Педагогічні науки/5. сучасні методи викладання

 

К.пед.н. Карчевська Н.В., Божкевич Я.Б.

Стахановський навчально-науковий інститут освітніх і гірничих технологій

Використання методу тренінгу в підготовці магістрів інженерно-педагогічного фаху

 

В даний час у вищій освіті існує потреба у висококваліфікованих фахівцях, здатних працювати в різних педагогічних системах, які професійно володіють технологіями, що дозволяють здійснювати саморозвиток, самоосвіта і самопроектування студентами своєї особистості. Реалізація даної потреби на сучасному етапі неможлива внаслідок існуючих протиріч:

·        між потребами суспільства в кваліфікованих педагогах здатних ефективно адаптуватися в освітній сфері, вирішуючи проблеми виховання, і недостатнім ступенем готовності значного числа майбутніх учителів-студентів педагогічних вузів – до організації саморозвитку і самовиховання професійно-значущих якостей;

·        між наявністю у вузі, в процесі навчання майбутніх педагогів, різноманітних активних форм, методів і засобів навчання і не здатністю значного числа студентів до використання даних форм, методів і засобів, у власній педагогічній діяльності;

·        між традиційним переважанням фронтальних і групових форм організації навчання у вузі та індивідуальним характером професійної діяльності педагога в реальній практичній діяльності.

Рішення проблем, пов'язаних з виявленими протиріччями, роблять актуальною проблему педагогічного тренінгу в індивідуалізації підготовки студентів до педагогічної діяльності.

Організація педагогічного процесу професійної підготовки сучасного фахівця має бути спрямована передусім на формування та розвиток власної професійної компетентності. Ключова компетентність може бути визначена як здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культурно-доцільні види діяльності, ефективно вирішувати відповідні проблеми.

Тренінг – це організаційна форма навчально-виховного процесу, яка, спираючись на досвід і знання її учасників, забезпечує ефективне використання різних педагогічних методів за рахунок створення позитивної емоційної атмосфери та спрямовується на отримання сформованих навичок і життєвих компетенцій.

Використовуючи тренінгові технології, тренер насамперед сприяє рефлексії учасниками тренінгу отриманих знань, які мають трансформуватися через інтелект, досвід, емоційні переживання суб’єкта діяльності, що значною мірою забезпечує адекватний зворотній зв’язок. У процесі тренінгу учасники, завдяки зворотному зв’язку, виявляють брак умінь та навичок, так звані «білі плями» теоретичних знань, а також неадекватність наявних установок і стереотипів. Це сприяє корекції неефективних моделей поведінки та їх заміні на нові, більш ефективні.

Суттєвою перевагою тренінгової методики є те, що вона дає унікальну можливість вивчити складні, емоційно значимі питання в безпечній обстановці тренінгу, а не в реальному житті з його загрозами та ризиками. Тренінг дає змогу вчитися без хвилювання стосовно неприємних наслідків, які можуть виникнути у випадку прийняття неправильного рішення.

Мета будь-якого тренінгу в активному, свідомому виробленні бажаної поведінки, а також збільшити здатність встановлювати контакт з будь-якими людьми, здатність слухати співрозмовника і враховувати його думку, створювати сприятливий психологічний клімат, підвищити здатність керувати групою людей, викликати і розвивати їх активність, здатність ефективно планувати будь-яку роботу, розподіляти завдання і перевіряти їх виконання.

Залежно від мети та завдань, які має вирішувати тренінг, можна виділити такі його види, які підходять для педагогічного виховання:

1) тренінг особистісного зростання — спрямовується на самовдосконалення, вирішення внутрішньо особистісних конфліктів, суперечностей тощо;

2) тематичний, або соціально-просвітницький тренінг — спрямовується на розгляд конкретної теми, зміст якої потрібно засвоїти, і набуття таких умінь та навичок:

·        комунікативних, які напрацьовуються під час усього тренінгу за допомогою спеціальних ігор і вправ;

·        навичок прийняття рішень — для цього тренер може використовувати: «мозкові штурми»; обговорення однієї проблеми всією групою; ігри, спрямовані на усвідомлення та вирішення проблеми; алгоритм прийняття рішення тощо;

·        навичок зміни стратегії поведінки, які допомагають людині: гнучко реагувати в будь-якій ситуації, краще пристосовуватися до оточення, швидше знаходити вихід зі складних ситуацій, реалізовувати свої плани і досягати мети.

Методика проведення тренінгу має наступні етапи і особливості.

Вступна (організаційна) частина. На цьому етапі слід повідомити про ціль і завдання тренінгу, домовитися з учасниками про правила поведінки і готовність їх виконувати. Бажано також коротко розповісти учасникам про себе, виконати вправу «Знайомство» (якщо заняття проводиться в незнайомій для викладача групі або на початку навчання на І курсі) та вислухати думки присутніх про очікувані результати тренінгу. Важливо, щоб ці думки були висловлені кожним учасником вголос.

Основна частина тренінгу обумовлена завданням та змістом тренінгу і може реалізуватися з використанням методів дискусії, мозкового штурму, рольової гри, обговорення проблеми в мікрогрупі, вирішення ситуаційних завдань тощо. Вибір методів залежить від:

·        мети і змісту тренінгового заняття;

·        особливостей студентської групи;

·        особливостей педагогічної ситуації;

·        професійних і особистісних можливостей тренера-викладача.

На цьому етапі слід актуалізувати проблему, тобто зробити індивідуально значущою для кожного учасника.

В основній частині тренінгу значне місце (20-60% часу) слід відвести набуттю практичних навичок (навичок вибору варіантів діяльності, комунікативних навичок, навичок прийняття рішення і т.д.). Для розвитку цих навичок можна використовувати «мозкові штурми», обговорення однієї проблеми всією групою, ігри, спрямовані на оволодіння алгоритмом прийняття рішень чи новою стратегією поведінки.

На заключну частину тренінгу бажано відвести близько 5% часу. Завдання цього етапу:

·        підвести підсумки тренінгу;

·        з’ясувати чи справдилися очікування учасників;

·        оцінити зміну рівня інформованості учасників та їх емоційний стан (рефлексія).

Необхідно знати, що елементи тренінгових занять мають досить пластичну структуру, у них немає чітких часових меж і обов’язкового порядку проходження. Вони можуть накладатися один на один чи йти паралельно.

Загальні прин­ципи тренінгу:

1. Принцип безпосередньої присутності — налаштовує учасників на те, що предметом їхнього аналізу є процеси, що від­буваються в групі на даний момент, почуття і думки, що з’явля­ються в цей момент. Окремо пояснюються ситуації, які можуть відбуватися у майбутньому (це стосується другої та третьої час­тини тренінгу).

2. Принцип щирості та відкритості — передбачає розпо­віді та аналіз того, що дійсно турбує та цікавить особистість.

3. Принцип “Я” — основна увага учасників має зосереджу­ватись на процесах самопізнання, самоаналізу і рефлексії. Оцін­ка будь-якого члена групи здійснюється лише через власні по­чуття і переживання. Всі висловлювання повинні починатися з використання фраз: «Я відчуваю...», «Мені здається...», «На мою думку...» тощо.

4. Активність – необхідним є включення всієї групи до роботи. Тренінг має складатися з трьох взаємопов'язаних блоків. Перший блок присвячений усвідом­ленню педагогом деяких своїх особистісних особливостей і оптимізації ставлення до себе, до своєї особистості. Оскільки наш тренінг адресується майбутнім інженерам-педагогам, то перша частина передбачає також усвідомлення студентами таких особистісних якостей, які необхідні в їхній подальшій роботі, притаманні інженеру-педагогу. Цей блок має містити вправи, які потребу­ють від студентів зосередження уваги на своїй особистості, на своїх переживаннях, почуттях, звичній поведінці тощо. Для цього необхідно проводити постійну вербалізовану рефлексію власних думок і переживань. Другий, блок спрямовується на усвідомлення майбутнім інженером-педагогом себе в системі педагогічно­го спілкування з колегами, студентами, батьками та ін. Цей блок спрямовуєть­ся на майбутнє і передбачає відпрацювання умінь і навичок невербальної та вербальної комунікації, відпрацювання уміння встановлювати гуманні стосунки з майбутніми інженерами-педагогами, реалізовувати особистісно-орієнтований підхід до них тощо. Для цього викорис­товується велика кількість ділових і рольових ігор, в яких ана­лізуються та подаються різноманітні нестандартні педагогічні ситуації, які можуть виникати у процесі майбутньої професій­ної діяльності. Третій блок орієнтується на усвідомлення май­бутнім інженером-педагогом себе в системі педагогічної діяльності і ство­рення свого позитивного ставлення до цієї системи. Як і по­передній блок, він має чітку спрямованість на майбутню про­фесійну діяльність. На цьому етапі особлива увага приділяєть­ся розвиткові творчого потенціалу майбутнього інженера-педагога. Для цього учасники тренінгу отримують завдання створення влас­них ігор, ситуацій, виконання вправ, присвячених розвитку пе­дагогічних здібностей і т. ін., шляхом постановки вистав без слів, балету, мюзиклу, оперети за заздалегідь названою темою, представлення якихось подій з історії педагогіки тощо.

Відбір тренінгових вправ, безумовно, залежить від творчості самого педагога, від мети заняття, перш за все розвиваючої: які вміння і навички на занятті потрібно сформувати у студентів.

Однією з професійно важливих якостей інженера-педагога є технічне мислення. Формуючи його, студентам гірничого профілю потрібно оволодіти наступними уміннями: чітко передавати умови технічного завдання; читати креслення; структурувати інформацію; працювати з декілька документами одночасно тощо.

Ситуація №1. На шахті у процесі розробки стикнулися зі зміною геологічних умов залягання пласту, тому треба прийняти рішення про подальшу технологію ведення розробки пласту і видобутку корисних копалин. Студентам пропонується вирішити ситуацію методом «ідейна інженерія». Цей метод враховує та опрацьовує у письмовій формі ідеї співробітників будь-якого підприємства. Процес застосування методу складається з п'яти етапів:

1. Визначення мети. Керівник підприємства чи, наприклад, будь-якого функціонального відділу висуває мету.

2. Вибір учасників. Запрошуються співробітники, які мають пропозиції з приводу питання, яке розглядається, а також ті, хто ще не ознайомився з темою обговорення.

3. Аналіз труднощів та причин виникнення проблеми. Збирається робоча команда, щоб проаналізувати труднощі та причини виникнення проблеми.

4. Збір пропозицій щодо вирішення проблеми. Усі істотні дані, зібрані на попередньому етапі, формуються у вигляді питань та пропонуються команді для вирішення. Пропозиції щодо вирішення проблеми фіксуються на картках.

5. Складання програми заходів. Пропозиції щодо вирішення проблеми перевіряють та оцінюють спеціалісти. Результати заносять до погодженої програми дій.

Запис пропозицій та ідей (на етапах 3 і 4) здійснюється таким чином, щоб під час коротких дискусій групи у складі 4-6 чол. почергово відбувалися фази дискусії та запису (наприклад, фаза запису – 10 хв, дискусії – 10 хв; фаза запису – 5 хв, дискусії – 5 хв і т. ін.)

При вивчені циклу педагогічних дисциплін студентам пропонуються завдання, які спрямовані на 4 стадії зміни поведінки студента під час навчання стосовно його ставлення до себе як до майбутнього педагога і визначають го­ловні процеси змін: мотиваційні, когнітивні, афективні та поведінкові.

Ситуація №2. У місті відбулися вибори мера. Наступного дня студенти цікавляться за кого Ви голосували. Як Ви будете відпо­відати?

а) відповідатиме чесно, назвавши прізвище кандидата;

б) в будь-якому випадку назвете прізвище переможця;

в) не дасте прямої відповіді на це питання;

г) поясните студентам, що школа стоїть поза політикою і обгово­рювати це питання Ви не схильні;

д) пожартувати: «Я віддала свій голос найдостойнішому, а хто це – здогадайтесь самі!»

Ситуація №3. Проходячи на перерві повз групу студентів викладач чує лайку. Що робити?

а) зразу ж повести «героїв» до директора для «вправлення і проробляння»

б) ненормативна лексика — загально-соціальне зло, в окремому вузі проблему не вирішите, отже упевнено проходите і не звер­таєте на мат уваги;

в) суворо робите зауваження студентам, обриваючи лайку;

г) ненормативні висловлювання — велика проблема, необ­хідна копітка профілактика, систематична робота з учнями щодо формування культури поведінки протягом всього періоду їх навчання в вузі;

д) ваш варіант відповіді.

Ситуація №4. На занятті студент не працює, а відволікається на друзів і мобільній телефон. Що робити?

а) вигнати студенти з аудиторії; б) відібрати телефон; в) посварити студента; г) доручити студенту знімати на камеру телефону фрагменти уроків, які проводять студенти, з метою подальшого самовдосконалення виступів.

Останній етап роботи передбачає, насам­перед розвиток творчого потенціалу майбутнього педагога. На заняттях студентам може пропонуватися:

1.      Показати урок в школі Сократа, Платона, Аристотеля.

2.      Провести прес-конференцію з Я. А. Каменським, Дж. Локком.

3.      Захистити авторську школу А. Макаренка, Г.Й. Альтшулера.

4.      Провести суд над педагогічними поглядами М. Драгоманова, Гр. Ващенка, С. Русової.

5.      Показати особливості виховання на Запорозькій Січі і т. ін. Після проведення декількох тренінгів можна знову протестувати студентів і оновлені дані внести в порівняльну таблицю.

№

ПІБ

Середній бал

Комун.

здібності

Орган. здібності

Технічне мислення

Пам'ять

1

Акользіна Ю.

4 / 4.5

50 / 73

10 / 40

30 / 48

40 / 60

2

Логачева О.

 

 

 

 

 

3

Сидоров А.

 

 

 

 

 

Розгляд проблеми педагогічного тренінгу в рамках індивідуалізації підготовки дозволяє визначити педагогічні умови, роль і місце педагогічного тренінгу в професійно-педагогічній освіті. Роль педагогічного тренінгу в індивідуалізації підготовки полягає в автоматизації реакції через формування професійно - значущих якостей в процесі усвідомленої вправи. У свою чергу, говорячи про місце педагогічного тренінгу в індивідуалізації професійно-педагогічної підготовки як системі, що охоплює весь період навчання у вузі, слід враховувати, що це форма організації діяльності, спрямована на актуалізацію знань у стійкі психічні утворення: вміння, навички, якості особистості. Таким чином, педагогічний тренінг відрізняється від форм підготовки студентів, спрямованих на одержання тільки знань і може бути представлений як самостійна форма навчання і в структурі аудиторних і позааудиторних занять.

Можна зробити наступні висновки:

1. Актуальність проблеми індивідуалізації навчання магістрів у формі педагогічного тренінгу обумовлена зростаючими вимогами до якості професійно-педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів, особистісно-орієнтованим характером педагогічної діяльності, необхідністю зміни форм підготовки студентів педагогічного Вузу, недостатньою теоретичної і практичної розробленістю даної проблеми в теорії та практиці педагогіки вищої школи.

2. Індивідуалізація професійно-педагогічної підготовки студентів у педагогічному тренінгу обумовлюється низкою факторів: свободою вибору студентом педагогічної позиції; обов'язковістю зміни студентом позиції займаної в ході тренінгової діяльності; суб'єкт-суб'єктним і особистісно-значущим характером тренінгової діяльності для кожного учасника тренінгу. При цьому форми і методи педагогічного тренінгу визначаються відповідно до освоєння певного рівня готовності до професійно-педагогічної діяльності.

3. Рівень готовності майбутнього педагога до роботи визначається позицією, яку у процесі професійно-педагогічної діяльності займає тренінг, кількістю і тривалістю циклів тренінгів. Обов'язковою умовою є освоєння студентами усіх педагогічних позицій. Участь в педагогічному тренінгу в позиції спостерігача дозволяє переважно формувати через систематичні вправи гностичні вміння, у позиції учасника – комунікативні і конструктивні вміння, у позиції організатора – організаторські та конструктивні вміння.

Впровадження тренінгових вправ на заняттях допомагає практично відтворити комунікативні вміння педагога, що неможливо на звичайних практично-семінарських за­няттях, готує студента до викладання конкретної дисципліни в аудиторних умовах. Тому тренінг можна вважати новою технологією у навчальному процесі, яка адаптує майбутніх інженерів-педагогів до професії.

Література

1. Щербаков А. В. Педагогический тренинг в индивидуализации подготовки студентов к воспитательной работе в школе – Челябинск: ЮУрГУ, 2000. – 181 с.

 

 

 

 

Відомості про авторів

 

Карчевська Наталія Василівна

Дом. адреса: 94010, Луганська обл., м. Стаханов, вул. Осіпенко, буд. 1, кв. 1.

Код міста: (064444) .

Телефон: 4-66-07 (дом).

Місце роботи: доцент каф. соціально-економічних та педагогічних дисциплін Стахановський науково-навчальний інститут гірничих та освітніх технологій

Української інженерно-педагогічної академії.

Вчене звання: доцент.

Науковий ступень: кандидат педагогічних наук.

 

Божкевич Яна Борисівна

Дом. адреса: 94016, Луганська обл., м. Стаханов, вул. Карбишева, буд. 10, кв. 71.

Телефон: 8-066-6022609 (моб).

Місце роботи: асистент каф. соціально-економічних та педагогічних дисциплін гірничого факультету Стахановський науково-навчальний інститут гірничих та освітніх технологій

Української інженерно-педагогічної академії.