Экономические науки/13. Региональная экономика

 

Ткач К. М.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці

 

Субвенції  з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних програм як джерело фінансової підтримки регіонального розвитку

Внаслідок посилення централізації бюджетного планування на сьогодні  практично втрачений зв’язок між місцевими бюджетами та програмами соціально-економічного розвитку територій. Наяву ситуація, коли важливі макроекономічні параметри ніяким чином не впливають на визначення обсягів місцевих бюджетів, бюджети ж, в силу обмеженості наявних ресурсів, не в змозі забезпечити соціально-економічне зростання на місцевому рівні. В цих умовах особливого значення набувають трансферти з державного бюджету, зокрема, інвестиційні субвенції.

У контексті фінансового вирівнювання адміністративно-територіальних одиниць країни у 2005 році прийнятий Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів», яким визначено правові, економічні та організаційні засади реалізації державної регіональної політики щодо стимулювання розвитку регіонів, зокрема:

-                збалансування загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів розвитку через визначення науково обґрунтованих пріоритетних напрямів розвитку регіонів;­ 

-                програмно-цільовий підхід до розв’язання проблем регіонального соціально-економічного розвитку,­ створення сприятливого інвестиційного середовища в регіонах;­ 

-                максимальне наближення послуг, що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, до споживачів цих послуг;­

-                концентрація на конкурсній основі коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також інших ресурсів з метою досягнення найбільш ефективного їх використання для цілей регіонального розвитку; 

-                співробітництво та взаємна відповідальність  центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, наукових і громадських організацій та інших суб’єктів у виконанні завдань регіонального розвитку [2].

Підбір критеріїв для надання інвестиційних трансфертів за кордоном багато в чому зумовлюється національними особливостями соціально-економічного розвитку країн, обраними пріоритетами суспільного розвитку, актуальністю внутрішніх проблем тощо. Спільним для багатьох країн є наявність способів раціонального та ефективного розподілу трансфертів, як правило, формалізованих методик, що враховують рівень розвиненості різних регіонів.

Система інвестиційних трансфертів у європейських країнах відрізняється за механізмом їх надання. Так, в Албанії створюються спеціальні інвестиційні фонди, які наповнюються за рахунок бюджетних коштів. Натомість в Угорщині цей вид фінансової допомоги у певних секторах економіки (насамперед, у водопровідній галузі та дорожньому господарстві) застосовує Національна програма цільових грантів. До того ж суб’єкти державної фінансової допомоги обираються на конкурсній основі, а інвестиційні трансферти застосовуються індивідуально щодо кожного конкретного проекту.  У Польщі найбільша програма грантів належить Національному воєводству й екологічним фондам (переважно інвестиційні проекти фінансуються за рахунок власних джерел). У Румунії інвестиційні трансферти розподіляються за округами, які перерозподіляють фінансові ресурси по містах і селищах з урахуванням місцевих потреб та певних критеріїв [3, с. 54].

В Україні формалізовані процедури розрахунку при виділенні фінансової допомоги регіонам застосовуються лише для розподілу дотацій вирівнювання. Розподіл додаткових дотацій та субвенцій практично не формалізований, здійснюється Кабінетом Міністрів України в ручному режимі.

Запровадження стабільних правил розподілу трансфертів, побудованих на засадах справедливості, неупередженості й об’єктивності, дозволить уникнути політичних маніпуляцій у сфері регулювання міжбюджетних відносин,  сприятиме зменшенню міжрегіональних диспропорцій та підвищенню прозорості бюджетного процесу [4, с. 201]:

 Особливо велике значення для органів місцевого самоврядування має впровадження формалізованих методів надання інвестиційних субвенцій, оскільки обґрунтований розподіл таких трансфертів є визначальним у забезпеченні соціально-економічного розвитку відповідної території та дозволяє раціонально визначати структуру видатків місцевого бюджету у часі.    

Проведені дослідження та узагальнення міжнародного досвіду надання інвестиційних трансфертів дали можливість запропонувати новий підхід до їх розподілу. Зокрема, формула розподілу обсягу інвестиційних субвенцій, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, повинна складатися з двох компонентів: перша складова (25% від загального обсягу субвенції) – це прямі показники технологічних потреб у інвестиціях, яка розподіляється за запитами головних розпорядників бюджетних коштів; друга складова (75% від загального обсягу субвенції) – інтегральний показник розподілу обсягу трансферту залежно від соціально-економічного розвитку території.

Для виведення формули необхідно враховувати показники, які мають найбільшу значущість при характеристиці соціально-економічного розвитку певної території, а саме: валовий регіональний продукт у розрахунку на одну особу; доходи населення у розрахунку на одну особу; щільність населення; площа території.  

Виходячи з викладеного, можна зазначити, що на сьогодні, внаслідок відсутності формульних процедур розподілу інвестиційних субвенцій, кошти розподіляються по території країни безсистемно, чим посилюються міжрегіональні відмінності та створюються різні інвестиційні можливості для органів місцевого самоврядування.

Самостійно вирішити наявні проблеми соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць місцеві органи влади не в змозі через незначні обсяги бюджетів розвитку місцевих бюджетів. Тим більше, що значна частка надходжень до бюджету розвитку формується за рахунок коштів, що передаються з загального фонду місцевих бюджетів.

Покращенню  економічного і соціального стану в регіонах сприятимуть: 1) зміцнення основ бюджету розвитку місцевих бюджетів – укріплення за рахунок додаткових джерел його наповнення; 2) оптимізація механізму виділення місцевим бюджетам інвестиційних субвенцій з державного бюджету шляхом застосування формульних підходів до їх розподілу.

 

Література:

1.           Бюджетний кодекс України: за станом на 1 травня 2013 р.  [Електронний ресурс] / Верховна Рада України: від 08.07.2010 р. № 2456-VI. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2456-17.

2.           Про стимулювання розвитку регіонів [Електронний ресурс] / Верховна Рада України: Закон України від 08.09.2005 р. № 2850-ІV. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/anot/2850-15.

3.           Кириленко О. Зарубіжна практика надання інвестиційних субвенцій місцевим бюджетам і перспективи її запровадження в Україні / О. Кириленко, Б. Малиняк, В. Письменний // Вісник ТНЕУ. – 2011. - № 4. – С. 42-57.

4.Кириленко О.П. Теорія і практика бюджетних інвестицій: монографія / О.П. Кириленко, Б.С. Малиняк – Тернопіль: Економічна думка, 2007. – 288 с.