Технічні науки/13. Охорона праці

К. ф.-м. н. Боднарук О.О., Смірнова А.О.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Аналіз виробничого травматизму по областях України

Впродовж останніх років виробничий травматизм, як загальний, так і зі смертельним наслідком, в Україні знижується. Відрадно, що це відбувається за зростаючих обсягів виробництва та активізації підприємницької діяльності.

Незважаючи на зниження в Україні рівня як загального, так і смертельного виробничого травматизму, він залишається неприпустимо високим і перевищує показники європейських країн, що і підкреслює актуальність цієї теми. [3]

Зважаючи на актуальність, проблему травматизмуЄ, пов’язаного з виробництвом, неодноразово досліджували у своїх працях такі вчені, як : Александров М.Г., Березуцький В.В., Васильчук М.В., Винокурова Л.Е., Гаман М.В., Гончарова Г.С., Жидецький В. Ц., Джигирей В. С., Караваєв В., Мельников О. В., Міхайліч А., Ротань В., Семенков В., Смирнов В., Стависький П., Прокопенко В., Шаварина М. та інші.

Метою дослідження є порівняльний аналіз виробничого травматизму за регіонами в 2012-2013 рр.

Внаслідок цього, в основу цієї статті покладено такі завдання: висвітлити стан та причини виробничого травматизму; провести порівняльний аналіз стану виробничого травматизму; визначити шляхи зниження кількості нещасних випадків на виробництві.

Об’єктом дослідження є виробничий травматизм, а предметом – виробничий травматизм в областях України.

За даними Міжнародної Організації Праці (МОП), щороку в світі фіксується близько 125 млн. нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у тому числі 10 млн. з тяжкими і 220 тис. зі смертельними наслідками. На сьогодні зареєстровано близько 60—150 млн. випадків захворювань, пов’язаних з працею, 60 млн. працівників піддаються впливу канцерогенних речовин, 500 млн. працівників непрацездатні з причин невідповідності умов і стану безпеки праці санітарним вимогам. З того ж джерела відомо, що рівень смертельного травматизму в Україні залишається одним з найвищих порівняно з європейськими країнами та США: з розрахунку на 100 тис. працівників порівняно з Німеччиною вищий у 2,5 рази, США – у 2 рази, Італією – в 1,3 рази, але нижчий, ніж у Росії в 1,5 рази.

Під виробничою травмою розуміють ушкодження, яке виникло у працівників чи службовців під час виконання роботи на території виробничого підприємства чи установи і спричинило порушення цілісності тканини або функції органа чи організму в цілому.

Розрізняють такі види виробничих травм:

- механічні – від рухомих частин машин, ручного інструмента, падаючих предметів тощо;

- термічні – від прямого контакту з парою, гарячою рідиною, полум'ям, розплавленим металом;

- хімічні – від концентрованих хімічних речовин (кислот, лугів);

- електричні – від контакту з електричним струмом, обриву проводів тощо.

Єдиної класифікації причин виробничого травматизму не існує. Розрізняють чотири групи причин виробничого травматизму, зокрема: технічні, організаційні, санітарно-гігієнічні та психофізіологічні.

До технічних причин відносять недосконалість конструкцій машин і устаткування, самого технологічного процесу, несправність верстатів, машин, ручного інструменту, відсутність чи недосконалість захисної техніки, устаткування.

До організаційних причин – неправильну організацію трудового процесу, застосування небезпечних методів праці, недотримання правил техніки безпеки, відсутність індивідуальних засобів захисту.

Серед санітарно-гігієнічних, причин слід відзначити порушення санітарно-гігієнічного режиму на виробництві, погане освітлення, високу температуру та вологість повітря чи надмірно низьку температуру, виробничий пил, високу концентрацію токсичних речовин у повітрі, забрудненість приміщення, сильний шум тощо.

Психофізіологічні, пов’язані з порушенням працівниками трудової дисципліни, сп'янінням на робочому місці, умисним травмуванням, перевтомою, поганим здоров'ям. [1]

У 2013 році кількість випадків травматизму на виробництві зменшилась на 1248 осіб, тобто на 12,7%, а травмованих із смертельним наслідком – на 85 осіб, тобто на 13,6 %. (Табл.1) [2].

Таблиця 1

Стан виробничого травматизму
за 12 місяців 2013 та 2012 року по областях (осіб)
Області	12 місяців 2013 р.		12 місяців 2012 р.		Різниця, +/-
	Всього	В т.ч. "См"	Всього	В т.ч. "См"	Всього	В т.ч. "См"
1	2	3	4	5	6	7
Україна	8568	538	9816	623	-1248	-85
АР Крим	187	14	256	13	-69	1
м. Севастополь	42	3	43	4	-1	-1
Вінницька	220	16	230	20	-10	-4
Волинська	167	6	192	9	-25	-3
Дніпропетровська	783	49	842	56	-59	-7
Донецька	2916	128	3499	138	-583	-10
Житомирська	138	12	166	13	-28	-1
Закарпатська	35	5	60	8	-25	-3
Запорізька	356	17	388	25	-32	-8
Івано-Франківська	92	8	124	11	-32	-3
Київська	180	26	190	28	-10	-2
м. Київ	386	39	365	38	21	1
Кіровоградська	83	11	126	15	-43	-4
Луганська	1093	46	1204	58	-111	-12
Львівська	257	21	287	20	-30	1
Миколаївська	87	10	89	8	-2	2
Одеська	180	22	223	19	-43	3
Полтавська	223	18	244	17	-21	1
Рівненська	120	7	130	16	-10	-9

Продовження Табл.1

1	2	3	4	5	6	7
Сумська	147	12	172	15	-25	-3
Тернопільська	82	5	72	9	10	-4
Харківська	270	19	316	26	-46	-7
Херсонська	106	10	131	10	-25	0
Хмельницька	140	13	154	16	-14	-3
Черкаська	113	12	120	17	-7	-5
Чернівецька	35	3	54	6	-19	-3
Чернігівська	130	6	139	8	-9	-2

Аналізуючи дані, наведені статистикою, можна прослідкувати як позитивні, так і негативні зрушення у боротьбі з виробничим травматизмом. В таких областях, як Миколаївська, Одеська та АР Крим спостерігається значне погіршення стану виробничого травматизму зі смертельними наслідками. На цих територіях, фактично, показники зросли на 25%, 15,8% та 7,7% відповідно. На противагу, такі області як Рівненська та Чернівецька покращили свої показники більш, ніж у 2 рази, а Херсонська область звела свої показники до 0. Найбільша частка виробничого травматизму як у 2012, так і у 2013 році була зафіксована у Донецькій області. Вона складає 35,6% від загального стану виробничого травматизму у 2012 році і 34% у 2013 році.

Таким чином, врахувавши те, що рівень виробничого травматизму у досліджуваних періодах та областях в сукупності знизився, ми можемо говорити про позитивну тенденцію у сфері боротьби з цими явищами. Та на цьому не варто зупинятись, адже показники у деяких регіонах України все ж є надто високими. Тому варто переглянути та удосконалити критерії, норми та правила з охорони праці, а зокрема розділ виробничого травматизму.

На основі проведеного дослідження хотілося б запропонувати такі заходи боротьби з травматизмом:

- контроль за обладнанням, інструментами, за достатнім огородженням частин, що рухаються;

- покращення природного та штучного освітлення;

- систематичний нагляд за дотриманням правил техніки безпеки;

- забезпечення всіх робітників засобами індивідуального захисту і контроль за їх використанням під час роботи;

- проведення заходів щодо боротьби з втомлюваністю, покращення зовнішнього виробничого середовища, раціоналізація режиму праці та відпочинку.

Література:

1. Гігієна праці. Виробничі інтоксикації та їх профілактика. Електронний ресурс ]. – режим доступу: http://referat.repetitor.ua/%D0%93%D1%96%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96_%D0%92%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D1%87%D1%96_%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D1%82%D0%B0_%D1%97%D1%85_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%BB%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0

2. Про стан виробничого травматизму за 12 місяців 2012 та 2013 років. [Електронний ресурс ]. – режим доступу: http://dnop.gov.ua/index.php/uk/operativna-informatsiya/travmatizm/10087-vidomosti-pro-stan-virobnichogo-travmatizmu-za-12-misyatsiv-2013-roku?month=1&year=2014

3. Травматизм в України: причини та наслідки. [Електронний ресурс ]. – режим доступу: http://www.rusnauka.com/12.APSN_2007/Tecnic/20507.doc.htm