асист. Рожков Ю. Г.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Професійна культура ветеринарів та її складові

Професія ветеринарного лікаря передбачає певну сукупність науково-теоретичних знань та практичних умінь і навичок, без яких неможливо досягти високого рівня професійної культури. Становлення ветеринара як висококласного фахівця потребує постійної уваги щодо удосконалення форм і методів навчально-виховної роботи, які прямо стосуються підвищення як загальної так і професійної культури.

Необхідно зазначити, що тривалий час питання професійної культури ветеринарних лікарів не вважалися актуальною науково-педагогічною проблемою. Такий стан речей, безумовно, спонукав нас до цілеспрямованого дослідження в зазначеному аспекті.Дослідники В.І. Царенко, В.О. Хома та В.І. Мірошниченко, які безпосередньо займалися дослідженням питань культури, стверджують, що культура це складне утворення, яке містить у собі «певний історичний рівень суспільства; певну суму матеріальних і духовних цінностей; творчі сили та здібності людини, відображені: у результатах і формах організації її життя та діяльності; у взаєминах між людьми; раціональні способи оволодівання прийомами діяльності в матеріальній і духовній сферах життя суспільства. До загальної культури належить також ступінь досконалості людини в окремих видах її діяльності та спілкування» [1, с. 9].

Прийнято виділяти різноманітні складові частини та сфери культури. Зокрема, науковці розрізняють духовну, філософську, моральну, естетичну, етичну, правову культуру. Однією з найважливіших сфер духовної культури є професійна культура. Сьогодні є очевидною і не викликає сумнівів, надзвичайно гостра необхідність підготовки майбутніх спеціалістів, які володіють високою загальною та професійною культурою, умінням самостійно та гнучко мислити, ініціативно і творчо вирішувати професійні та життєві питання. Отже, варто з’ясувати сутність поняття „професійна культура” та „професійна культура ветеринара”.

Професійна культура ветеринара є невід’ємною складовою його загальної культури. В умовах виконання службових обов’язків ветеринарами існують особливості, які обумовлені специфікою діяльності Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, що накладає відбиток на сутність і зміст професійної культури ветеринарного лікаря. Отже, можемо стверджувати, що професійна культура – це результати трудової діяльності, які обумовлені високим ступенем професійної моралі та загальноприйнятими нормами культури поведінки особи.

Професійна діяльність базується на професійному самоствердженні та професійній майстерності – це основні засади професійної культури. Професійне самоствердження ототожнюється з такими поняттями, як професійна орієнтація, становлення, адаптація удосконалення, просування по кар’єрі. Професійне самоствердження не може бути відірваним від культурного та морального стану суспільства, застерігає від таких негативних явищ як несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов’язків, деструктивні конфлікти, кар’єризм, приниження та зневага до своїх колег та підлеглих.

Професійна майстерність трактується в двох аспектах: широкому та вузькому. У широкому аспекті передбачається, що кожен фахівець, який професійно займається певним видом діяльності, володіє необхідними знаннями, вміннями та навиками, і як результат – заслуговує професійного довір’я. У вузькому розумінні до складу професійної майстерності входить теоретична підготовленість, продуктивна діяльність, талант, високі моральні якості спеціаліста, вихованість, коректність, соціальні почуття. Найбільш суттєвими, на наш погляд складовими професійної майстерності виступають талант і соціальні почуття. Питання професійної майстерності переплітається із поняттям професійної моралі, що є основою професійної культури ветеринарного лікаря.

Моральне виховання майбутніх втеринарів посідає важливе місце у професійній культурі. У цілому це цілеспрямоване і постійне пробудження у майбутніх ветеринарів любові до своєї професії і почуття високої особистої відповідальності за доручену ділянку роботи, непримиренності до будь-яких проявів беззаконня і аморального ставлення до виконання службових обов’язків, не заплямувавши честь мундира.

Базуючись на основних засадах професійної культури дослідженнями науковців [2; 3] встановлено, що до складу професійної культури входять три основні складові, а саме: професійно-моральна культура, професійно-психолого-педагогічна культура та професійно-технологічна культура (рис.1.1.).

Професійна культура

Професійно-моральна культура

Професійна

психолого-педагогічна

педагогічна культура

Професійно-технологічна культура

Рис. 1.1. Компоненти професійної культури ветеринаррного лікаря

Перший компонент професійної культури ветеринара - це професійно моральна культура. Вона характеризується ступенем володіння нормами моралі та втілення цих норм і принципів у практичну діяльність. Таким чином, професійна культура немислима без особистих моральних якостей ветеринара. Ми вважаємо, що моральний зміст діяльності є основою для професійної культури. Це пояснюється тим, що на службі діють дуже багато таких норм поведінки, які прийняті і у повсякденному житті. Зокрема, пристойність, товариськість, доброзичливість, уважність. Професійна мораль має своїми завданнями допомагати ветеринару реалізувати прийняте рішення в практичній діяльності. Таким чином, професійна мораль – це система моральних і морально-правових норм, які регулюють дії та поведінку особи у професійній діяльності. Професійно-психолого-педагогічна культура посідає досить важливе місце у структурі професійної культури. Це зумовлено, насамперед, тим що уміння володіти собою, знання закономірностей педагогічних і психологічних процесів є досить вагомими для реалізації професійної діяльності. Психолого-педагогічні уміння ветеринарного лікаря надають його професійній культурі раціонального характеру. Діяльність із охорони здоров’я тварин має цілу низку специфічних рис, а саме: відсутність шаблонів у роботі та обов’язковість правового регулювання діяльності. Провідну роль у цьому відіграє психолого-педагогічна культура особистості, розвиток волі, оскільки досягнення мети – стати професіоналом своєї справи – можливе тільки через подолання труднощів, що виникають на цьому шляху. Грамотне та компетентне подолання різного роду перешкод допомагає процесові становлення особистості. Тому, професійна культура ветеринарного лікаря неможлива без педагогіки та психології лікувальної справи адже до кожного пацієнта та його господаря повинен бути свій індивідуальний підхід. До професійно-технологічної культури доцільно зарахувати той ступінь засвоєння спеціалістом необхідних навичок виконання службових обов’язків, уміння творчо застосовувати їх у нестандартних ситуаціях. Такий підхід дасть змогу спеціалісту висококваліфіковано та майстерно виконувати свої професійні обов’язки, що призведе до завоювання авторитету та визнання майстерності. Зазначимо, що вказані види професійної культури не існують відокремлено одна від одної, вони взаємопов’язані та доповнюють, збагачують та взаємонасичують одна одну. Отже, професійна культура ветеринара – це результат професіоналізму, що обумовлений науковою організацією праці, інтелектом ветеринарного лікаря, його морально-психологічним станом, службовим етикетом. Зазначимо, що професійна культура ветеринара сприяє формуванню позитивного стереотипу поведінки, високого рівня оволодіння загальнолюдськими цінностями, правомірності дій під час виконання службових обов’язків. У цілому, професійна культура допомагає ветеринарам виробити свій стиль поведінки через використання культурних надбань людства, а також за допомогою професійної підготовленості та глибини засвоєння правил і моральних цінностей. Провідне місце у професійній культурі посідає професіоналізм. Його суть полягає у глибоких знаннях методів охорони здоровя тварин, досконалості у виконанні службових обов’язків, постійній потребі у продуктивній діяльності. Таким чином, ми вважаємо, що до професіоналізму входять такі складові: компетентність, відповідальність та відданість своїй справі. Виховання професійної культури майбутніх фахівців ветеринарії в процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін викликає значний інтерес серед викладачів вищих навчальних закладів де є факультети ветеринарної медицини. Одним із основних напрямків у роботі викладачів зі студентами-ветеринарами є підготовка ветеринара-фахівця з високою професійною культурою.

Література

1. Мірошниченко В. І., Царенко В. І., Хома В. О. Професійна культура прикордонника: навчальний посібник – Хмельницький:Видавництво Національної академії України імені Б. Хмельницького, 2006. – 55 с.

2. Беспалько  В. П. Системно-методическое обеспечение учебно-воспитательного процесса подготовки специалистов / В. П. Беспалько, Ю. Г. Татур. – М. : Высш. шк., 1989. – 141, [1] с.

3. Климов Е. А. Пути в профессионализм : (психологический взгляд) / Е. А. Климов ; Рос. акад. образования, Моск. психол.-соц. ин-т. – М. : МПСИ : Флинта, 2003. – 318 с. – (Библиотека психолога).