ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ БАНКІВ

Сарафанов Р.Р. ХНЕУ

Анотація. У статті обґрунтовано напрями вдосконалення стратегії управління ліквідністю банків.

Аннотация. В статье обоснованы направления совершенствования стратегии управления ликвидностью банков.

Annotation. In the article are generalized directions of improvement of strategy of liquidity in banks.

Ключові слова: банківська ліквідність, управління ліквідністю, стратегія управління ліквідністю банку, стратегія управління активами, стратегія управління пасивами.

Ліквідність банку є важливим інструментом управління його діяльністю. Вона містить у собі можливість банку виконувати свої зобов’язання перед клієнтами у визначений момент часу шляхом зміни структури активів у бік їх високоліквідних статей за рахунок наявних невикористаних резервів.

Проблемам банківської ліквідності та її забезпеченню присвячено багато праць провідних вітчизняних учених, зокрема, це такі автори, як: А.М. Герасимович, Т.Г. Ковальчук, В.І. Міщенко, Л.О. Примостка, І.В. Сало. Управлінню ліквідністю присвячені праці таких зарубіжних науковців, як Д.В. Арістов, А.С. Березньов, В.А. Гамза, Н.В. Зайцева, В.В. Іванов, Є.А. Кондратюк, А.Є. Кулаков, І.В. Ларіонова, Є.Г. Потоцька, А.М. Проскурін, Е. Долан, К. Кемпбелл, Т.У. Кох, П. Роуз, Дж.Д. Сінкі.

Особливістю управління ліквідністю банків є пошук оптимальної стратегії управління, яка допомогла б підвищити рівень ліквідності банківських установ, а також банківської системи в цілому [7], тому вивчення праць названих науковців дає змогу узагальнити методичну базу управління ліквідністю.

Об’єктом дослідження являється ліквідність банку.

Предметом дослідження є методичні підходи до визначення стратегія управління ліквідністю банків

Мета статті – обґрунтувати напрями вдосконалення стратегії управління ліквідністю банків.

Стратегію управління ліквідністю слід розглядати як процес реалізації певної послідовності заходів, а також завчасно підготовлених варіантів рішень на випадок суттєвих зовнішніх чи внутрішніх змін, котрі б у кінцевому підсумку забезпечували належний рівень ліквідності.

Розроблення стратегії – своєрідний пошук балансу між внутрішніми можливостями банку та зовнішніми чинниками впливу на його діяльність.

Чітко визначена й оптимально обрана стратегія є основоположним фактором успіху банку. Вона має бути відображена у вигляді окремого документа, який чітко окреслював би основи банківського менеджменту щодо забезпечення належного рівня ліквідності [2]. Цю стратегію пропонують розглядати як процес реалізації певної послідовності заходів, а також завчасно підготовлених варіантів рішень на випадок істотних зовнішніх чи внутрішніх змін, які б у підсумку забезпечували належний рівень ліквідності й отримання максимального прибутку.

За результатами аналізу фактичних даних та прогнозування майбутнього стану банку розробляють фінансові плани. У плані мають бути чітко відображені цільові значення показників банківської ліквідності. Також варто зазначити проблемні операції, що супроводжуються підвищеним ризиком.

Раціональне планування ліквідності має базуватися на: вимірюванні ліквідної позиції банку; планах щодо підтримки ліквідності у випадку непередбачуваних обставин, які сформовані на основі стрес-тестів. Під поняттям “стрестестування” розуміють оцінювання потенційного впливу на фінансовий стан банку ряду заздалегідь визначених факторів ризику, які відповідають винятковим, але ймовірним подіям [4]; визначення граничних меж відхилення ризику ліквідності. В основі оцінювання потреби банку в ліквідних коштах є застосування принаймні одного з трьох таких методів: методу структурування коштів; методу показників ліквідності; методу грошових потоків.

Перших два методи зорієнтовані на визначення поточної потреби в ліквідних коштах, тобто пов’язані з управлінням поточною ліквідністю. Останній метод дає змогу спрогнозувати динаміку дефіциту чи надлишку ліквідності, його можна вважати найефективнішим щодо прийняття рішень із управління ліквідністю [2].

Метод структурування коштів полягає у встановленні відповідності між різними джерелами коштів та напрямами їх використання. Частину ресурсів, сформовану за рахунок мінливих джерел (кошти до запитання та на поточних рахунках) необхідно вкладати у короткострокові проекти, а більш стабільні джерела (строкові вклади) спрямовувати в довгострокові інвестиції.

Визначення потреби банку в ліквідних коштах за методом показників ліквідності здійснюється за допомогою розрахунку певних коефіцієнтів, які характеризують рівень забезпеченості банку ліквідними коштами.

Значення обчислених коефіцієнтів порівнюються з нормативами Національного банку, середньогалузевими значеннями показників або з рівнем, який визначений банками на основі їх практичного досвіду. Постановою НБУ від 28.08.2001 р. № 368 затверджено Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків України, якою для банків установлено такі нормативи ліквідності: норматив миттєвої ліквідності (Н4), норматив поточної ліквідності (Н5), норматив короткострокової ліквідності (Н6). На підставі аналізу нормативів ліквідності ПАТ “ОТП Банк” впродовж досліджуваного періоду значення нормативу миттєвої ліквідності банку значно перевищує нормативне значення. Це підтверджує здатність банку до погашення будь-яких зобов’язань і боргів перед клієнтами. Негативною була тенденція цього показника до зниження у 2009 р., порівняно з 2008 р. на 8,77% і у 2010 р., порівняно з 2009 р. на 14,03%. Незважаючи на негативні тенденції значення показника залишалося набагато вище нормативного. У 2011 р. відбувається збільшення показника на 9,33%, а у 2012 р він зменшується на 12,58%, однак залишається у межах дозволеного рівня.

Таблиця 1

Показник	Нор-ма	Періоди					Зміни
		2008	2009	2010	2011	2012	2009/ 2008	2010/ 2009	2011/ 2010	2012/ 2011
Норматив миттєвої ліквідності Н4	>20%	99,56	90,79	76,76	86,09	73,51	-8,77	-14,03	9,33	-12,58
Норматив поточної ліквідності Н5	>40%	82,57	64,69	56,53	86,55	73,44	-17,88	-8,16	30,02	-13,11
Норматив короткострокової ліквідності Н6	>20%	47,94	32,85	24,75	76,65	72,15	-15,09	-8,1	51,9	-4,5

Усі показники ліквідності підтримуються на належному рівні, протягом періоду дослідження їх значення збільшувались, що підтверджує зростання ліквідності балансу банку. Активи банку перевищують зобов’язання в 1,03 рази, що не достатнє для підтримки загальної ліквідності. Співвідношення високоліквідних активів банку до робочих активів є не значним і протягом періоду дослідження зростало, що визначає в управлінні пріоритет ліквідності над дохідністю.

Дане твердження підтверджує і значення коефіцієнту співвідношення високоліквідних та загальних активів, який за період дослідження зріс на 0,24пп. і станом на 01.01.2013 склав 0,29. Загальна сума залучених депозитів перевищує видані кредити на 0,19, тобто в банку є надлишкова ліквідність, але існуюча незбалансованість є прийнятною.

Протягом 2010-2012 рр. розриви активів та зобов’язань банку знаходились на прийнятному рівні. З урахуванням змін у активах та зобов’язаннях банку, охарактеризованих вище, чистий та сукупний розрив ліквідності в усіх часових горизонтах, крім періоду від одного до трьох місяців, є позитивним.

Отже, ПАТ «ОТП Банку» використовує метод управління ліквідністю через активи, що свідчить про пріоритет ліквідності над дохідністю. Відповідно, ліквідність банку є надлишковою, оскільки він має значні обсяги первинних та вторинних резервів. Банк має значну капіталізацію, а його здатність самостійно генерувати капітал за рахунок результатів діяльності є достатньою. Це зумовлено порівняно високою якістю активів банку та прийнятним рівнем показників прибутковості діяльності банку. Загалом показники ліквідності ПАТ «ОТП Банку» за 2010-2012 рр. відповідають встановленим нормативам, проте спостерігаються деякі негативні тенденції в забезпеченні ліквідності банку та якості ліквідних коштів за термінами та валютами

Метод грошових потоків, як спосіб визначення потреби банку у ліквідних коштах, полягає у визначенні дисбалансу між очікуваними протягом певного періоду надходженнями і відповідними потенційними напрямами використання коштів. При цьому особливістю методу є те, що всі надходження банку розглядаються як єдиний потік без диференціації за джерелами фінансування, що ми вважаємо його значним недоліком. Оскільки в процесі оцінювання потреби в ліквідних коштах беруться до уваги не лише фактичні, а й очікувані грошові потоки, різниця між обсягами планових надходжень та використаних коштів відображає очікуваний розрив ліквідності або нетто-ліквідна позиція банку (GL). Його негативне значення напряму підриває фінансову стабільність банку [5]. Якщо наявні ліквідні засоби за обсягом перевищують їх використання, то існує додатний розрив ліквідності (GL > 0), і це той надлишок ліквідних засобів, який необхідно швидко інвестувати в дохідні активи до виникнення потреби в грошових коштах. Коли потреба в ліквідних засобах за обсягом перевищує їх наявність, то банк має від’ємний розрив (дефіцит) ліквідності (GL < 0) і перед ним постає завдання пошуку найдешевших і найдоступніших джерел поповнення ліквідних коштів [1]. На підставі аналізу фінансових активів та зобов’язань за строками погашення на основі очікуваних строків погашення ПАТ “ОТП Банка” в період с 2010 по 2012 [8]. Проводимо аналіз розриву ліквідності банку за строками, які наведені в табл. 2.

Таблиця 2

Аналіз розриву ліквідності ОТП банк у 2010 – 2012 роках

Показник	До 31 дня	31-92 дня	92-365 днів	Понад 365 днів	Усього
2010 рік
Активи	3788778	2028211	8116895	18902405	46734901
Пасиви	5324087	2776742	9617104	20030647	43884682
Розрив ліквідності (GL)	-1535309	-748531	-1500209	-1128242	2850219
Сукупний розрив	-1535309	-2283840	-3784049	4912291	-
2011 рік
Активи	5403962	1812461	4710061	13780693	39967747
Пасиви	8470489	9149364	3713598	9718186	36782273
Розрив ліквідності (GL)	-3066527	-7336903	996463	4062507	3185474
Сукупний розрив	-3066527	-10403430	-9406967	-5344460	-
2012рік
Активи	6553920	3069858	5689250	11929357	37891339
Пасиви	8366566	2301134	9199875	12494912	34845418
Розрив ліквідності (GL)	-1812646	768724	-3510625	-565555	3045921
Сукупний розрив	-1812646	-1043922	-4554547	-5120102	-

Хоча треба відмітити, що саме наприкінці 2010 року фінансова кризи почала себе проявляти в банківській системі України. Масовий відтік депозитів та криза ліквідності, а також введення тимчасових адміністрацій до ряду українських банків на могли не сказатися і на ліквідності ОТП банк. Так, розрив між активами і пасивами з терміном погашення до 1 місяцяза весь аналізований період є негативним і складає 1535309 тис. грн, 3066527 тис. грн., 1812656 тис. грн. відповідно, тобто банк наражається на незначний ризик незбалансованої ліквідності. Розрив між активами і пасивами зі строком погашення від 31 до 92 днів є від’ємним у 2010 та 2012 роках і становить 748531 тис. грн., 7336903 тис. грн., , що ще більше наражає банк на ризик незбалансованої ліквідності. Розрив ліквідності в інтервалі від 92 – 365 днів та понад 365 днів у 2010 та 2012 роках є відємним, а у 2012 році навпаки позитивним .

Сучасні фахівці найоптимальнішою й ефективною стратегією щодо управління ліквідністю та прибутковістю визначили стратегію збалансованого управління активами і пасивами [3]. Основними перевагами цієї стратегії є можливість максимізації прибутку за прийнятного рівня ризику, а також реалізація зваженого підходу до управління ліквідністю завдяки точнішому визначенню потреби у ліквідних коштах. Відповідно до цієї стратегії, частину очікуваного попиту на ліквідність нагромаджують у формі швидкореалізованих цінних паперів та депозитів в інших банках, а також завдяки попередньо укладеним угодам із іншими банками про відкриття кредитних ліній. Попит на ліквідні кошти задовольняють завдяки короткотерміновим позикам у партнерів. Коли ж виникає потреба у довготермінових ліквідних коштах, то її реалізують завдяки поверненню короткотермінових чи середньотермінових позик.

Реалізація цієї стратегії дає змогу нівелювати недоліки двох попередніх стратегій та водночас максимально використати їх переваги, а саме мінімізувати втрати від створення надмірних резервів ліквідності та відсотковий ризик при залученні ліквідних активів у момент розриву ліквідності. Основна проблема, на вирішення якої спрямована стратегія збалансованого управління – це необхідність досягти оптимального співвідношення між нагромадженою ліквідністю та залученими ліквідними коштами.

Для мінімізації ризику ліквідності банку доцільно керуватися принципом планування і прогнозування дій у випадку виникнення ризику незбалансованої ліквідності та кризової ситуації (наявність антикризового плану). Банк планує ліквідність на випадок виникнення непередбачуваних подій із метою запобігання або згладжування кризових ситуацій, тому таке планування є важливою складовою стратегій управління ліквідністю [2].

Висновки: отже, для ефективного управління ліквідністю банки мають переглянути свої стратегії управління ліквідністю. Реалізація вдосконаленої стратегії допоможе забезпечити підтримку ліквідності на належному рівні, що матиме позитивний вплив на фінансову стійкість банку, шляхом ретельного дослідження проблем, які виникають, та потребою запобігати їх ліквідації шляхом своєчасного вжиття санаційних заходів.

Література

1. Аналіз банківської діяльності : підручник /А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін. ; за ред. А.М. Герасимовича – К. : КНЕУ, 2004. – 599 с.

2. Михайлюк Р. Стратегія управління ліквідністю банків / Р. Михайлюк, В. Рудан // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. – 2010. – № 14–15. – С. 149–165.

3. Примостка Л.О. Управління активами і пасивами банку / Л.О. Примостка // Вісник НБУ. – 2001. – № 2. – С. 39–43.

4. Ребрик Ю.С. Стрес-тестування як інструмент оцінки ризику ліквідності банку / Ю.С. Ребрик // Вісник УАБС НБУ. – 2009.

5. Річна фінансова звітність ПАТ “ОТП Банка”.

6. Фалюта А. Удосконалення системи управління ліквідністю банків в Україні / А. Фалюта // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. – № 19. – С. 471–476.

7. Хіміч Н.О. Управління ліквідністю банків в умовах нестабільності фінансових ринків / Н.О. Хіміч // Регіональна економіка. – 2008. – № 3. – С. 76–83.

8. Червінська О.С. Управління банківською ліквідністю як метод фінансового менеджменту / О.С. Червінська, М.Р. Мокринська, П.В. Матвіїв // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19 (6). – С. 165–169.

Студент 5 курсу, 1 групи Сарафанов Р.Р.

Науковий керівник, к.е.н., доц. Андрейченко Ж.О.

Зав. кафедри, к.е.н., проф. Внукова Н.М.