько-організаційної праці [3]. Саме тому, формування професійної культури майбутніх інженерів-педагогів набуває особливого значення.

Аналіз педагогічної літератури дає змогу стверджувати, що поняття «професійна культура» не є простим механічним поєднанням понять «професіоналізм» і «культура». Це синтез, який створює нове явище, де поєднуються висока майстерність і загальна культура людини, тому пошуки визначення поняття «професійна культура» необхідно розпочати із з’ясування найважливішої складової даної єдності, тобто з того, що ми розуміємо і який зміст вкладаємо в поняття «культура». Даний термін широко використовують у різних сферах діяльності та пізнання: у побуті, науці, при характеристиці різних життєвих явищ.

Культура («cultura») латинського походження від іменника «культ» («cultus») та дієслова «сolo», що має декілька значень, кожне з яких відзначилося в сучасному звучанні слова «культура»: шанувати, поважати, звертати увагу, звертатися, розуміти, обходитися, прикрашати, ретельно займатися, плекати, обробляти.

У довідковій літературі під культурою розуміють рівень освіченості, вихованості людини, а також рівень оволодіння якоюсь галуззю знань або діяльності.

Ю. Лотман вважає, що культура – це складна семіотична система, її функція – пам'ять, її основна риса – накопичення; культура є спільною для певного колективу, групи людей, одночасно проживаючих і пов'язаних соціальною організацією; культура є формою спілкування між людьми.

З погляду Т. Парсонса культура – це головна сила, що пов’язує різні елементи соціального світу, або, за його термінологією, системи діяльності. Культура є посередником при взаємодії агентів і об’єднує особистість із соціальними системами.

Згідно концепції М. Кагана, сутність культури слід розуміти як певну форму зосередження духовної енергії людства в єдності із сукупністю ідеально-практичних способів і результатів освоєння і перетворення світу.

У тлумачному словнику української мови за редакцією В. Дубічинського професіоналізм – це оволодіння основами й глибинами будь-якої професії.

Економічний словник окреслює професіоналізм як високу майстерність, глибоке оволодіння професією, якісне, професійне виконання.

У енциклопедичному словнику за редакцією В. Ярцева, професіоналізм визначається як особлива властивість людей систематично, ефективно і надійно виконувати складну діяльність в різних ситуаціях.

Т. Аболіна, у своїх працях трактує професіоналізм як сукупність досягнутих індивідом теоретичних знань, практичного досвіду і професійних навиків у визначеній сфері людської діяльності [1].

С. Дружилов переконаний, що у понятті «професіоналізм» відображається ступінь оволодіння людиною психологічною структурою професійної діяльності, яка відповідає існуючим в суспільстві стандартам і об'єктивним вимогам. Професіоналізм людини – це не лише досягнення нею високих виробничих показників, а й особливості її професійної мотивації, ціннісних орієнтацій, сутність праці для самої людини [2].

Термін «професійна культура» часто використовують як синонім понять: «педагогічна культура», «педагогічна компетентність».

За твердженням О. Ситник, професійна культура педагога включає такі складові, як загальна культура, педагогічна культура, етична культура, естетична культура, філософська культура і т.д. Звідси дослідниця визначає її як сукупність загальної культури особистості та професійних знань за основними напрямами педагогічної діяльності.

У свою чергу, Й. Ісаєв вважає, що професійна культура – це спосіб творчої самореалізації особистості викладача в різноманітних видах педагогічної діяльності та спілкування, спрямованих на освоєння, передачу та створення педагогічних цінностей і технологій.

Таким чином, у педагогічній літературі професійна культура має кілька визначень:

- процес розвитку цілісної особистісної структури, критеріями сформованості якої є взаємопов'язані між собою світогляд і методологічне мислення;

- система соціальних якостей, яка забезпечує рівень професійної діяльності та визначає її особистісний зміст;

- системна якість, вихідними елементами якої є знання, практичні уміння і навички, власні соціальні якості, що характеризують ставлення особистості до світу соціальних цінностей.

Ґрунтуючись на зазначених поглядах науковців, можемо стверджувати, що професійна культура майбутнього інженера-педагога включає в себе: систему цінностей, професійні знання i навички, комунікабельність, а також здатність особистості до креативного мислення i постійного самовдосконалення та самоосвіти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аболіна Т.Г. Прикладна етика : навчальний посібник для студ. вузів / [Т. Г. Аболіна, В. Г. Нападиста, О. Д. Рихліцька та ін.]; наук. ред.: В.І. Панченко. – К. : Центр учбової літ., 2012. – 391 с.

2. Дружилов С.А. Психология профессионализма субъекта труда : интегративный подход / С.А. Дружилов // Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов : в 8 т. – Т. 3. СПб. : Изд-во СПбГУ, 2003. – 234 с.

3. Зеер Э. Ф. Профессиональное становление личности инженера-педагога. / Э.Ф. Зеер. – Свердловск: Изд-во Уральского университета, 1988. – 120 с.