Право/9. Цивільне право

Куценко Д.М., к.е.н. Зачосова Н.В.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, м. Черкаси, Україна

ПРОБЛЕМИ ПОГАШЕННЯ ВАЛЮТНИХ КРЕДИТІВ: ПРАВОВІ ТА ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ

До початку фінансової кризи, що спостерігалась у усьому світі у 2008-2009 рр., а її наслідки і досі відчутні у тенденціях вітчизняної економіки, багато українців отримали у банках валютні кредити за тогочасним валютним курсом, що становив 5,5 грн. за 1$ тривалістю на 10 – 30 років. Основною причиною такого інтересу до валютних кредитів були низькі відсоткові ставки, які дозволяли суттєво економити порівняно із кредитами у національній валюті. Проте, після початку фінансової кризи долар за лічені місяці став коштувати набагато дорожче - 8,0 грн. Певний час банки утримували курс, але за останні півроку, з січня по червень 2014 р., курс долара різко зріс – до 11,73 грн. за 1$ станом на 18 червня 2014 р. У зв’язку із стрімким падінням курсу гривні, як у фізичних, так і у юридичних осіб, виникли проблеми із поверненням кредитів у іноземній валюті, адже основною валютою надходжень грошових коштів для населення та підприємств (крім експортерів) є гривня, таким чином, повернення боргу та сплата процентів за кредитами в іноземній валюті стали для них вдвічі дорожчими.

Нині у деяких сім’ях майже весь щомісячний дохід доводиться витрачати на виплати по валютному кредиту. Тому обрана для дослідження проблема має гострий економічний та соціальний характер, і на нашу думку, потребує вирішення на державному рівні.

Таке припущення викликано тим, що на рівні банківської системи дійти домовленості позичальникам та кредиторам, на жаль, ніяк не вдається. Громадяни зазвичай не знають, як правильно з юридичної точки зору провести переговори з банком щодо погашення валютного кредиту, про що вести мову, що просити чи вимагати, і які можливості є в них та у банку для врегулювання суперечок. Тому на разі дуже важливо у нормативно-правовій площині вирішити, які можливості та права є у позичальників валютних кредитів, яким чином фізичні особи можуть захистити свої права перед банківською установою, як розв’язати проблеми із валютними кредитами та як юридично коректно проводити переговори із банком.

Знаючи свої права та можливості, позичальникам валютних кредитів буде легше вести переговори з банками щодо пільгових умов погашення валютних кредитів, відстрочок, розстрочок погашення кредитів та їх реструктуризацій.

Вирішення проблеми валютного кредиту, можливе шляхом переведення валютного кредиту в гривневий. Але, це можливо лише за домовленістю з банком. При переговорах з банком, необхідно ретельно прорахувати, по якому курсу буде проводиться перерахунок, яка буде відсоткова ставка та багато інших питань, щоб кредит не вийшов, ще дорожчим для позичальника.

Наступне, що може сприяти вирішенню проблем з валютним кредитом, це зміна схеми нарахування відсотків. Зокрема, банк, може погодитися змінити нарахування відсотків з таких, що щомісячно зменшуються на сплату відсотків рівними частинами чи навпаки. Зміна схеми нарахування відсотків, може зменшити щомісячні платежі по валютному кредиту до 20 %.

Наступне, що може бути використано для зменшення щомісячних платежів по валютному кредиту – це зменшення відсоткової ставки.

Ще одним з інструментів для зменшення тягаря валютного кредиту, є пролонгація кредитного договору. Так, збільшення строку погашення кредити вдвічі, може зменшити щомісячний платіж до 25 відсотків.

Наступне, що може використати позичальник – це кредитні канікули. Деякі банки надають кредитні канікули, в різних варіантах, на строк від шести місяців до двох років. Але, при цьому необхідно звертати увагу на збереження чи зміну умов базового кредитного договору (чи не змінюється відсоткова ставка чи інші умови договору, якщо так то в яку сторону?) [1].

У роботі з кредитною заборгованістю примусова реалізація заставного майна є єдиним джерелом її погашення. Якщо запропонувати у якості заходу вирішення проблеми повернення валютних кредитів введення мораторію, таке джерело стане недоступним і призведе до величезних збитків банківської системи. Заборона на передачу проблемних кредитів факторинговим компаніям робить незаконним спосіб рефінансування банків шляхом укладання договорів факторингу за споживчими кредитами, а неможливість очищення активів від проблемних кредитів призведе до погіршення показників і можливого визнання деяких банків неплатоспроможними.

Крім того, для вирішення ситуації з проблемними кредитами було б доцільно врегулювати на законодавчому рівні такі питання, як банкрутство фізичних осіб, обмеження розміру стягнення вартістю застави, обмеження штрафних санкцій за аналогією з юридичними особами та заборону на стягнення єдиного житла [2].

На державному рівні спробою вирішити проблему повернення валютних кредитів став Законопроект «Про врегулювання ситуації з погашенням зобов’язань за кредитами в іноземній валюті, забезпеченими іпотекою», який спрямований на мінімізацію втрат населення від значного зростання офіційного валютного курсу та регулює порядок погашення зобов’язань фізичних осіб за кредитними договорами в іноземній валюті, забезпеченими іпотекою. Законопроектом пропонується зобов’язати банки провести реструктуризацію за кредитами фізичних осіб в іноземній валюті, забезпеченими іпотекою шляхом перерахування зобов’язань у гривню, виходячи з офіційного курсу іноземної валюти до гривні станом на 1 січня 2014 року (7,99 грн. за 1$). Крім того, передбачається можливість фізичній особі-позичальнику звернутися до кредитора-іпотекодержателя із заявою про передачу предмета іпотеки. При цьому, кредитор зобов’язаний прийняти, а кредит вважається припиненим незалежно від вартості предмета іпотеки [1]. Варто зазначити, що даний законопроект не отримав схвалення у представників банківського сектору. Так, Президент Асоціації українських банків (АУБ), О. Сугоняко, у своєму зверненні до Голови НБУ, зазначає, що обрані у законопроекті шляхи розв’язання проблеми, які фактично перекладають всі збитки лише на кредитора, не відповідають принципам справедливості і збалансованості інтересів всіх сторін. А в умовах вкрай незадовільного поточного фінансового стану банків, напруженості з виконанням ними економічних нормативів (особливо достатності капіталу) через фактор девальвації гривні, додатковий фінансовий тягар несе загрозу дестабілізації всієї банківської системи, наслідки якої для економіки і населення України недооцінювати просто недопустимо. На думку Президента АУБ, кращим виходом із ситуації з валютним кредитуванням стало б підтримання ініціативи Асоціації, що мала місце у 2008 році. Тоді Уряду та НБУ пропонувалась, але так і не була реалізована принципово інша модель вирішення проблеми валютних кредитів, суть якої полягала в залученні до процесу трьох сторін: держави в особі Уряду та НБУ, які безперечно причетні до різкої девальвації національної валюти; банків, які недостатньо прораховували можливі ризики від знецінення гривні, погано інформували позичальників про них, а часто навіть нав’язували в якості валюти кредиту саме іноземну валюту; самих позичальників, які в погоні за здешевленням вартості кредиту не бажали рахуватись з потенційними курсовими ризиками. Збитки від курсових різниць пропонувалось розділити порівну між цими трьома сторонами [3]. На думку банкірів, зазначений механізм є більш справедливим і адекватним ситуації, що спостерігалась тоді, і спостерігається нині в банківській сфері.

Крім того, сучасний законопроект не вирішує проблему повернення валютних кредитів, взятих на інші, окрім придбання іпотеки, цілі.

В Україні, впродовж останніх шести-семи років, громадянам було видано приблизно три мільйони валютних кредитів. Із урахуванням сімейних і інших соціальних зв’язків позичальників, проблема, що її піднято у даній роботі, безпосередньо стосується близько дев’яти мільйонів осіб, тобто майже кожного четвертого жителя нашої країни. Більшість позичальників не можуть нині виконувати взяті на себе зобов’язання за кредитними угодами не з власної волі, а по причині зростання курсу валюти: адже при видачі кредитів їх платоспроможність визначалася і банками, і самими позичальниками, виходячи із обсягу їх доходів у гривні, а не у доларах [4]. І якщо проблема погашення валютних кредитів не буде вирішена за буквою закону, тобто, у найбільш прийнятному варіанті, валютні кредити не будуть в судовому порядку переведені в гривневі за курсом, що існував на момент отримання кредиту, «внутрішні» валютні кредити все одно не будуть повертатися, і ні банківська система, ні економіка України не відчують ніякого покращення фінансової ситуації. Натомість, спроба масового виселення боржників із придбаних за кредитні кошти квартир і позбавлення їх іншого майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, може призвести до тривалого протистояння, яке можна назвати «народ проти банків». І його наслідки можуть бути катастрофічними для обох сторін.

Література:

Про врегулювання ситуації з погашенням зобов’язань за кредитами в іноземній валюті, забезпеченими іпотекою : проект Закону України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gkb.org.ua/proekt-zakona-ot-nabu-po-7-99.

Мораторій на стягнення майна: за і проти [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2014/06/12/327789.

Звернення до Голови НБУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://blogs.korrespondent.net/blog/business/3364165/.

Санкции за непогашение валютных кредитов незаконны [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.averba.com.ua/advokat-po-kreditam-dnepropetrovsk/sankcii-za-nepogashenie-valyutnyx-kreditov-nezakonny.html.