Колодрубська Н.В.

Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана;

ПВНЗ «Галицька академія»

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

На певному історичному етапі розвитку капіталістичної економіки процес концентрації виробництва шляхом накопичення вже не може задовольнити потреби розширеного відтворення капіталу. Внаслідок цього розвивається централізація капіталу. [3, с.640].

Тут важливо підкреслити, що якщо первинне накопичення капіталу включає централізацію умов праці в сенсі їх відособлення по відношенню до робітників, то в період трансформації ринкової економічної системи (капіталізму) соціальна визначеність централізації у своїй основі полягає вже в експортизації одних капіталістів іншими. Централізація характеризується прискореним утворенням великих капіталів, що веде до зосередження матеріальних, трудових, фінансових ресурсів в окремих господарюючих суб'єктів. Важливо відмітити, що централізація "довершує справу накопичення", даючи можливість промисловим і іншим капіталістам розширювати масштаби і сфери своїх операцій.

Спочатку переважала така форма централізації капіталу як горизонтальна інтеграція, тобто утворення великих об'єднань у рамках однієї галузі(картелів, синдикатів, трестів). Далі почала переважати вертикальна інтеграція (комбінування), - об'єднання у рамках однієї корпорації послідовних взаємозв'язаних виробництв ряду галузей.

Вертикальна інтеграція є частиною загальнішого процесу диверсифікації.

На базі диверсифікації складаються концерни - великі міжгалузеві корпорації, які поступово стають провідною формою промислових об'єднань.

Великі економічні комплекси незрівнянно глибше, ніж невеликі фірми, втягнуті в систему громадського розподілу праці, в т.ч. і міжнародного. Ці об'єднання роблять облік ринків збуту, джерел сировини, ресурсів, капіталу і робочої сили, технічних можливостей, використовуючи при цьому велику статистичну інформацію, систему галузевих і макроекономічних моделей. На базі такого обліку виробляються прогнози, стратегії, НДДКР і тому подібне.

Великі підприємства через систему замовлень, контрактів, субпідрядів встановлюють з постачальниками тривалі виробничі зв'язки, тобто вони плануються заздалегідь, набуваючи форми договорів. Головна фірма в цьому випадку строго контролює витрати виробництва у своїх відділеннях-постачальниках (для зовнішніх постачальників також контроль). Усе це разом узяте і складає важливі організаційно-виробничі аспекти економічної централізації.

Проте дія законів концентрації, централізації як і переваги великого виробництва над дрібним, зовсім не означає, що необхідно створювати тільки великі підприємства, безперервно нарощувати їх потужності. Такої спрямованості у дії цих законів немає. Більше того, сучасні форми спеціалізації виробництва (в умовах НТР) створюють раніше відсутні можливості розвитку ефективних інтеграційних зв'язків між дрібним і великим виробництвом. Будучи включеним в систему функціонування останнього, на основі розподілу праці і кооперації виробництва, а також опосередковане фінансово-кредитними вогнищами дрібне виробництво служить закономірною ланкою сучасного відтворювального процесу.

Механізм взаємодії великого і дрібного, середнього виробництва розкритий на основі аналізу так званих децентралізованих технологій, які є об'єктивним результатом сучасного етапу НТР. У цьому зв'язку обгрунтовано, що при дослідженні цих тенденцій неправомірно зосереджувати увагу на динаміці показників концентрації тільки на масштабі окремих підприємств (фірм), ігноруючи при цьому міру їх коопераційних зв'язків.

Малі і середні підприємства ефективні не просто самі по собі, а лише у рамках функціонування відповідних виробничих, фінансово-промислових структур. Це свідчить про нову форму усуспільнення в умовах розвинених ринкових відносин, де малі форми господарювання через систему контрактів, замовлень, договорів і техніко-технологічно, фінансово тісно інтегровані з великими корпораціями, фінансово-промисловими групами і т.п. Аналіз показує, що такому органічному взаємозв'язку сприяє сам ринок з його інфраструктурою і передусім фінансово-кредитною системою.

Розвиток малого бізнесу, дозволяє краще використати економічний потенціал, оскільки малі і середні підприємства "гнучкіші" до виробничої ситуації, що швидко змінюється, а також певною мірою здатні захистити господарські структури від бюрократизації. Досить ефективний він і пом'якшенні цілого комплексу соціальних проблем.

Також розширення сфери застосування дрібного підприємництва не суперечить і закону концентрації виробництва, оскільки це якраз і пов'язано з динамічним розвитком розподілу громадської праці зростанням його капіталоозброєності в умовах інтенсифікації виробництва.

Література

1. Економічна теорія : Політекономія : Підручник / За ред. В.Д.Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. – 581 с.

2. Костицький В.В. Закон перманентної концентрації капіталу: Економічна історія та українські реалії / В.В.Костицький – К.: Ін-т законодавчих передбачень і правової експертизи, 2003. – 198 с.

3. Маркс К. Капитал Т.1 // Маркс К., Энгельс Ф. Соч., Изд. 2-е, Т.23, М.: Гос.изд-во полит.лит-ры, 1960.

4. Політична економія : Навч. посібник / К.Т.Кривенко, В.С.Савчук, О.О.Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т.Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. – 508 с.