Лехан В.М. ,. Гінзбург В.Г. , ДЗ «Дніпропетровська медична академія», Дніпропетровськ, Україна

Методичні підходи до нормування праці лікарів стаціонарів

Одним з важливих елементів управління в системі охорони здоров’я є нормування праці медичного персоналу. Від способу визначення нормативів навантаження на медичний персонал значною мірою залежить ефективність використання ресурсів в галузі [1,2,3,5,6]. Завданням Національного плану дій на 2013 рік, затвердженого Указом Президента України, є розробка нормативів навантаження на медичних працівників у закладах охорони здоров'я, що надають вторинну та третинну медичну допомогу, залежно від обсягу наданої допомоги [7].

Основним методом, що застосовується при нормуванні праці є фотохронометраж – комбіноване спостереження, що поєднує фотографію робочого часу і хронометраж. Методика нормування праці та визначення необхідної чисельності персоналу в стаціонарному секторі, виходячи з обсягів та складності роботи, що виконується, складається з 9 етапів [4].

Етап I - Проведення організаційно-підготовчих заходів: а) формування групи працівників, які будуть здійснювати фотохронометражні дослідження у відділенні та проведення їх інструктажу; б) Формування групи експертів для відділення кожного профілю з числа лікарів, які не працюють в закладі охорони здоров’я, обраному для нормування праці, та проведення їх інструктажу.

Етап II - проведення фотохронометражних спостережень з врахуванням видів діяльності та основних операцій в процесі основної діяльності. В охороні здоров'я виділяють 7 видів діяльності медичного персоналу: основна діяльність (ОД); допоміжна (ДД); робота з документацією (РД); інша діяльність (ІД); службові розмови (СР), необхідний приватний час (ПЧ); незавантажений час (НЧ). Перші три види діяльності включають трудові операції, що відображають функціональні обов'язки посади, і спрямовані на безпосереднє обслуговування пацієнта. Основна діяльність – це час прямого контакту персоналу з хворим: опитування і бесіда, обстеження, виконання операцій, процедур і маніпуляцій, прийняття пологів, тощо; допоміжна діяльність – це вся підготовча робота: передача зміни, підготовка до маніпуляції, процедури, переходи до хворого тощо; робота з медичною документацією, не суміщена з основною діяльністю – ознайомлення з результатами аналізів, функціонально-діагностичних і рентгенологічних досліджень, записи в медичні документи, виписка епікризів, направлень, довідок. Всі інші види робіт включають дії, не пов'язані з лікувально-діагностичною та профілактичною діяльністю (службові розмови, конференції, необхідний приватний час тощо).

Етап III - здійснення попередньої обробки результатів по кожній карті фотохронометражного спостереження з визначенням кількості обслугованих пацієнтів, тривалості витрат часу на різні види діяльності, тривалості часу на виконання основних трудових операцій (обслуговування пацієнта, оперативне втручання, трудомістку маніпуляцію, ведення пологів та ін..), середньої тривалості кожної робочої операції.

Етап IV - визначення середнього часу на окремий вид діяльності на одне спостереження по кожній лікарській спеціальності.

Етап V - виявлення за допомогою експертної оцінки нераціональних витрат робочого часу: а) за видами діяльності (окрім основної) медичного персоналу; б) за окремими операціями основної діяльності.

Етап VI - обчислення скоригованих за даними експертної оцінки середніх показників витрат робочого часу за різними видами діяльності на одне спостереження.

Етап VII - визначення трудомісткості робіт, що передбачає розрахунок витрат часу лікуючого лікаря на лікування одного пацієнта (Т _{пацієнта} ) за формулою:

, (1)

	– витрати робочого часу лікуючого лікаря на одного пацієнта в відповідному відділенні стаціонару;
	– скориговані середньозважені з врахуванням важкості стану пацієнта витрати часу лікаря на пацієнта в день надходження;
tл	– скориговані середньозважені з врахуванням важкості стану пацієнта витрати часу лікаря на пацієнта період лікування ;
tв	– скориговані середньозважені з врахуванням важкості стану пацієнта витрати часу лікаря на пацієнта у день виписки (t в);
tоп	– витрати часу на оперативне втручання (трудомістку маніпуляцію);
q	– число хірургів, зайнятих на операції (лікарів, зайнятих на трудомісткій маніпуляції);
tпол	– витрати часу на проведення пологів;
р	– число лікарів, зайнятих при прийомі пологів;
mскор	– скоригована середня тривалість стаціонарного лікування (у днях).

Етап VIII - визначення норми навантаження на 1 лікаря на рік .

, (2)

N	- число пролікованих пацієнтів на рік;
	- питома вага тривалості основної діяльності в структурі добового робочого часу, яку розраховують як відношення тривалості основної діяльності до загальної тривалості робочого часу на добу (24 години) або до суми добових:
	- витрати робочого часу лікуючого лікаря на одного пацієнта в відповідному відділенні стаціонару на добу;

Етап IX - визначення необхідної штатної чисельності лікарів (N _{лікарів}) для забезпечення надання стаціонарної допомоги у відділенні відповідного профілю:

, (3)

	- штатна чисельність лікарів;
П	- потреба населення району обслуговування в інтенсивній стаціонарній допомозі відповідного профілю вимірюється чисельністю пацієнтів, що потребує лікування у профільному відділенні стаціонару (визначається за статистичними даними);
	- чисельність пацієнтів на рік;

В цілому методичні підходи до обґрунтування нормативів навантаження на лікарів стаціонарів, виходячи з обсягів виконуваної роботи, за даними фотохронометражних досліджень з експертною корекцією результатів дозволяють оптимізувати витрати робочого часу на різні види діяльності і робочі операції.

Література

1. Иванова М.А. Нормирование труда - один из путей оптимизации качества оказания медицинской помощи больным// Электронный журнал «Социальные аспекты здоровья населения», 2007. ─ Режим доступа: http://vestnik.mednet.ru/content/view/42/30/lang,ru/

2. Лехан В.М., Слабкий Г.О., Шевченко М.В. Стратегія розвитку охорони здоров’я: український вимір. – К.: Цифра, 2009. – 50 с.

3. Основні шляхи подальшого розвитку системи охорони здоров’я в Україні / Під заг. ред. В.М.Лехан, В.М.Рудого. – К.: Вид-во Раєвського, 2005. ─ 168 с.

4. Методика визначення норм навантаження лікарів стаціонарних відділень лікарень інтенсивного лікування (ЛІЛ)/ Міністерство охорони здоров’я України Український центр наукової медичної інформації і патентно-ліцензійної роботи. К., 2013. ─ 43с.

5. Сергеева Л. П. Обоснование численности медицинского персонала лечебно-профилактических учреждений: дис.на соискание науч. степени кандидата эконом. наук / Л. П. Сергеева. – М., 2000. – 165с.

6. Шипова В.М. Организация нормирования труда в здравоохранении / под редакцией РАМН О.П.Щепина. ─ М.: Грантъ, 2002. ─ 624с.

7.Указ Президента України від 12 березня 2013 року №128/2013 «Про затвердження Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" .