Методика оцінки інноваційного потенціалу регіону

Баранецька Світлана Сергіївна, аспірант кафедри фінанси, Черкаський державний технологічний університет

Актуальність дослідження. Розгляд інноваційного потенціалу як складової частини соціально-економічного потенціалу економіки мезорівня, його цільової підсистеми, яка виконує специфічні функції, передбачає необхідність його дослідження як об’єкту регіонального управління. Існує цілий ряд підходів до оцінки інноваційного потенціалу регіону.

По-перше, це ресурсний підхід, в контексті якого, ресурси регіону розглядаються як матеріальне наповнення досліджуваного об’єкта, а саме регіонального інноваційного потенціалу, які і виступають однією із форм його існування.

Другим підходом можна вважати аналіз РІП (реалізованих інноваційних проектів): визначення розміру відповідності наявних економічних ресурсів та необхідних інвестиційних затрат для реалізації стратегії інноваційного розвитку. [1]

На сьогоднішній день найбільшого розповсюдження зазнав так званий економічний підхід до оцінки інноваційного потенціалу, який заснований на вартісній оцінці, яка використовується в усіх сферах виробництва регіону.

Дані методики оцінки інноваційного потенціалу регіону не в повній мірі дозволяють розробити механізм управління інноваційною діяльністю регіону, а є лише матеріалом для наступних досліджень. Об’єктивну оцінку інноваційного потенціалу можна отримати шляхом відокремлення його елементного складу і встановлення раціональної пропорційності між елементами.

Постановка завдання. Аналіз конкретних структурних пропорцій дозволяє приймати управлінські рішення і обрати конкретні напрямки стимулювання конкретної складової інноваційного потенціалу в залежності від цільових установок та задач регіону.

Результати дослідження. Так, для характеристики та оцінки міжгалузевих співвідношень в регіоні можна використовувати наступну матрицю, яка дозволяє оцінити пропорції між складовими потенціалу в кожній галузі регіону.

Таблиця 1

Оцінка міжгалузевих співвідношень інноваційного потенціалу регіону

Складові інноваційного потенціалу регіону	Галузі регіону
	Промисловість	Звязок	Сільське господарство	І т.ін.
1. Кадрова	С11	С12	С13	С1n	n ∑ C1j ^j=1
2. Матеріально-технічна	C21	C22	C23	C2n	n ∑ C2j ^j^=1
3. Інформаційна	C31	С32	C31	C3n	n ∑ C3j ^j^=1
4. Організаційна	C41	C42	C43	C4n	n ∑ C4j ^j^=1
5. Фінансова (в т.ч. інвестиційна)	C51	C52	C53	C5n	n ∑ C5j ^j=1
Сукупний інноваційний потенціал	5 ∑ Ci1 ^i=1	5 ∑ Ci2 ^i=1	5 ∑ Ci3 ^i=1	5 ∑ Cin ^i=1	5 n ∑ ∑ C1j ^i=1 j=1

Величини С_ij показують вартісну оцінку кожної i – ої складової, використовуваної в j – ій галузі. На основі такої моделі можливо провести динамічний аналіз по виділеним в ній напрямам використання інноваційного потенціалу регіону із розрахунком усіх часткових показників за складовими.

За даними цієї матриці можна розрахувати сукупні обсяги інноваційного потенціалу по кожній галузі регіону в цілому, по групі найбільш пріоритетних і провідних для території галузей. Аналіз пропорцій в розмірах інноваційного потенціалу території дозволяє визначити профілюючі напрями діяльності в регіоні та галузі, які спрямовані в першу чергу на задоволення потреб регіону. Крім того, за нею можна визначити галузі, які в недостатній мірі забезпечені власним інноваційним потенціалом, а також ті, в яких зосереджений зайвий потенціал із низьким значенням їх діяльності в загальному обсязі регіонального виробництва.

Таблиця 2

Оцінка інноваційного потенціалу регіону (в галузевій структурі) за напрямами використання та джерелами формування

Галузі регіону	напрями використання та джерелами формування
	Власний інноваційний потенціал		Залучений інноваційний потенціал
	Для потреб регіону	Спрямований зовні
1. Промисловість	С11	С12	С13	n ∑ C1j ^j=1
2. Зв’язок	С21	С22	С23	n ∑ C2j ^j=1
3.Сільське господарство	С31	С32	С33	n ∑ C3j ^j=1
4. Транспорт	С41	С42	С43	n ∑ C4j ^j=1
5. Будівництво	С51	С52	С53	n ∑ C5j ^j=1
і т.ін.	Сm1	Сm2	Сm3	n ∑ Cmj ^j=1
Сукупний інноваційний потенціал	m ∑ Ci1 ^j=1	m ∑ Ci2 ^j=1	m ∑ Ci3 ^j=1	m n ∑ ∑ Ci1^i=1 j=1

За даною матрицею можна розрахувати поелементні пропорції у власному та залученому інноваційному потенціалі регіону, визначити можливості окремих підприємств та організацій у обслуговуванні потреб тих чи інших галузей поза регіоном.

Дана модель відображає взаємозв’язки елементів функціонально-ієрархічної структури інноваційного потенціалу в регіоні, саме вона слугує для визначення універсального коефіцієнту інноваційної ємності певної території: Іk ij=

Вk ij – вартісна оцінка «потоку» інноваційного потенціалу i–ої складової у j – ту галузь на k – ому напрямі використанні;

Y_j – величина корисного ефекту в j – ій галузі.

Коефіцієнт інноваційної ємності показує частку i – ого елементу інноваційного потенціалу в одиниці корисного інноваційного потенціалу галузі j на k – м напрямам його використання. Кожний такий трьохвимірний елемент є універсальним, оскільки дозволяє, шляхом заміни його індексів, визначити дійсний розмір потенціалу по кожній композиції i, j та k.

Так, при не змінному i знаходяться вагові величини конкретної складової по кожній галузі з коригуванням на власні і зовнішні потреби в ній, незмінність індексу j дозволяє визначити найкращі пропорції між складовими інноваційного потенціалу території в даній галузі і розмірами власного та залученого потенціалів в тій же галузі, що і найкращі можливості в обслуговуванні нею національного виробництва в цілому, а фіксований k – найкращий розподіл потенціалу за галузями та його складовими.

Така модель має більш вагомі аналітичні можливості не тільки в оцінці накопиченого інноваційного потенціалу регіону, але і при порівняльному аналізі ефективності використання інноваційного потенціалу регіонів за всіма елементами його функціональної та ієрархічної структури, що має бути основою розробки певних нормативних співвідношень в цій структурі, регіональними органами влади.

В контексті розвитку методології оцінки інноваційного потенціалу необхідно розробити відповідну систему нормативних співвідношень, яка має формувати всі основні пропорції інноваційного потенціалу в регіоні як за напрямами його використання, так і за його складовими: співвідношення власного і залученого інноваційного потенціалу, пропорції в регіональному потенціалі між обсягами, які використовуються для задоволення власних потреб галузей всього господарського комплексу країни, міжгалузеві пропорції в інноваційному потенціалі. Крім того, заплановані нормативні співвідношення мають постійно оновлюватись із врахуванням останніх досягнень науково-технічного прогресу, перспективних планів розвитку як регіонально, так і національного господарства країни.

Нормативні оцінки інноваційного потенціалу (регіону, галузі, підприємства) мають бути відносними величинами, які дозволяють проводити не тільки співставні прогнози його розвитку, але і виступати як стимулятор інтенсифікації його використання за всіма напрямами в галузях та в регіоні загалом.

У зв’язку із застосуванням галузевого підходу до аналізу регіонального інноваційного потенціалу, оцінки та плануванню мають підлягати інноваційні потенціали галузей матеріального виробництва, невиробничої сфери, потенціали тих підприємств та організацій, які входять до їхнього складу.

В связи с применением отраслевого подхода к анализу регионального инновационного потенциала, оценке и планированию должны подвергаться инновационные потенциалы отраслей материального производства, непроизводственной сферы; потенциалы входящих в них предприятий и организаций.

Головною особливістю прогнозування обсягів інноваційного потенціалу в галузях регіону є врахування факторів, які відображають багаторівневість структури потенціалу. Специфіка саме регіонального інноваційного потенціалу полягає у визначенні його ролі і значимості не лише в межах даної території, але і в масштабі всієї країни. Існуючі на сьогоднішній день статистичні дані і результати досліджень дозволяють розраховувати міжгалузеві пропорції потенціалу.

Сукупний інноваційний регіональний потенціал являє собою суму накопиченого на даній території і залученого зовні потенціалу:

ІП _{сукупний} (t) = ІП _{власний} (t) + ИП _{залучений} (t),

де ІП _{сукупний} (t) – сукупний інноваційний потенціал регіону;

ІП _{власний} (t) – власний регіональний інноваційний потенціал;

ИП _{залучений} (t) – залучений в регіон інноваційний потенціал.

Сукупний потенціал регіону поділяється на внутрішню (використовувану для задоволення власних регіональних потреб) та зовнішню (орієнтовану на використання для потреб загальнодержавних галузей):

ІП _{сукупний} (t) = ІП _вн (t) + ІП _зв (t),

де ІП _{сукупний} (t) – сукупний інноваційний потенціал регіону;

ІП _вн (t) – внутрішня складова інноваційного потенціалу;

ИП _зв (t) – зовнішня складова інноваційного потенціалу.

Пропорції в загальному обсязі

Пропорції в сукупному обсязі потенціалу визначаються багатьма причинами. Перш за все значимістю не лише регіону в цілому народному господарстві країни, але і кожної із утворюваних його галузей, тобто планування найбільш раціональних пропорцій в сукупному обсязі інноваційного регіонального потенціалу можливе лише диференційовано за галузями. Із врахуванням цього, в рамках окремої галузі, необхідно спочатку визначити середньогалузевий норматив затрат на інновації у валовому та чистому доходах за такою формулою:

,

де Ac j – норматив інноваційної ємності галузі j;

ІП_cj (t) – інноваційний потенціал загальнодержавної галузі j;

Yc j (t) – валовий продукт або чистий дохід галузі по країні в цілому j;

п – число галузей, які функціонують на території даного регіону.

У зв’язку з тим, що будь-яка галузь функціонує в межах конкретних регіонів, необхідно на наступному етапі порівняти цей середньогалузевий норматив із фактичними даними в регіоні (за даним Держкомстату України):

,

де Ap j – коефіцієнт прямої інноваційної ємності в галузі;

ІП ^р_сов.j (t) – обсяг сукупного ІП j-ої галузі в регіоні;

Yp j (t) – обсяг виробництва j-ої галузі в регіоні.

Цей норматив дозволяє визначити такі співвідношення обсягів інноваційного потенціалу та виробництва, які необхідні для найбільш ефективного і пропорційного розвитку галузі. Порівняння даного нормативу із середньогалузевим може дати три наступних варіанти:

1. Ap j > Ac j;

2. Ap j = Ac j;

3. Ap j < Ac j.

1. В першому випадку, при якому ємність j-ої галузі регіону перевищує середньогалузевий норматив, означає, що ІРП в більшій мірі працює поза межами досліджуваного регіону. Така ситуація характеризує ті обставини, за яких розміщені на території регіону інноваційні бізнес-структури конкретної галузі мають більший потенціал ніж необхідно для стійкого розвитку і досягнення прогнозованого рівня виробництва підприємств даної галузі. Відповідно, обсяг ІП залежить в більшій мірі від загального розміру виробництва галузі (Yc j(t)), ніж від його регіональної частки (Yp j(t)).

Крім того, при аналізі першого співвідношення необхідно враховувати, що більша значимість ІПР для національного господарства може означати як найбільш надлишкового для регіону ІП цієї галузі, так і навпаки – постійну потребу у зовнішньому потенціалі, оскільки власний, хоча і досить потужний, не має необхідної спеціалізації в цій галузі. У зв’язку з цим необхідно, по-перше,спрогнозувати сукупний обсяг ІП, який необхідний галузі на рік, по-друге: його обсяг має бути розрахований під регіональний розмір виробництва та ту частку загальнодержавного, яка обслуговується ІРП, по-третє: визначивши таким чином обсяг сукупного ІПР, йому потрібно найбільш ефективним способом розподілити на власну та залучену частки.

Для такий цілей можна використати наступну специфікацію моделі:

ІП_сов(t) = A_pj(t) [Yp j(t) + k(t) (Yc j(t) – Y(t)p j(t))]

де ІП_сов(t) – повний, сукупний інноваційний потенціал j-ої галузі регіону в рік t;

Yc j(t) – загальний обсяг виробництва j-ої галузі, в рік t;

Y(t)p j(t) – частина загального обсягу виробництва j-ої галузі в рік, t, виробленого в даному регіоні;

k(t) – коефіцієнт, який показує долю поза регіонального обсягу виробництва j, обслуговувану ІП, розташованим на території даного регіону;

A_pj(t) – розрахований в межах даної моделі показник прямої інноваційної ємності галузі j в регіоні в рік t.

Із моделі видно, що необхідний обсяг ІПР формується під впливом: потреб галузей господарства регіону, потреб загальнодержавних галузей, розміру регіональної інноваційної системи

При цьому коефіцієнт k(t), визначає той обсяг зовнішнього виробництва галузі j, який потребує використання ІПР, формує пропорцію між внутрішньою та зовнішньою складовими регіонального потенціалу: зовнішня частка сукупного ІПР (ІП_зовн) повинна мати частку від загального потенціалу (ІП_сукуп), пропорційну k(t), але відкориговану на коефіцієнт перевищення загального обсягу виробництва (Yc j) над регіональним (Yp j):

, де λ(t)=k(t)× µ(t),

µ(t) – коефіцієнт перевищення загальноукраїнського обсягу виробництва над регіональним.

2. Виходячи із вимог пропорційного розвитку галузі, найбільш раціональною та ефективною може вважатися ситуація, коли показник регіональної інноваційної ємності знаходиться на рівні середньогалузевого:

Ap j(t)=Ac j(t),

Це характеризує ситуацію повної збалансованості, що допускає використання в регіоні в якості нормативного середньогалузевого показника інноваційної ємності. В даному випадку розрахунок прогнозованої зміни сукупного обсягу ІПР можна вивести в таку формулу:

ІП _влас.j(t) = ƒ(Yp j(t)),

ІП _в-ва(t) = ƒ(Yp j(t)),

тобто ІП _влас(t) = ƒ(Yp j(t)) = Ap jYp j(t) ≈ Ac j × Yp j(t)

Наслідками повної збалансованості такої моделі є пропорційний експорт та імпорт інноваційного потенціалу даної галузі в регіоні.

3. У третьому випадку, коли показник регіональної інноваційної ємності менший від середньогалузевого Ap j < Ac j, тобто регіональному виробництву недостатньо власного ІП, існує постійна потреба у зовнішньому, залученому із інших регіонів, потенціалі. В такому випадку прогноз регіонального інноваційного потенціалу необхідно розраховувати виходячи із середньогалузевої інноваційної ємності (Ac j):

ИП _{сукуп j}(t) = Ac j(t) × Yp j(t)

Фактичне співвідношення ІПР і виробничого потенціалу території потребує використання в розрахунках емпіричної інноваційної системи, яка склалась в даній галузі (в межах конкретного регіону). Тоді прогнозований обсяг сукупного потенціалу j-ої галузі регіону можна визначити так:

ІП ^р_{сукуп j} (t) = Ap j(t) × Yp j(t)

де Ap j(t) – розрахований в межах даної моделі показник прямої інноваційної ємності галузі j в регіоні в рік, t.

Для проведення розрахунків, а також прогнозуванні кількісних характеристик ІПР знання достовірного нормативу галузевої інноваційної ємності не потрібно. Дане значення необхідне лише як початковий етап дослідження для виокремлення одної із розглянутих вище ситуацій. Якщо розрахунки за даною моделлю для кожної галузі будуть проводитись досить коректно, то тримані із них значення ІП ^р_сов.j (t) при додаванні по j = 1,…, n із максимальним наближенням дадуть прогноз загального розвитку ІПР.

Відповідно до вищенаведеної методики прогнозування загального обсягу виробництва потенціалу регіону, по запланованим регіональним обсягам виробництва складається матрична модель нормативних співвідношень в оцінці інноваційного потенціалу за його окремими складовими.

Наведені вище оціночні нормативні співвідношення слугують початковою базою розрахунку елементів матриці ||А(t)||, отриманій під час прогнозу матриці ||А||, тобто елементи матриці ||А(t)|| – це екстра полярні нормативи прямої інноваційної ємності, отримані до розрахунків за маричною моделлю. Прогнозна матрицяА(t) доповнюється до виду розширеної, векторами якої є отримані на основі прогнозу обсяги інноваційного потенціалу в цілому по регіону і по його галузям, а також за складовими (ІП_i).

Таким чином, розширена матриця ||А(t)|| в якості зовнішніх векторів має прогнозовані обсяги ІП за всіма сферами його використання в регіоні, а внутрішніми – міжгалузеві потоки елементів регіонального потенціалу, розрахованих шляхом екстраполяції нормативних співвідношень його оцінки A_ij (табл. 3).

Таблиця 3

Розширена матриця розвитку інноваційного потенціалу регіону

Елементи інноваційного потенціалу	Галузі				Обсяги інноваційного потенціалу
	1	2	…….	n
1. Кадрова	A11(t)	A12(t)		A1n(t)	ІПI(t)
2. Матеріально-технічна	A21(t)	A22(t)		A2n(t)	ІПII(t)
3. Інформаційна	A31(t)	A32(t)		A3n(t)	ІПIII(t)
4. Організаційна	A41(t)	A42(t)		A4n(t)	ІПIV(t)
5. Фінансова (в т.ч. інвестиційна)	A51(t)	A52(t)		A5n(t)	ІПV(t)
Обсяги інноваційного потенціалу	ІП^I(t)	ІП^II(t)		ІП^n(t)	ІПp(t)

Елементи даної матриці мають задовольняти таким балансовим співвідношенням:

,

де Y_j (t) – обсяг виробництва (запланований) в рік t j-ой галузі регіону;

- прогнозні величини прямої інноваційної ємності;

,

де ІП_j (t) прогнозований під обсяг виробництва Y_j (t) розмір ІП j-ої галузі регіону;

,

,

Однак подібна нормативна розробка автономних прогнозів окремих обсягів інноваційного потенціалу регіону на забезпечує взаємне узгодження дезагрегованих (ІП_ij) та агрегованих (ІП_j, ІП_i та ІП_Р) показників. З метою взаємоувязки зведених та часткових показників використовують спеціальні методи взаємоузгодження, співставлення прогнозних показників, одним із яких є принцип подвійної пропорційності. Цей метод можна використовувати безпосередньо на матриці ||А(t)||, в якій за термінами вказуються основні елементи ІПР, по стовпчикам – його галузі. На перетині стовпчиків та строк тепер знаходяться отримані з використанням нормативних показників A^н_ij(t), величини находятся полученные с использованием нормативных показателей міжгалузевих пропорцій ІПР – ІП_ij (t):

ІП_ij(t) = A^н_ij(t) × Y_j(t)

Таким чином, в кожній із строк матриці ||А(t)|| міститься розподіл кадрової, матеріально-технічної, інформаційної, організаційної, фінансової (в т.ч. інвестиційної) і сукупного потенціалу регіонів за всіма галузями. В кожному із стовпчиків відображається поділ потенціалу кожної із галузей за складовими. Зовнішні вектори (стовпчик та строка) характеризують відповідно сукупний потенціал галузі та величину тої чи іншої складової ІПР.

Використовуючи дану методологію, можна спрогнозувати пропорції за всіма класифікаційними складовими функціонально-ієрархічної структури інноваційного потенціалу регіону.

В основі процедури узгодження прогнозних показників лежить принцип, згідно якого при розходженні результатів прогнозу часткові показники (ІП_ij) коригуються із врахуванням значень першопочаткових спрогнозованих зведених показників (обсягів ІПР та його складових). При цьому необхідно виходити з того, що прогнозування агрегованих показників ІПР зазвичай дає найбільш надійні результати, оскільки вони менше підлягають випадковим коливанням. Крім того, розрахунок та прогнозування сукупних показників ІПР проводиться у відповідності та на основі нормативно-цільового підходу, а тому коригування матриці має поводитись лише у співвідношенні елементів ІП_ij із орієнтуванням на збереження обсягів агрегованих показників ІП.

Алгоритм проведения процедури подвійної пропорційності такий:

где ІП_ij (t) – элементи матриці ||А(t)||;

A_i (t) – зовнішній стовпчик матриці ||А(t)||,

Отримуємо нові її елементи за формулою:

,

На другому етапі враховується дисбаланс стовпчиків, для нівелювання якого проводиться коригування елементів матриці:

,

Процедура продовжується до тих пір, доки елементи відкоригованої матриці || А^k (t) || не будуть задовольняти баланс:

,

,

,

де ІП_p(t) – загальна вартісна оцінка ІПР.

Відкориговані таким чином міжгалузеві пропорції ІПР (ІП^k_ij(t)) використовуються для одержання нормативних співвідношень, необхідних для управління розвитком потенціалу за формулою:

,

На цьому етапі отримані необхідні параметри моделі, за допомогою який прогнозований сукупний обсяг ІПР найкращим чином розподіляється за:

– галузями регіону;

– складовими потенціалу в цілому по регіону та в розрізі його галузей.

Запропонована модель може бути використана для проведення аналогічних розрахунків в межах окремої галузі регіону, які є найбільш значимими, за складовими її малими, середніми та великими підприємствами. Для цього заздалегідь необхідно провести рангування ланок за їхньою пріоритетністю у відповідності із цільовими орієнтирами та установками конкретного регіону. Порівняльний аналіз нормативних оціночних співвідношень ІПР дозволить розробити комплекс міроприємств по нівелюванню вузьких місць використання ІП на конкретних підприємствах, ланках та регіоні в цілому.

Література

1. А.А.Трифилова. Управление инновационным развитием предприятия.- М.: Финансы и статистика, 2003.- 176с

2. Кравченко СИ. Исследование сущности иновационного потенциала /СИ.Кравченко, И.С.Кладченко//Научные труды Донецкого национального технического университета. Серия:экономическая.Выпуск 68. - Донецк, ДонНТУ, 2003.

3. Трифилова А. Оценка эффективности инновационного развития предприятия.- Москва.- ФИНАНСЫ И СТАТИСТИКА, 2005.

4. Попов Е., Ханжина В. Структура рыночного потенциала предприятия // Проблемы теории и практики управления.- 2006.- №6

5. Fostering Public-Private Partnership for Innovation in Russia OECD, 2005

6. Public/Private Partnerships for Innovation: Policy Rationale, Trends and Issues; OECD, 2003