Психология и социология/14. Кадровый менеджмент
Радзієвська Т. В., Лютко
Н.В.
Хмельницький національний університет, Україна
Соціальне управління: рівні та
механізми реалізації
Соціологія управління - галузь соціології, яка вивчає закономірності,
засоби, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносини,
структури і процеси суспільства (організації) з метою упорядкування, підтримки,
збереження його оптимального функціонування, розвитку або зміни, переведення до
іншого стану. Соціологія управління досліджує також природу управлінських
відносин, з'ясовує, насамперед, соціальні цілі управління з точки зору їх
відповідності інтересам тих, ким управляють [4, 57].
Під управлінням розуміється засноване на достовірному знанні
систематичний вплив суб'єкта управління (управитель) на соціальний об'єкт
(керований), в якості якою може виступати суспільство в цілому, його окремі
сфери: економічна, соціальна, політична, духовна, а також різні ланки
(організації, підприємства , установи тощо) з тим, щоб забезпечити їх
цілісність, нормальне функціонування, вдосконалення та розвиток, досягнення
заданої мети. Управління здійснюється шляхом цілеспрямованого впливу на умови
життя; людей, їх цілісні орієнтації, поведінку і має в якості основного
завдання забезпечення добре скоординованої цілеспрямованої діяльності як
окремих учасників спільних зусиль (трудових, політичних, спортивних та ін.),
так і соціальної організації (системи) в цілому. Процес управління включає в
себе безліч різноякісних компонентів, внаслідок чого він досліджується різними
науками - політологією, соціологією, психологією, економічними науками.
Потреба людей у співробітництві, спільній діяльності, спільній праці
об'єктивно породжує потребу управління. Водночас ця потреба завжди виникає там,
де спостерігаються будь-які варіанти спільної діяльності людей.
Соціальне управління — це управління, здійснюване у людському
суспільстві, людьми стосовно людей. І суб'єкт, і об'єкт управління представлені
тут людиною. Отже, в управлінських системах, які функціонують у соціальному
середовищі, головним і провідним є людський фактор.
Основними категоріями соціального управління є ті самі суб'єкт, об'єкт,
управлінський вплив, зворотні зв'язки, управлінська система. Проте їх зміст,
форми і методи впливу, цілі взаємодії, принципи, на яких вони базуються, зовсім
інші, кардинально відмінні від технократичних і біологічних систем. Усі відомі
категорії набувають у соціальному управлінні конкретного вираження у діях
людей, їх колективів та взаємозв'язках.
Управління має місце у будь-якому суспільстві і практично у будь-якому
людському колективі. Залежно від історичних, екологічних, політичних та інших
обставин можуть змінюватися його цілі, форми, методи. Незмінною залишається
необхідність в управлінні.
Механізм соціального управління – сукупність цілей, функцій, принципів
та методів, взаємодія яких забезпечує ефективне функціонування соціальної
системи [2].
Однозначно соціальне управління покликане планувати, організовувати,
координувати, стимулювати та контролювати діяльність колективів і окремих
людей, спрямовану на досягнення поставлених цілей.
Уявімо, що зібралася група людей, де кожен прагне до адекватної для
всіх мети (наприклад, до створення фірми, підприємства, громадського
формування). У який спосіб найкраще розв'язати спільну для всіх і кожного
окремо проблему? Певна річ, найефективніший спосіб — співробітництво, спільна
діяльність, спільне подолання труднощів і розв'язання завдань, що постають на
шляху досягнення мети.
Іншими словами, треба створити колектив і, використовуючи знання,
психічні, фізичні та інші можливості його членів, розпочати спільну діяльність.
Зробити це можна тільки шляхом впливу на кожну людину, щоб кожний усвідомив
необхідність спільної праці. В результаті матимемо соціальну управлінську
систему, де є суб'єкт, об'єкт і управлінський вплив[1].
Рівні управління — це прояв поділу праці в організаціях. В даний час
все більш і більш явною стає тенденція до спеціалізації професійної діяльності,
при якій кожен працівник (або кожний підрозділ) виконує покладені на нього
функції і не втягується у виконання інших функцій.
Управління в організації завжди має структуру піраміди: на нижніх рівнях
є велика кількість керівників, у міру просування вгору їх число зменшується. На
цій підставі прийнято виділяти менеджерів нижчої, середньої та вищої ланки.
Завдання, які покликані вирішувати керівники різних рівнів, істотно
відрізняються один від одного. Будь-яка
людина, що прагне стати керівником, повинна добре уявляти собі особливості
діяльності керівника в залежності від рівня, на якому він здійснює свої
функції.
Не слід думати, що керівники якогось рівня важливіші для підприємства,
ніж керівники іншого рівня. Діяльність керівника будь-якого рівня управління
важлива для нормального функціонування організації. Наприклад, вища ланка
управління буде безпорадною, якщо вона не зможе спиратися на нижчу і середню
ланку, те саме справедливо і для всіх інших рівнів [3].
1. Касьяненко М. М. Організація роботи та управління органами державної
податкової служби України : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.
[Електронний ресурс] / М. М. Касьяненко [та ін] ; Державна податкова
адміністрація України, Академія держ. податкової служби України. - Ірпінь :
Академія ДПС України, 2001. - 229 с.
– Режим доступу:http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/648/4/
2. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. [Електронний
ресурс] /Колпаков В. К., Кузьменко О. В. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 537 с.– Режим
доступу:http://www.pravoznavec.com.ua/books/252/18560/13/
3. Рівні управління в організації [Електронний ресурс]
– Режим доступу:http://toplutsk.com/articles-article_1569.html
4. Удальцова М.В. Социологияуправления.
Учебноепособие/Удальцова М.В. - М., -Новосибирск: Инфра-М, НГАЭиУ, 2001. - 144
с.