К. ф-м. н. Боднарук, Остафійчук О.Р.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна
Гендерна асиметрія на
вітчизняному ринку праці є одним з вагомих чинників, що призводять до зниження
економічної активності жінок. Вплив усталених гендерних стереотипів
виявляється ще до моменту виходу на ринок праці: існування суто
"чоловічих" та "жіночих" видів економічної діяльності
завчасно налаштовує жінок на обмеженість у виборі, а небажання займати менш
престижні та з нижчою оплатою посади може стати причиною відмови від активної
поведінки на ринку праці, в чому і полягає актуальність теми.
Метою дослідження є
висвітлення законодавчого закріплення та регулювання охорони праці жінок як в Україні, так і закордоном.
Правовий
аспект соціального захисту жінок досліджується в контексті базових міжнародних
документів і актів, таких як Декларація про ліквідацію всіх форм дискримінації
щодо жінок і Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Перша
Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок була прийнята ООН у
1949 р. Згодом до Конвенції у 1979 р. були внесені деякі зміни з метою кращого забезпечення
повної рівності між чоловіками і жінками у різних сферах життя на основі
встановлення нового міжнародного економічного порядку, що заснований на
рівності та справедливості [2, c. 121].
У Конвенції визначається
поняття "дискримінація щодо жінок". Це будь-які розбіжності, винятки
чи обмеження за ознаками статі, які спрямовані на послаблення чи зводять
нанівець визнання, користування чи здійснення жінками, незалежно від їх
сімейного становища, на основі рівноправ'я чоловіків і жінок, прав людини і
основних свобод в політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській
чи будь-якій іншій галузях. У ст. 3 зазначається, що
держави — члени ООН вживають у всіх галузях, тобто в політичній, соціальній,
економічній і культурній, всі відповідні заходи, включаючи законодавчі, для
забезпечення всебічного розвитку і прогресу жінок з метою гарантувати їм реалізацію
прав людини й основних свобод та користування ними на основі рівності з
чоловіками.
Конвенція складається з 30 статей, в яких визначаються рівні можливості жінок у
сфері освіти, політичному і суспільному житті, у сферах зайнятості, охорони
здоров'я, економічному, соціальному житті, перед законом, в шлюбі й сімейному
житті та ін.
Контроль над дотриманням прав
жінок (IWRAW) був організований ще у 1985 р. на Міжнародній конференції із
жіночих питань у м. Найробі (Кенія). Із прийняттям Конвенції країни, які
ратифікували її, беруть на себе обов'язки вживати всіх необхідних заходів для
поліпшення життєвого становища жінок, зокрема змінювати підвалини і закони, які
є перешкодою на шляху соціального руху жінок. На грудень 1993 р. Конвенція була
ратифікована 130 країнами світу [4].
IWRAW як загальне формування
становить мережу організацій, активістів, учених, спрямовану на відновлення
прав жінок. Керівництво здійснюється Центром зв'язку і ресурсів, який
розміщений в Інституті Хампфрі із громадських питань при Університеті штату
Мїннесоти (США).
Платформа дій, яка рекомендує конкретні кроки,
спрямована на прискорення процесу втілення Стратегії подальшого розв'язання
жіночих проблем в реальність.
4-та Всесвітня конференція
жінок відбулася з 4 по 15 вересня 1995 р. в м. Пекіні. Скликана ООН,
конференція прийняла Платформу дій, сконцентровану на ключових питаннях, які торкаються більшості жінок: бідність; доступ
до освіти, медичного обслуговування, інших послуг; насилля над жінками; вплив
на жінок військових та інших видів конфліктів у суспільстві; жінки, економічні
структури і політика (жінки, робота, сім'я); нерівність жінок в питаннях влади
і в прийнятті рішень, які пов'язані зі службовим і соціальним просуванням
жінок; законні права жінок; засоби масової інформації і жінки; жінки і
навколишнє середовище [4].
На 4-й Всесвітній конференції
були поставлені такі загальні завдання:
· оцінити роботу, яку
проведено, стратегію розв'язання жіночих проблем, яку вироблено Конференцією
1985 р. в Найробі;
· звернути особливу увагу на
ключові проблеми, які стосуються більшості жінок: участь у прийнятті важливих
рішень, бідність, низький життєвий рівень, охорона здоров'я, освіта, права
жінок тощо;
· створити соціальні умови для
особистісного зростання жінок, які готові сміливо вирішувати питання
політичного, економічного і наукового розвитку, які стоять перед людством XXI
ст.
На конференції було прийнято
конкретний план дій, спрямований на ефективну і чітку діяльність у галузях
жіночого рівноправ'я, розвитку і миру.
Комісія з питань статусу жінок
(CSW) визначила такі цілі: рівноправ'я влади; повний доступ жінок до всіх
засобів існування; подолання бідності; сприяння справі миру і захисту прав
жінок; залучення нового покоління жінок і чоловіків до спільної діяльності у
боротьбі за рівноправ'я.
В Україні на виконання
Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок у загальному і
спеціальному (галузевому) законодавстві гарантуються права жінок у різних сферах
життя.
Основними нормативними документами по охороні праці жінок є Конституція України
та ЗУ «Про охорону праці»[1].
Таким чином, охорона праці жінок являється
важливим інститутом правового законодавства, котрий диференціює цілий комплекс
правових норм у регулюванні взаємовідносин працівників – жінок з роботодавцем з
додержанням специфіки жіночої праці. Політика щодо поліпшення
умов праці жінки має бути орієнтована як на ліквідацію робочих місць зі
шкідливими й важкими умовами праці шляхом заміни їх новими сучасними робочими
місцями, так і на розширення пільг і компенсацій працюючим жінкам [3, c. 266].
Забезпечення
соціально-економічних і правових гарантій щодо соціальної захищеності жінки
можливе лише на основі значного розвитку продуктивних сил суспільства,
підвищення ефективності економіки, сприяння адаптації жінки в умовах нової
економічної ситуації.
1.
Конституція
України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – 380-418 с.
2.
Антология
социальной работы. В 5 т. / Сост. М.Ф. Фирсов. — М.: Сварогъ: НВФСПТ, 1994-1995 – 121 с.
3.
Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І.Д. Зверева, О.В. Безпалько,
О.І. Янкович, З.П. Бондаренко, Т.Л. Лях; Луган. держ. пед. ун-т ім. Тараса Шевченка; Християн, дит. фонд. — 2-ге вид., перероб. і доп.
— К.: ДЦССМ, 2004. — 266 с.
4. Тюптя Л.Т. Соціальна робота [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: URL
:
http://pidruchniki.ws/13731120/sotsiologiya/pravoviy_aspekt_sotsialnogo_zahistu_zhinok