Солійчук І. І.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Мотиваційний компонент готовності практичного психолога до міжособистісної консультативної взаємодії

Проблема мотивації поведінки й діяльності людей – одна з важливих у сучасній психології. Не випадково на початку ХХ століття майже одночасно в різних країнах, зауважує А. Маслоу, психологи почали активно її вивчати [10, с.20]. Під мотивацією традиційно розуміються спонукання, що викликають активність і визначають її спрямованість. Мотивація, зумовлюючи поведінку і діяльність, впливає на професійне самовизначення, на задоволеність людини своєю працею. Професійна мотивація – це дія конкретних спонукань, що зумовлюють вибір професії та тривале виконання обов’язків, пов’язаних з цією професією. Професійна мотивація формується під впливом факторів навколишньої дійсності, роботи з професійної орієнтації.

В психологічній літературі розрізняють різноманітні підходи до вивчення мотивації, таких вчених як: В.Г. Асеев, Дж. Аткинсон, Л.І. Божович, В.К. Вилюнас, У. МакДауголл, Р. Кеттелл, К. Левін, А.Н. Леонтьєв, М.Ш. Магомед-Емінов, А.К. Маркова, А. Маслоу, С.Г. Москвичев, Г. Мюррей, Ю.М. Орлов, А.Б. Орлов, Г. Олпорт, С.Л. Рубинштейн, Е.В. Шорохова, X. Хекхаузен, П.М. Якобсон, М.Г. Ярошевский та ін.)

М.І. Алексєєва, Б.Ф. Баєв, Г.С. Костюк поділяють думку, що «мотивацією називається система мотивів, яка актуальна для певної людини» [7]. Глибоко розкриваючи причини, якими пояснюється та чи інша поведінка людини, її дії та вчинки, ми обов’язково аналізуємо сукупність мотивів, якими вони зумовлюються.

Аналогічне визначення подане у словниках, зокрема В.І. Войтко відзначає: «Мотивація – це система мотивів, що визначає конкретні форми діяльності або поведінки людини» [9, с.97].

Автори педагогічного словника також вважають, що мотивація – це система взаємопов’язаних і підпорядкованих мотивів діяльності особистості, що свідомо визначають лінію її поведінки. На відміну від них, А.В. Петровський і М.Г. Ярошевський відзначають, що «мотивація – це спонука, яка викликає активність організму і визначає її спрямованість» [2].

Мотивація є динамічним процесом, який стимулює й підтримує на певному рівні поведінкову активність індивіда. Вона охоплює систему спонукальних чинників (потреби, мотиви, цілі, наміри тощо), здатних впливати на поведінку людини, сукупність причин психологічних чинників, що стимулюють, підтримують на певному рівні, а також пояснюють поведінку та активність людини, з іншого боку, вона є процесом спонукування себе та інших, активності, досягнення цілей.

На основі теоретико-методологічного аналізу наукових праць у структурі готовності психологів до консультативної взаємодії можна умовно виокремити такі компоненти: мотиваційний, когнітивно-процесуальний (знання та інтелектуальні вміння: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, висування гіпотези, виокремлювати головне, робити висновки), організаційно-практичний (вміння організації консультативного процесу, планування роботи, формулювання мети та завдань, вибір підходів, процедур і технік консультативної взаємодії, опрацювання літературних джерел (якщо є у цьому проблема), проведення консультування), комунікативно-рефлексивний (проведення самоаналізу, регуляції дій в процесі консультативного діалогу) [11]. Отже компонентами готовності психолога є: мотиваційний (мотиви, цілі потреби, стимули творчих проявів особистості; передбачає наявність інтересу до професійної компетентності, що характеризує потребу особистості в знаннях, у володінні ефективними засобами формування професійної компетентності), емоційно-вольовий (здатність людини до екстравертності та домінування, уміння застосовувати додаткові зусилля задля зменшення ймовірності невдач, а також мобілізацію енергії, прояв наполегливості, активність та вміння витримувати навантаження; завзяття при виконанні складних завдань; цілеспрямованість, тобто характеризує вольовий бік поведінки та нерозірвана пов'язаний з волею людини), функціональний (обізнаність, знання, досвід, тобто система набутих знань з урахуванням їх глибини, об'єму, стилю мислення, норми етики, соціальних функцій), комунікативний (уміння ясно та чітко висловлювати свої думки, переконувати, аргументувати, доводити, аналізувати, висловлювати судження, передавати раціональну та емоційну інформацію, встановлювати міжособистісні зв'язки, узгоджувати свої дії з діями колег, обирати оптимальний стиль спілкування в різних ділових ситуаціях, організовувати та підтримувати діалог), рефлексивний (уміння свідомо контролювати результати своєї діяльності та рівень власного розвитку, особистих досягнень; сформованість таких якостей як креативність, ініціативність, націленість на співробітництво та співпрацю, впевненість в собі, здатність до самоаналізу, передбаченню, творчій уяві). Усі вищезазначені компоненти інтегруються в одне найбільш синтезоване – готовність, яка є інтегративною якістю особистості фахівця (О.А. Гончаров, М.В. Кулакова, О.І. Літікова, О.М. Лугова, С.В. Моторина, А.Ц. Пуні, К.В. Рейд). Даний вид компетентності залежить від сформованості мотиваційної, емоційно-вольової, інтелектуальної, комунікативної та рефлексивної сторін особистості [4].

Л.Сохань, І.Єрмакова, Г.Несен, досліджуючи проблему готовності, мотиваційний компонент визначають як відповідальність за виконання завдань, почуття обов’язку тощо [5], а Ю.М.Забродін у своїх працях розглядає мотиваційний компонент, який припускає формування, що за рахунок освоєних особистісних цінностей і переваг перетворюється в систему професійних інтересів і схильностей; функціональний – генералізований комплексний стан людини з поданням на розвиток психічних функцій [3].

Мотивація є одним із важелів впливу у структурі формування творчої, креативної, інтелектуальної особистості, так як саме мотиви гальмують чи стимулюють процес творчості та пізнання. Крім цього, мотивація, яка є стрижневим чинником формування мотиваційного компоненту, розглядається як сукупність сил, потреб, мотивів, цілей та намірів які спонукають психолога-консультанта здійснювати свою професійну діяльність у контексті прояву цієї активності, а точніше на ефективність професійної діяльності у напрямку надання психологічної допомоги. Так, наприклад, Д.Б.Богоявленська виявила вплив ряду особистісних якостей, у тому числі мотиваційної сфери, на становлення творчої особистості та її пізнавальної активності [1], а М.В.Крупина вважає, що мотиваційна сфера виступає базовим компонентом у структурі креативної особистості [8].

Основний критеріальний апарат мотиваційного компоненту готовності майбутніх практичних психологів до застосування технік міжособистісної взаємодії можна визначити наступним чином (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Критерії та показники сформованості мотиваційного компоненту готовності майбутніх психологів

до застосування технік взаємодії у консультуванні

№ п/п	Критерії	Показники
1.	Високий рівень спрямованості на самовдосконалення та формування професійних та особистісно значущих якостей	- наполегливість у досягненні цілей; - розвинена система спонукальних чинників (потреби, мотиви, цілі, наміри тощо); - готовність до самопізнання тощо
2.	Демократичні установки на спілкування	- спрямованість на досягнення розвитку мотиву афіліації та перцепції; - мотивація на рівноправне співробітництво у міжособистісній взаємодії; - високий рівень комунікативної мотивації у міжособистісній взаємодії тощо
3.	Потреби у знаннях та володінні ефективними засобами формування професійної компетентності	- поведінкова активність, активність досягнення цілей; - професійна ерудиція та мотивація на розширення діапазону професійних можливостей; - мотивація на вдосконалення оволодінням прийомами, інструментарієм та технологіями професійної діяльності тощо
4.	Високий рівень особистісної зрілості	- прагнення до самовдосконалення та підвищення рівня професійної самосвідомості; - мотивація на реалізацію стратегій подолання кризових ситуацій; - спрямованість на синергічність, незалежність тверджень, толерантність, здатність до перцепції та наявності власної життєвої філософії тощо

Враховуючи всі вищезазначені критерії та показники, можемо констатувати, що мотиваційний компонент може бути одним із «пускових механізмів» (за Л.М.Карамушкою) професійної діяльності практичного психолога, підтримує належний рівень активності, фахівця, регулює зміст професійної активності психолога-консультанта та використання ним різних методів, засобів та технік у практичному виконанні професійних обов'язків для досягнення цілей діяльності [6]. Тобто, мотиваційний компонент включає в себе професійні установки, інтереси, прагнення займатися обраною діяльністю. Його основою є професійно-психологічна спрямованість (особисте прагнення людини застосувати свої знання в обраній професійній сфері), в якій виражається позитивне ставлення до професії, нахил та інтерес до неї, бажання вдосконалювати свою підготовку тощо. Стійкість, глибина та широта професійних інтересів й ідеалів визначається професійною спрямованістю. Ступінь сформованості професійного інтересу визначає характер роботи майбутнього фахівця над собою з метою використання своїх можливостей і здібностей.

Список використаних джерел

1. Богоявленська Д.Б. Про предмет і метод дослідження творчих здібностей / Д.Б. Богоявленська / / Психологічний журнал. 1995. № 5.

2. Большой психологический словарь / Мещеряков Б.Г., Зинченко В.П. (ред.). – М. : Прайм -Еврознак, 2003. – 672 с.

3. Забродин Ю.М. Очерки теории психологической регуляции поведения / Ю.М. Забродин. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 192 с.

4. Єременко Л.В. Структура комунікативного компоненту соціальної компетентності психолога та його вплив на ефективність професійної діяльності / Л.В. Єременко // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, за редакцією академіка С.Д. Максименка. – Київ, 2010, - 695 с.

5. Життєва компетентність особистості: Науково-методичний посібник / За ред. Л.В.Сохань, І.І.Єрмакова, Г.М.Нессен – К.: Богдана, 2003. – 520 с.

6. Карамушка Л.М. Варіативність моделей психологічної служби при наданні психологічної допомоги в різних соціальних сферах / Л.М. Карамушка // Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи. – К.: Ніка-Центр, 2002. – С. 56−57.

7. Костюк Г.С. Професійне самовизначення як фактор формування особисті / Г.С. Костюк.-К.:Рад. школа, 1967.-№3.-С.17-18.

8. Купріна М. В. Мотив досягнення в структурі креативної особистості : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. психол. наук / М.В. Купріна. – Сахалін, - 2004 – 20 с.

9. Психологічний словник / [ред. В.І.Войтка]. – К.: ВШ, 1982. – 523с., с.97.

10. Соціально-психологічні чинники самореалізації творчої індивідуальності у полікультурному світі [монографія / за наук. редакцією І.М.Зварича]. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2011. – с. 20

11. Чаплак Я.В. Основи психологічного консультування: навч.-метод. посібник / Я.В. Чаплак, О.М.Чернописький. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010. – 260 с.