Экономические науки/ 9.Экономика промышленности.

Супрун О.М.

Національний університет харчових технологій, Україна

Сучасний стан ринку цукру України

Однією з основних умов стабільного розвитку будь-якої країни є забезпечення населення продуктами харчування. Цукор є продуктом повсякденного вживання і у вирішенні продовольчої безпеки країни відіграє особливу роль. Крім того, цукор використовується як сировина у харчовій промисловості, а у разі повного забезпечення внутрішніх потреб країни, може бути експортним товаром.

Ще недавно Україна мала 192 цукрові заводи, які здатні були забезпечити виробництво цукру обсягом 6 млн. т. Такий рівень розвитку галузі забезпечував для країни одне з чільних місць серед країн-експортерів цукру, і для економіки України галузь мала стратегічне значення.

Нині цукробурякове виробництво України характеризується низькою ефективністю та перебуває на етапі пошуку шляхів виходу із економічної кризи.

Сьогодні основними споживачами цукру в Україні виступають населення та виробники кондитерських виробів (їх питома вага становить понад 70%), виробники лікеро-горілчаної продукції та молочних консервів (5% по кожному), виноробні підприємства і виробники хлібобулочних виробів, виробники пива (3,5% по кожному), виробники безалкогольної продукції та соусів й майонезу (2,3% по кожному), виробники соків (2,2%), виробники кисломолочної продукції та морозива (1,9%) та інші (менше 1%).

Кабінет Міністрів України на період 2012/2013 маркетингового року визначив обсяг поставки цукру на внутрішній ринок (квота «А») – 1833 тис. тонн: фонд споживання населення 1719 тис. тонн (виходячи з середньодушового споживання на рівні раціональної норми – 38 кг на рік), інше споживання – 114 тис. тонн.

Мінімальна ціна на цукрові буряки, які поставлятимуться з 1 вересня 2012 року до 1 вересня 2013 року для виробництва цукру в межах квоти ,,А“ з урахуванням базисної цукристості становитиме 339,85 грн за тонну (без урахування ПДВ) та на цукор квоти ,,А“ 4083,33 грн за тонну (без урахування ПДВ).

Ефективність застосування методу квотування є одним із регуляторів цукрового виробництва і ринку цукру, що підтверджується широкою практикою багатьох цукрових країн світу. Основною метою квоти є стабільне забезпечення населення держави цукром та регулювання обсягів його поставки на внутрішній ринок.

Крім того в Україну ввозяться цукрозамінники, які в останній час набули широкого використання у харчовій промисловості і зайняли значний сегмент вітчизняного ринку цукру. Слід звернути увагу, що наслідки вживання цукрозамінників на даний час достатньо не вивчені.

Варто наголосити, що національні виробники в повному обсязі забезпечували потребу внутрішнього ринку власним буряковим цукром. Надлишок цукру на внутрішньому ринку, про який свідчить цінова ситуація останніх років, призвів до стихійного закриття цукрових заводів, зменшення площ посіву, скорочення робочих місць.

Вступ України до Світової організації торгівлі додатково загострює ряд проблем цукробурякового комплексу і вимагає додаткових заходів захисту вітчизняного ринку для забезпечення динамічного розвитку всіх відповідних галузей, підвищення ефективності і конкурентоспроможності, досягнення на цій основі надійної продовольчої безпеки країни, при цьому, держава повинна сприяти формуванню, розвитку та регулюванню ринку цукру.

Нині в більшості країн-товаровиробників цукру застосовуються виважені економічні механізми державного регулювання внутрішніх ринків цукру, які знаходяться у постійній взаємодії з розвитком міждержавних його ринків.

Майже всі країни-виробники бурякового цукру зокрема країни Європейського Союзу, застосовують систему економічних механізмів державного регулювання ринку цукру. Ці механізми включають насамперед квотування виробництва і реалізації цукру, гарантування цін на нього, регулювання зборів на ввезення цукру тощо.

Кризову ситуацію виробництва цукрових буряків і цукру в Україні не можна подолати без рішучих державних заходів економічного, правового й організаційно-технологічного характеру. Досвід зарубіжних країн переконливо свідчить, що через державне регулювання ринку цукру можна вирішити проблему відродження цукробурякового виробництва, відновити імідж України на світовому ринку.

Література:

1. Данькевич О.Г. Перспективи бурякоцукрового виробництва в Україні // Збірник наукових праць НУХТ. Економіка. №23, 2007. – Київ: НУХТ, 2007. - 155с.

2. Заєць О.С. Цукрова промисловість в Україні. Становлення, розвиток, реструктуризація. К.: Наукова думка, 2004. – 325 с.

3. Лиськов В.В. Формування ефективної структури цукрової промисловості України. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2000. – 210 с.

4. Матеріали Міжнародної науково-технічної конференції цукровиків

України ,,Бурякоцукрова галузь в умовах національного та світового ринків“- К.: ,,Цукор України“, 2011. – 272 с.

5. Постанова Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 року №290 ,,Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків у період з 1 вересня 2012 року до 1 вересня 2013 року “.