К.е.н. Бобиль В. В.
Дніпропетровський національний університет
залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна
Системний
стрес – тестинг банківських ризиків
На
думку фахівців Міжнародного валютного фонду (МВФ), системний стрес-тестинг (тестинг,
що проводиться на макрорівні) потрібно застосовувати для ризику зміни валютного
курсу, ризику коливання відсоткової ставки, кредитного ризику, ризику коливання
цін на фондовому ринку та цін на нерухомість, ризику ліквідності, а також
ризику поширення нестабільності [1].
Ризик коливання валютного курсу. Згідно з методологією
Базельського комітету, для оцінки ризику необхідно провести моніторинг чистої відкритої валютної позиції
банківських інститутів за кожним видом
валюти за такими показниками: чиста поточна валютна позиція (усі активи
мінус усі зобов’язання, включаючи нараховані відсотки за поточними рахунками в
іноземній валюті); чиста форвардна валютна позиція (уся сума отриманих платежів
мінус загальні сплачені суми за майбутніми валютними трансакціями, включаючи
валютні ф’ючерси та «свопи»); календар наданих гарантій (або подібних
інструментів) в іноземній валюті; чисті
майбутні доходи/витрати, які ще не нараховано.
Ризик коливання відсоткової ставки. Для аналізу ризику коливання відсоткових ставок використовуються два підходи:
1. Модель розриву (GAP – аналіз). Ця модель процентного ризику ґрунтується на аналізі різниці між рухом процентних доходів банків за їх активами та рухом процентних витрат банків за їх зобов’язаннями.
2. Модель
строкової структури. У загальному
визначенні модель строкової структури вимірює відповідність термінів шляхом
підрахунку та порівняння обсягів і термінів тривалості наданих кредитів
протягом звітного періоду [2, с.
52]. Модель строкової структури в найпростішому
випадку виражено формулою 1:
|
|
|
(1) |
,де D – строкова структура
протягом звітного періоду; 
– фінансовий
потік, що буде отриманий або повернений до кінця періоду N; N – кінець звітного
періоду; 
– рівень дисконтування,
який дорівнює 
, де R – поточне значення
відсоткової ставки; 
– поточне
значення грошових потоків, яке дорівнює 
.
Кредитний ризик. Загалом
є два методи системного стрес-тестингу для визначення кредитного ризику.
Перший
метод ґрунтується на аналізі показників стану кредитного портфеля банківських інститутів як за його
структурою, так і динамікою. Цей аналіз може проводиться через:
визначення впливу шоків на якість кредитного портфеля банківської системи;
застосування методів регресійного аналізу для визначення взаємозв’язку між станом кредитного портфеля і
макроекономічними показниками.
Другий метод
визначення кредитного ризику – через аналіз даних фінансового стану
позичальників – має значні переваги порівняно з першим методом, оскільки, по-перше, кредитний ризик значною мірою формується в
реальному секторі, по-друге, цей метод дає змогу передбачити погіршення
якості кредитного портфеля до того, як погіршиться класифікація кредитів банківського сектора.
Ризик
коливання цін на фондовому ринку і ринку нерухомості. Методика оцінки ризику коливання
цін на цінні папери полягає у
визначенні і аналізі чистої відкритої позиції за цінними паперами.
Витрати
фінансової системи внаслідок коливання цін на нерухомість можуть розглядатися в
трьох аспектах: прямі втрати (у випадку прямих інвестицій у нерухомість);
непрямі втрати (внаслідок погіршення якості кредитів, наданих позичальникам, економічна діяльність яких
пов’язана з нерухомістю); опосередковані втрати реальної вартості
залогового майна (у тому випадку, якщо в його якості виступає нерухомість), що
сприяє зростанню кредитного ризику.
Ризик ліквідності. Значення ризику ліквідності при проведенні системного
стрес-тесту визначається як коливання значення розриву між строками повернення
активів і пасивів внаслідок впливу ринкових ризиків.
При
побудові стрес–тесту окремо проводиться аналіз поширення вищезазначених ризиків
між банківськими інститутами. Цей аналіз повинен визначати: швидкість
«передачі» ризиків між фінансовими інститутами; обсяги можливих збитків, що
можуть виникнути в інших банків або групи банків унаслідок поширення між
фінансовими інститутами ризиків.
Слід зазначити,
що національний регулятор має відповідати не тільки за
оцінку результатів системного стрес-тестингу, але і за:
–
методологічне та
методичне забезпечення стрес-тестування на основі розробки відповідних
рекомендацій та процедур;
–
встановлення
певних порогових значень окремих показників чи коридорів їх зміни (валютного
курсу, відсоткової ставки тощо);
–
забезпечення
єдиної інтерпретації результатів стрес-тестування, системи їх оприлюднення,
використання та розроблення банками певних програм і планів удосконалення
управління ризиками.
Література:
1. Доклад МВФ по вопросам глобальной
финансовой стабильности. – Режим доступа: http//www.bank.gov.ua/ Bank_supervision/Foreing_rep.pdf. - Заглавие с экрана.