Єнікєєва Г. Д., студентка

Науковий керівник к.е.н., доцент Ванієва Е. А.

РВНЗ «Кримський інженерно-педагогічний університет», м.Симферополь

ИНОСТРАННЫЙ КАПИТАЛ В БАНКОВСКОЙ СИСТЕМЕ УКРАИНЫТрансформація України до світового економічного простору, створення та функціонування надійної банківської системи є одним із найважливіших чинників зростання економіки. Шлях становлення банківської системи України мав значний вплив з боку країн Європи на економіку нашої держави, який є досить важливим економічним показником, що характеризує рівень ефективності всієї ринкової системи в цілому.

Актуальність теми обумовлена тим, що вітчизняна економіка в умовах фінансової нестабільності потребує підвищення рівня конкурентоспроможності та надійності через укріплення її банківського сектору. Необхідним в цих умовах убачається участь іноземного капіталу в розбудові банківського сектору задля переймання передового досвіду, методів роботи та стандартизації головних аспектів банківської діяльності [1].

Капітал – складне і багатоаспектне поняття. Він є однією з фундаментальних економічних категорій, суть якої досліджує наукова думка протягом тривалого часу. Сьогодні в економічній літературі немає єдиного визначення сутності капіталу, що має вплив на неоднозначне трактування і розуміння іншого поняття – «банківський капітал». Термін «капітал» означає багатство у формі грошових ресурсів, нерухомості, цінних паперів, яке використовується для самозбільшення.

Капітал банку – це сукупність коштів, внесених власниками банку під час його створення, яка збільшується у процесі банківської діяльності внаслідок капіталізації одержуваного прибутку, додаткових внесків до статутного капіталу. Капітал банку формує постійні ресурси. Залучені й позикові кошти є ресурсами тимчасовими. Через це капітал становить базу ресурсів для довгострокового інвестиційного кредитування. У процесі банківської діяльності поєднуються матеріально-речовий зміст і суспільно-економічна форма банківського капіталу. У цьому і виявляється суть банківського капіталу як економічної категорії.

На сьогодні спостерігається активна інтеграція іноземного капіталу до національної банківської системи України. Присутність банків з іноземним капіталом у банківській системі України відповідає інтересам розвитку як національної фінансової системи, так і сприяє залученню іноземних інвестицій та розширенню ресурсної бази соціально-економічного розвитку [2].

Основними внутрішніми передумовами експансії іноземного капіталу в банківську систему України слід вважати: структурну розбалансованість вітчизняної банківської системи; обмежену кількість фінансово надійних банків в Україні; низьку конкурентоспроможність вітчизняної банківської системи [3].

Банківська система вже значною мірою інтегрована у світовий фінансовий ринок. Говорячи про прихід іноземного капіталу в банківську систему України, треба дотримуватись того принципу, що допуск філій іноземних банків на вітчизняний фінансовий ринок має задовольняти насамперед національні інтереси.

Іноземний банківський капітал – це сукупність інститутів, які повністю або частково створені за рахунок іноземного капіталу, здійснюють свою діяльність на території країни і сприяють розвиткові банківської системи.

Слід зазначити, що іноземні інвестори приходять на український ринок не з метою підвищити його капіталізацію, а з метою збільшення активних операцій та отримання прибутку. Причини полягають у тому, що філії не є окремими самостійними юридичними особами, а лише структурними підрозділами іноземним законодавством і які абсолютно непідконтрольні Національному банку України. Як наслідок, необмежений прихід філій іноземних банків на фінансовий ринок України може призвести до того, що найбільша частина банківських операцій буде сконцентрована в цих установах.

Наразі іноземний капітал в Україні представлений 23-ма країнами. Найбільшу частку в загальній сумі становить капітал Росії, Кіпру, Австрії, Франції, Нідерландів, Польщі, Швеції [5]. Що ж до наймасштабніших операцій іноземних банків і українських, то можна відмітити: придбання шведським «Swedbank» «ТАСКомерцбанку», німецьким «Комерцбанком» українського банку «Форум», консолідацію австрійського банку «Райффайзен» та українського «Аваль» в єдиний орган банківської системи «Райффайзен банк Аваль» [2].

Найбільша частка іноземних активів контролюється інвесторами з колишніх метрополій – Росії та Австрії. Частка іноземного капіталу в статутному капіталі банків України на 01.02.2012 року становить 40,5%.

В Україні немає суттєвих законодавчих бар’єрів входження іноземного капіталу в національну банківську сферу. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. значно розширює можливості проникнення філій іноземних банків [4]. Так, станом на 1 лютого 2012 року в Україні діяли 55 банків з іноземним капіталом із 195 зареєстрованих, зокрема 20 – зі 100-процентним іноземним капіталом. Частка іноземного капіталу у статутному капітлі банків за 2010-2012 рр. зросла з 35,8 до 40,6% - на 4,8%, тобто іноземний капітал усе швидшими темпами вливається в банківську систему нашої держави [5].

Висновки. Зростання кількості банків з іноземним капіталом має більше позитивних наслідків, сприяючи поглибленню економічної інтеграції України з розвинутими країнами. Але слід ураховувати, що головною проблемою в діяльності філій іноземних банків є недосконалість законодавства в частині визначення інструментів впливу, за необхідності – на діяльність філії, яка не є юридичною особою.

Потрібно запровадити моніторинг доступу іноземного банківського капіталу на основі національних пріоритетів розвитку і розробити раціональну стратегію державного управління процесом входження іноземних банків в Україну, яка полягає в тому, щоб максимально інтегрувати іноземні банки у вітчизняну економіку, орієнтуючи їх на виконання пріоритетних національних завдань.

Список використаної літератури

1.Барановський О. Іноземний капітал на ринках банківських послуг України, Росії та Білорусі / О. Барановський // Вісник НБУ. – 2007. – № 9. – С. 12.

2. Геєць В. Іноземний капітал у банківській системі України / В. Геєць // Дзеркало тижня. – 2007. – № 26 (605).

3. Єременко К. І. Перспективи регіонального розвитку в умовах подолання економічної кризи / К. І. Єременко, Н. М. Костиркіна//Вiсник НБУ. – 2009. - №6. – С.10.

4. Крилова В. В. Перспективи консолідації банківського сектора України / В. В. Крилова, А. А. Крилова // Вісник Української академії банківської справи НБУ. – 2008. – № 1 (24). – С. 76–80.

5. Статистичні дані [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.merit.com.ua.