Історические науки/3. История науки и техники

К. іст. н. Грищенко Т.Р.

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека

Національної академії аграрних наук України, Україна, м. Київ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ВЧЕНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ (1918–1827 рр.): З ІСТОРІЇ ВИНИКНЕННЯ

На початку ХХ століття аграрна наука, еволюціонуючи від показових і дослідних полів, станцій, почала організовуватися у більш вузькоспеціалізовані структури у вигляді інститутів. До подій 1917 р. на Україні не існувало єдиного координаційного центру, необхідність якого доводили вчені та практики [1, с. 5].

Сільськогосподарський вчений комітет України офіційно свою роботу розпочав 1 листопада 1918 р. згідно з наказом № 162 міністра В. Леонтовича. Як доводять архіви, він був заснований по типу свого російського аналога, історія якого ведеться з 1837 р.[2].

Створення та становлення Комітету припало на складний період у житті українського суспільства, пов’язаний із першими сподіваннями власної державності. Незважаючи на несприятливі зовнішні обставини для розвитку сільськогосподарської науки в Україні, вдалося зберегти ідею щодо організації структури, яка б консолідувала науковий потенціал в аграрному секторі держави.

Відомий вітчизняний учений О.А. Яната зазначав: «Усунути зазначені дефекти в організації нашої наукової с.-г праці давно була потреба. Про це за старих часів чимало писалося і постановлялося, але майже без реальних наслідків. Цю місію як раз взяв на себе С.-Г. Науковий Комітет, що й став через те швидко і при таких надзвичайно тяжких умовах, за той природній і розвинений вже осередок с.-г. науки на Україні. Що його так бракувало у нас, і що через брак його наша с.-г. наука не була тим організованим чинником, який би підніс сільське господарство України» [3].

Слід відзначити роль академіка В.І. Вернадського, 150-річчя від дня народження якого відзначається цього року на державному рівні, у становленні Комітету, що стало надзвичайно важливим об’єднуючим фактором у той час, коли суспільство фактично розкололося на різні політичні партії та фракції [1, с. 5]. Попри те, непересічні особистості не тільки розуміли, але й дбали про майбутнє України, тому що без аграрної науки неможливо вести ефективне сільське господарство, спроможне забезпечити продовольством населення країни, а промисловість – сировиною.

Сільськогосподарський вчений комітет України мав винятковий вплив на всі важелі існування сільськогосподарської дослідної справи протягом 1919–1925 рр. як з питань координації, так і теорії та практики [4]. Особливо це відбулося упродовж 1919–1920 рр. [5]. До речі, через рішення Всеукраїнської наради з дослідної справи у Києві влітку 1919 р. Комітет, як свідчать архівні документи, ледь не скасував обласну побудову галузевої науки. Однак восени того ж року Перший Всеукраїнський агрономічний з’їзд не тільки її відстояв по суті, а й повернувся до «вінеровських» природно-історичних, сільськогосподарських та економічних районів [6]. Крім того, зібрання заснувало Всеукраїнське бюро з дослідної справи у складі М.М. Вольфа, К.Г. Маньківського та В.Я. Юр’єва [7].

Сільськогосподарський вчений комітет України відразу розпочав плідно працювати. Серед здобутків Комітету щодо згуртування вітчизняних наукових сил, відродження зруйнованих галузевих установ у 20-х рр. минулого століття стали відновлення дореволюційної мережі та започаткування низки нових науково-дослідних установ, а саме: 32 науково-дослідних інститута, велика кількість дослідних станцій, дослідних полів, опорних пунктів, лабораторій, сортовипробувальних дільниць. Науково-дослідна робота проводилася у 17 сільськогосподарських вищих навчальних закладах.

До складу Комітету входили визначні вчені-аграрії на кшталт А.А. Бичихіна, Г.М. Висоцького, Є.П. Вотчала, О.І. Душечкіна, К.К. Гедройца, А.І. Зайкевича, І.І. Іванова, В.В. Колкунова, Б.М. Рожественського, А.О. Сапєгіна, С.Л. Франкфурта, О.А. Янати та ін.

Станом на 1919 р. Комітет мав розгалужену структуру у складі 10 секцій (ботанічна, метеорологічна, лісова, ґрунтознавства, дослідної агрономії, популяризаційна, екологічна, охорони природи, технічна, зоологічна, що складалася з ентомологічна підсекція і зоотехнічної секції) та 7 бюро (насіннєзнавства, мікології та фітопатології, бур’янів, лучної та болотяної флори і кормових рослин, технічних рослин, хлібних рослин, флористичне).

Комітет активно займався видавничою діяльністю, серед його періодичних видань слід виділити «Агроном», «Бюлетень боротьби з шкідниками», «Бюлетень Сільсько-Господарського Наукового Комітету України», «Матеріали дослідження», «Молодий дослідник», «Вісник с/г науки», «Сільськогосподарська дослідна справа» та ін.

Вагомий внесок Сільськогосподарського вченого комітету полягає у тому, що у науково-дослідних установах було збережено кращі традиції, закладені вченими-ентузіастами ще до подій 1917 р. Велику увагу приділено методиці проведення дослідів, об’єктивності в отриманих результатах тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1. Сільськогосподарський науковий комітет України (1918-1927 рр.): збірник документів і матеріалів / УААН, ДНСГБ; уклад.: В. А. Вергунов, А. С. Білоцерківська, Б. К. Супіханов, С. Д. Коваленко; під заг. ред. М. В. Зубця, Ю. Ф. Мельника; наук. ред. В.А. Вергунов. – К., 2006. – 518 с.; порт., фото. – (Іст.-бібліогр. сер. «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії», кн. 14).

2. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 1061, оп. 1, спр. 32, арк. 202.

3. Яната О.А. До організаційної сільськогосподарської наукової праці / О. А. Яната // Вістн. с.-г. науки. – 1922. – Т. 1, вип. 2. – С. 2.

4. Вергунов В. А. Обласна організація вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи: еволюція теорії та практики / В. А. Вергунов // Питання історії науки і техніки. – 2007. – № 2. – С. 40–48.

5. Вергунов В. А. Сільськогосподарська дослідна справа в Україні від зародження до академічного існування: організаційний аспект / В. А. Вергунов ; ННСГБ НААН. – К. : Аграр. наука, 2012 – С. 106. – (Іст.-бібліогр. сер. «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії» ; кн. 68).

6. Вергунов В.А. Розвиток сільськогосподарської науки та освіти в добу Центральної Ради / В. А. Вергунов // Історія української науки на межі тисячоліть : зб. наук. пр. – К., 2002. – Вип. 10. – С. 16–23.

7. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України України, ф. 27, оп. 3, спр. 419, арк. 62.