Экономические науки/1. Банки и банковская система

ст. викладач Захарова Н.В.

Мелітопольський інститут державного та муніципального управління «КПУ», Україна

УПРАВЛІННЯ ДЕПОЗИТНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Залучені банками кошти різноманітні за складом, але головним їх видом є кошти, залучені на певний термін в процесі роботи з клієнтурою (так звані депозити). Розмір винагороди, що виплачується клієнтові за строковим вкладом, залежить від терміну, суми депозиту і виконання вкладником умов договору. Чим довший термін і чим більше сума внеску, тим більше розмір винагороди.

Процес управління депозитними операціями передбачає наявність комплексу стратегічних і тактичних заходів, які здійснюють комерційні банки з метою акумулювання тимчасово вільних грошових коштів клієнтів для створення власних кредитних ресурсів. Альтернативність варіантів проведення депозитних операцій стосовно конкретних юридичних і фізичних осіб забезпечує надійність і сталість джерел формування ресурсів банку.

Передумовою ефективного управління депозитними операціями є розширення мережі та видів депозитних рахунків, задоволення потреб клієнтів у різноманітних банківських послугах, надання гарантій вкладникам через систему страхування депозитів тощо При цьому режим функціонування депозитних рахунків у банку має відповідати найвищим стандартам індивідуального обслуговування клієнтів і здійснення депозитних операцій у спрощеному порядку.

Стратегічне управління депозитами передбачає врахування всього комплексу чинників, які створюють зовнішнє середовище для банківської діяльності і включає заходи, спрямовані на збільшення частки банку на ринку депозитів. До тактичних інструментів управління депозитними операціями відносяться заходи поліпшення внутрішньої організації депозитної роботи банку: вдосконалення порядку виконання депозитних договорів; поліпшення роботи персоналу банку, який займається пасивними операціями; впровадження нових форм роботи з клієнтами; зниження ймовірності ризику та нераціональних рішень тощо.

Характерною рисою депозитних операцій є активна роль клієнта банку, який самостійно визначає розмір вкладу, тобто частину своїх доходів, яку він спрямовує на заощадження. Тому важливе місце в процесі управління депозитними операціями комерційного банку повинні займати заходи впливу на економічну поведінку потенційних вкладників.

На формування депозитів також можуть впливати ряд факторів, зокрема кількість клієнтів, кількість рахунків, зміна валютних курсів. У свою чергу, можна виділити фактори, що впливають на кількість клієнтів банку і згодом визначають величину залишків коштів на рахунках. До таких факторів належать макроекономічні показники розвитку країни (наприклад, рівень інфляції, доходів населення). При цьому необхідно відзначити, що не всі фактори, що впливають на рівень залишків коштів на рахунках клієнтів, піддаються кількісному оцінюванню. Так, ризик репутації банку, юридичний ризик, якісні фактори (наприклад, зміна керівництва банку) такій оцінці не піддаються.

З метою забезпечення необхідної структури, обсягу та рівня витрат за депозитними зобов'язаннями банківський менеджмент застосовує різні методи управління залученими коштами – цінові та нецінові.

Цінові методи припускають використання відсоткової ставки за депозитами як головного інструменту в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб. Підвищення пропонованої банком ставки дозволяє залучити додаткові ресурси, тоді як утримання або зниження депозитної ставки відбувається за умови перенасичення банку ресурсами або відсутності прибуткових напрямків їх розміщення.

Нецінові методи управління базуються на маркетингових дослідженнях того сегмента ринку, який обслуговується банком, вивченні потреб клієнтури, розробці нових фінансових інструментів та операцій. При цьому використання нецінових методів потребує значних витрат. Тому, вибираючи метод управління залученими коштами, керівництво банку повинно порівнювати витрати, пов'язані з підвищенням депозитної ставки з витратами, які будуть супроводжувати впровадження нецінових прийомів. Однак на практиці ці два методи можуть застосовуватись паралельно.

В умовах загострення конкурентної боротьби в банківській сфері належну увагу необхідно приділяти саме нецінових методів управління, оскільки підвищення депозитних ставок має обмеження і застосування цього методу управління не завжди можливо.

В Україні банки віддають перевагу ціновим методам управління, оскільки депозитні ставки централізовано не регулюються і встановлюються самостійно менеджментом банку в залежності від потреби в залучених коштах. Тому очевидно, що депозитні ставки значно відрізняються між собою не тільки в динаміці, але і від банку до банку.

Рівень депозитної ставки залежить від багатьох факторів, зокрема попиту та пропозиції грошових коштів на ринку, попиту на кредити, норми обов'язкових резервів за зобов'язаннями банку, обов'язкових вимог НБУ щодо співвідношення вкладів фізичних осіб і регулятивного капіталу банку, структури і умов вкладу, правил обліку і оподаткування доходів, завищеного рівня процентних ставок інсайдерам банку, рівня конкуренції, демпінгової політики окремих банків, які тільки виходять на ринок і прагнуть будь-якою ціною завоювати своє місце, необґрунтовано підвищуючи депозитні ставки.

Тому, щоб зацікавити вкладника у розміщенні грошей в банку і змусити відмовитися від інших варіантів, необхідно компенсувати йому середній рівень дохідності в економіці країни. Вважається, що цей рівень майже дорівнює реальним темпам економічного зростання за певний період і відображає істинний економічне зростання на противагу інфляційному знеціненню.

По окремих видах строкових депозитних рахунків величина процентної ставки визначається сумою, строком вкладу, специфікою функціонування рахунку, обсягом і характером супутніх послуг і залежить від дотримання клієнтом умов договору. Визначальним фактором при встановленні розміру процентної ставки за строковими вкладами є термін, на який розміщені кошти: чим триваліший термін, тим вище рівень відсотка. Також істотним моментом є частота виплати відсотків: чим частіше здійснюються виплати, тим нижче рівень процентної ставки.

З метою стимулювання залучення коштів, крім гнучкої процентної політики, банки повинні створювати своїм вкладникам гарантії надійності розміщення коштів на вклади шляхом утворення страхових фондів або страхових резервів. Депозити є основним способом акумуляції ресурсів банку. В Україні найбільш поширеними залишаються строкові депозити з терміном розміщення до 1 року. Відповідно управління депозитними операціями є однією з важливих складових діяльності банку, а правильно вибрана депозитна політика може бути суттєвою конкурентною перевагою. Одночасно на формування депозитів впливає багато макроекономічних і внутрішньобанківських чинників, які безпосередньо не пов'язані із залученням коштів (репутація банку, стан корпоративного управління і т. д.).