Право/ 8Конституционное право

Віротченко Ю.В.

Ніжинський обласний педагогічний ліцей Чернігівської обласної ради

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри права та методики викладання історико-правознавчих дисциплін Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя О.С. Дудченко

Значення тлумачення норм права

З пошуком державою свого шляху розвитку, продовженням реформ, інтенсивність розвитку українського законодавства постійно зростає. Реалізація цього правового матеріалу потребує, насамперед, усвідомлення змісту норм права, що містяться у прийнятих актах. Без глибокого розуміння змісту норм права неможлива їх ефективна реалізація, систематизація, формування правової культури та правосвідомості, розроблення та прийняття нових норм. Проте з’ясування дійсного змісту правової норми лише простим ознайомленням з її текстом є неможливим. Це зумовлено особливостями самих норм права, формами їх функціонування та зовнішнім виразом. Дослідження цих особливостей і форм, а також розкриття змісту норми обов’язково вимагає використання засобів тлумачення норм права. Саме тлумачення забезпечує процес і результати з’ясування та роз’яснення змісту правових норм. Крім того, значущість проблеми тлумачення норм права за сучасних умов підвищується додатковими підставами зовнішнього і внутрішнього характеру.

В юридичній літературі обговорюється питання про те чи є тлумачення правових норм обов’язковою і необхідною умовою їх застосування чи тлумаченню повинні піддаватися тільки ті норми, які є незрозумілими. [1, с. 45.] Більшість з авторів вважає, що немає жодної норми ні в одній галузі права і законодавчому комплексі, яка могла б бути застосована без її тлумачення. Бо щоб встановити чи зрозуміла норма чи ні потрібно її з’ясувати, розтлумачити [2, с. 7].

Цілком можна погодитися з М.С. Кельманом, О.Г. Мурашиним, які визначають тлумачення правових норм – як складний вольовий процес, спрямований на з’ясування обсягу та точного змісту, який вміщений в нормі права і роз’яснення його для інших.

Тлумачення правових норм є ефективним і єдиним засобом правильного й глибокого пізнання дійсного змісту правових норм. В правовій дійсності тлумачення має місце у правовій діяльності та правовому регулюванні. У правовій діяльності тлумачення норм права повинно використовуватися в правотворенні, реалізації і систематизації права, правовому вихованні, пропаганді тощо. Місце тлумачення в правовому регулюванні суспільних відносин полягає виключно в правильному, глибокому розумінні дійсного змісту норм права та його розгорнутому, обґрунтованому роз’ясненні іншим суб’єктам суспільства.

Тлумачення правових норм слід відрізняти від їх юридичної конкретизації. Сутність юридичної конкретизації полягає у виданні правоположення, яке не виходить за межі змісту норми права, але містить у собі новий елемент деталізації регулювання суспільних відносин, що не виражений у цій правовій нормі. При тлумаченні лише з’ясовуються, розкриваються, обґрунтовуються частини змісту правової норми, але нових елементів правового регулювання не встановлюється. Тлумачення права – особлива діяльність, його специфіка обумовлена цілою низкою факторів:

по-перше, ця діяльність пов'язана з інтерпретацією не довільних письмових джерел, а правових актів. Об'єктом її є право – специфічна реальність, яка наділена особливими ознаками, властивостями, принципами функціонування;

по-друге, тлумачення в праві має за мету реалізацію правових приписів;

по-третє, в установлених законом випадках ця діяльність здійснюється компетентними державними органами;

по-четверте, реалізація тлумачення, коли йому необхідно надати обов'язкового значення, закріплюється в спеціальних правових (інтерпретаційних) актах [1, с. 136.].

Пізнання дійсного змісту правових норм здійснюється за допомогою прийомів пізнання, об’єднаних за спільністю ознак і рис у способи тлумачення. Залежно від об’єкта дослідження застосовуються логічний, мовний, систематичний та історичний способи тлумачення.

Результатом з’ясування є висновки, до яких прийшов суб’єкт у процесі з'ясування норми права за допомогою всієї сукупності способів тлумачення, що адекватні дійсному змісту норми права й відповідають критеріям істинності й правильності результату тлумачення. Результат тлумачення має бути завжди адекватним дійсному змісту, який уклав законодавець у правову норму при її виданні. Класифікувати можна лише висновки про дійсний зміст норми, отримані з застосуванням усієї сукупності способів з'ясування, в порівнянні з висновками, що випливають тільки з мовного тлумачення цієї норми. Вони бувають адекватними, розширеними й обмеженими.

Критерієм адекватності отриманого результату з’ясування змісту норми права волі законодавця, яка виражена у цій нормі, є загальнолюдська практика – безпосередня або у сукупності опосередкованих форм: юридична практика, логічна правильність, досвід мовного спілкування, засоби тлумачення тощо.

Роз’яснення норм права полягає в розгорнутому, обґрунтованому роз’ясненні іншим особам дійсного змісту правових норм, яке отримує зовнішній вираз в акті тлумачення. Роз’яснення норм права поділяється на офіційне і неофіційне.

Можна погодитись з висновком Ю.Л. Власова про гостру необхідність ухвалення законодавчого акту, регулюючого відносини тлумачення і конкретизації норм права в Україні. Розробка і ухвалення цього закону суттєво впорядкує і стабілізує відносини конкретизації та роз’яснення змісту правових норм у суспільстві. Такий акт перешкоджатиме або гальмуватиме видання підзаконних нормативних актів, які не відповідають, суперечать чинним нормам права або ускладнюють з'ясування їх змісту. Загалом ухвалення цього закону значною мірою підвищить ефективність дії правових норм та посилить законність у державі.

Література:

1. Кельман М.С., Мурашик О.Г. Загальна теорія права. – К., 2002.

2. Черданцев А. Ф.Вопросы толкования советского права. – Свердловск,1972.

3. Проблеми тлумачення норм права / Ю.Л. Власов; НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2001. — 179 с.