Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

Філон М.М.

Одеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова, Україна

Принципи аналізу ринків телекомунікаційних послуг

Головною метою аналізу ринків телекомунікаційних послуг є визначення стану та якості конкурентного середовища, наявності або відсутності домінуючих операторів, їх ринкової ваги для прийняття обґрунтованих рішень щодо застосування регулятивних дій.

При здійсненні аналізу ринків телекомунікаційних послуг необхідно використовувати як методи досліджень ринків – Метод збору інформації (рис. 1) та Метод аналізу інформації (Pest-аналіз, ABC (XYZ) - аналіз, Матриця життєвого циклу галузі, Метод аналогії (подібності) ринків, SWOT – аналіз, бенчмаркінг, контент-аналіз документів тощо), так і статистичні методи, основані на збиранні та обробці формалізованих даних звітності.

При аналізі й оцінці стану конкурентного середовища на ринках телекомунікаційних послуг як первинна інформація повинні використовуватися:

− дані державної статистичної звітності, що характеризують діяльність операторів телекомунікацій;

− відомості, отримані від податкових, митних і інших державних органів та органів місцевого самоврядування;

− відомості, отримані від фізичних і юридичних осіб – споживачів телекомунікаційних послуг;

− результати експертиз Українського державного центру радіочастот, Національної комісії, що здійснює регулювання зв’язку та інформатизації України (НКРЗІІ), висновку спеціалізованих організацій, а також окремих фахівців і експертів;

− дані відомчих і незалежних інформаційних центрів і служб;

− повідомлення засобів масової інформації;

− дані власних досліджень Антимонопольного комітету України (АМКУ) й дані антимонопольних органів інших держав;

− дані маркетингових, соціологічних досліджень, вибіркових опитувань і анкетування господарюючих суб'єктів, громадян, громадських організацій – споживачів телекомунікаційних послуг;

− технічні умови й інші нормативи в сфері телекомунікацій;

− звернення фізичних і юридичних осіб в АМКУ та НКРЗІІ;

− дані інших джерел.

Рис. 1 – Матриця збору інформації для аналізу

ринків телекомунікаційних послуг

Інформаційно-аналітична система аналізу ринку телекомунікаційних послуг, повинна передбачати можливість збору неформалізованих даних у вигляді текстових файлів, статей, зображень (відсканованих статей, копій листів тощо), проіндексованих таким чином, щоб при запиті інформації про визначені в реєстрі телекомунікаційні послуги надавати доступ до зібраної інформації про певну послугу.

Для проведення аналізу визначених ринків необхідні два види даних:

− результати ринкових досліджень, проведених регулятором або на його замовлення;

− інформація у вигляді формалізованої звітності, що отримана від операторів, провайдерів телекомунікацій, провайдерів послуг Інтернет, як регуляторна вимога (у вигляді прийняття рішення збоку НКРЗІ про перелік і порядок звітності суб’єктів ринку телекомунікаційних послуг).

Після отримання форм звітності від учасників ринку та їх аналізу може бути застосована процедура «ex-post» регуляції, тобто процедура визначення ринку, яка обґрунтована на фактологічному матеріалі вже минулих конкретних ситуації та/або події, що відбулися на телекомунікаційному ринку, та, на які не матимуть впливу майбутні події та зміни, аналізованого випадку. Процедуру аналізу доцільно проводити у три етапи:

Перший етап – визначення й виділення тих ринків телекомунікаційних послуг, які підлягають специфічному регулюванню або підпадають під визначення часових або предметних рамок.

Другий етап передбачає аналіз цих ринків регуляторним органом з метою виявлення на цих телекомунікаційних ринках умов ефективної конкуренції або виявлення підприємств, які мають значну ринкову частку з одночасним домінуванням над іншими учасниками ринку. Підприємство вважається таким, якщо займає домінуюче положення, якщо або тільки саме, або разом з іншими підприємствами має таке економічно сильне положення (позиції на ринку), яке дозволяє йому поводитися в значному обсязі незалежно від конкурентів, клієнтів і, в остаточному підсумку, користувачів.

Третій етап передбачає встановлення заходів у вигляді "інструментів регулювання", тобто накладення на домінуючих учасників ринку специфічних зобов'язань, які можуть вирішувати актуальні й потенційні проблеми, що пов'язані з конкуренцією. В залежності від існуючих результатів регулювання на відповідному ринку, нові зобов'язання можуть повторюватися, змінюватися (посилюватися або ставати більш м'якими) або припинятися.

Згідно норм європейських директив ця процедура визначення ринку реалізується органами з питань захисту конкуренції на базі кількісних і якісних досліджень, які провів регуляторний орган у галузі телекомунікацій.

Форми звітності (тобто список параметрів статистичної та аналітичної звітності), які необхідні для отримання (збирання) даних для аналізу мають розроблятись за принципом «ex-post» та постійно переглядатись.

Литература:

1. Закон України «Про телекомунікації» від 18.10.2003 р., № 1280-IV.

2. Закон України «Про засади державної регуляторної політики у cфері господарської діяльності» вiд 11.09.2003 № 1160-IV.

3. Закон України “Про ціни і ціноутворення” від 03.12.1990 р., № 507-ХII.

4. Закон України "Про економічну конкуренцію" від 11.01.2001 р., № 2210-III.

5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта» від 11.03.2004 № 308.

6. Осика С. Г., П’ятницький В. Т. Світова організація торгівлі.– 2-ге вид., переробл. і доп.– К.: К.С.І., 2004.– ХХVІ.– 516 с.

7. Дахно І. І. Міжнародна торгівля: Навч. посібн.– К.: МАУП, 2003.– 296 с.