„Психологія та соціологія”/8. Педагогічна психологія

Ключка С.І.,

Білик Л.І.,

Чемерис І.А.

Черкаський державний технологічний Університет, Україна

Дослідження сформованості когнітивного компонента екологічної компетентності студентів технологічного університету

Постановка проблеми. Стрімкий розвиток інноваційних технологій вимагає від інженерної освіти коригування змісту підготовки інженерних кадрів, відповідальних за екологічну безпеку навколишнього середовища, тим самим підвищуючи рівень екологічної компетентності у студентів технологічних ВНЗ − майбутніх інженерів. Формування екологічної компетентності передбачає урахування ряду факторів, серед яких особлива роль належить спеціальним екологічним знанням про природу та існуючим взаємозв’язкам у системі “природа – людина”. Засвоєння системи екологічних знань сприятиме формуванню стійких переконань щодо необхідності активної діяльності задля збереження, відтворення й охорони природних ресурсів, а також усвідомлення необхідності природоохоронної діяльності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Психолого-педагогічні основи формування знань, умінь і навичок взаємодії з природним довкіллям обґрунтовано у роботах С.Глазачева, Ж.Делора, С.Дерябо, Є.Легкова, С.Погорєлова, В.Ясвіна та ін. Концептуальні засади становлення екологічної освіти висвітлені в наукових дослідженнях В.Вербицького, Н.Лисенко, Л.Лук’янової, Г.Пустовіта, А.Захлєбного, І.Звєрєва, С.Шмалей та ін.

Постановка завдання. Аналізуючи знання, як категорію, Є.Легков відмічає, що “знання люди засвоюють лише від інших людей, але до справжніх, дієвих переконань вони приходять через власний життєвий досвід”.

Майбутнє виступає для особистості у вигляді абстрактної перспективи застосування знань, що не може слугувати достатнім мотиваційним чинником учіння. Детермінація майбутнім (робота, ситуація) наповнює діяльність студента особистісним смислом. Досліджуючи когнітивний компонент, С.Погорєлов, пов’язав знання з умінням здійснювати цілеспрямовані практичні дії. Під обсягом знань дослідник розуміє сукупність провідних понять, ідей, теорій, законів, які виконують системоутворюючу роль у конструюванні змісту та вивченні екології. Отже, когнітивний компонент у структурі екологічної компетентності можна визначити як комплексну, сформовану систему усвідомлених екологічних знань, правил і норм поведінки щодо природи.

Мета. Дослідження динаміки сформованості когнітивного компоненту екологічної компетентності студентів, яке здійснювалося під час контрольного експерименту, що спрямовувався на з’ясування ступеня усвідомлення майбутніми фахівцями сутності екологічних проблем і способів їх вирішення після впровадження етапної методики формування згаданої якості. Діагностика системності екологічних знань про стан навколишнього середовища та механізми його збереження здійснювалась за допомогою бліц-опитування, побудованого з урахуванням системного підходу до перевірки і контролю знань. Перевірці підлягали студенти як експериментальних, так і контрольних груп Черкаського державного технологічного університету.

Виклад основного матеріалу. У процесі навчання студенти мають оволодіти системними знаннями про взаємозв’язки навколишнього середовища, способи охорони та збереження біосфери. Когнітивний компонент у структурі екологічної компетентності є підґрунтям відповідального ставлення особистості до оточуючого середовища, стереотипу мислення, практичних умінь, навичок екологічно доцільної поведінки у системі взаємозв’язків “людина – природа”, чіткої мотивації, активної участі у суспільних природоохоронних заходах, а також потреби у власній причетності до збереження, відтворення й охорони природних ресурсів.

Аналізуючи результати проведеного діагностичного обстеження студентів експериментальних груп, нами зафіксовано те, що в майбутніх фахівців у цілому сформована система знань про основні закономірності взаємин людини, природи і суспільства, особливості впливу антропогенних факторів на природне середовище, життя і здоров’я людини. Більшість опитуваних розуміють значення глобальних проблем екології, а їх розв’язання пов’язують з необхідністю “охорони навколишнього середовища”, “раціонального природокористування” (28,6%), “забезпечення життєдіяльності людини”, “збереження власного здоров’я”, “можливості підвищення рівня життя і благополуччя людини” (39,0%). Частина опитуваних успішне вирішення задач у даній області пов’язує з необхідністю формування високого рівня екологічних знань і культури, вихованням фахівців нової формації (21,4%).

Великого значення респонденти надають вивченню основ екології, яку розуміють як: “науку про взаємовідносини живих істот між собою та з неорганічною природою”, “науку про зв’язки в системах, яким підпорядковане існування організмів, про структуру і функціонування цих систем”, “основу вивчення загального стану сучасної біосфери”, “умову фахової підготовки”, “дисципліну, яка допоможе зрозуміти умови та причини змін, які відбуваються під впливом природних і антропогенних факторів” тощо. Окрім того, студенти у своїх судженнях керувались цілком екологічним за змістом положенням про те, що вивчення цієї дисципліни дозволить їм, як фахівцям, займатися розробкою шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й природи. Майбутні інженери відмічали, що засвоєння змісту екології дозволяє їм створити усі належні умови для розуміння закономірностей взаємодії суспільства з навколишнім середовищем та забезпечення конструктивного природокористування; надання комплексу еколого-економічних знань, формування умінь і навичок екологічної орієнтації, ефективного впровадження природоохоронних заходів.

У цілому проведене опитування дає підстави стверджувати, що студенти експериментальних груп володіють системними знаннями про екологію як науку, оперують основними поняттями і термінами цієї дисципліни. Вони знають структуру природного середовища. У більшості випадків (58,7%) майбутні фахівці демонструють належний рівень знань сучасного антропогенного впливу на біосферу, вміють аналізувати та оцінювати екологічний стан підприємства, регіону, об’єкту, здатні до комплексної оцінки впливу негативних антропогенних факторів на організм людини (для порівняння відсоток студентів з високим рівнем систематизації та узагальнення екологічних знань на констатувальному етапі дослідження становив усього 23,9%). Значна частина опитуваних (38,4%) відчуває необхідність популяризації екологічних знань, пов’язуючи це із майбутньою професійною діяльністю. У 44,3% студентів експериментальних груп (на початку експерименту їх кількість становила 37,8%) спостерігається достатній рівень оволодіння екологічними знаннями. Майбутні фахівці мають чітке уявлення про функціонування біосфери Землі, про природні ресурси, аналізують взаємовідносини людини, суспільства і природи, проте іноді припускаються окремих помилок при аналізі екологічних факторів. І лише незначна частина опитаних нами респондентів (16,9%) демонструють недостатні знання з основ екології, поверхневе розуміння закономірностей взаємодії живих організмів між собою і з факторами навколишнього середовища (доречно зауважити, що на констатувальному етапі дослідження кількість таких студентів становила 38,3%). Такі опитувані не володіють інформацією щодо структури та функціонування надорганізменних систем; принципів раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища, не оперують екологічними термінами й поняттями. Прикрим є той факт, що основні екологічні принципи, правила й закони залишаються не до кінця усвідомленими.

Висновки. Порівняльний аналіз результатів констатувального й контрольного зрізів у експериментальних групах дозволив зробити висновок про позитивну динаміку й приріст у знаннях студентів, їх якісні зміни в сторону нарощування, поглиблення й систематизації. Поряд з цим, аналізуючи відповідний показник досліджуваного критерію в контрольних групах, виявлено незначну динаміку в знаннях студентів. Так, на початку експериментального дослідження високий рівень теоретичної підготовки зафіксовано у 17,2% опитуваних, наприкінці експерименту – у 19,8%; на констатувальному етапі достатній рівень знань виявили 38,4% студентів, на контрольному – 40,6%, аналогічно низький показник був притаманний 44,3%, по завершенні експерименту його виявили 39,7% респондентів. Таким чином, важливого значення набуває ґрунтовна інтелектуальна підготовка, просвітництво, усвідомлення цілей, ознайомлення майбутніх інженерів з дійсним екологічним станом, тривожним екологічним статусом окремих об’єктів, принципами, законами функціонування біосфери.

Література:

1. Легков Є. І. Переконання та їх виховання у дітей / Є. І. Легков // Київ. – Рад. школа, 1960. – 52 с.

2. Вербицький В. В. Формування практичного розуму цілеспрямованого учня : з досвіду сталого розвитку позашкільної еколого-натуралістичної освіти / В. В. Вербицький. – К. : Деміур, 2002. – 232 с.

3. Погорєлов С. Б. База знань, як предмет оцінювання / С. Б. Погорєлов // Методичні та практичні аспекти застосування та розвитку системи контролю знань в університеті : зб. матер. наук.-метод. конф. (м. Київ, 26 січня-3 лютого 2004 р.) / КНЕУ. – К. : КНЕУ, 2004. – С. 477-482.