УДК 616.36-002-08+616-056.52-08

Стан макрофагальної фагоцитуючої системи у пацієнтів на стеатоз печінки, сполучений з хронічним некалькульозним холециститом

О.М. Трофименко

ДЗ «Луганський державний медичний університет»

Ключові слова: Стеатоз печінки, хронічний некалькульозний холецистит, макрофагальна фагоцитуюча система, патогенез

Виходячи з даних клініко-епідеміологічних досліджень відомо, що в Україні, особливо у мешканців великих промислових регіонів з несприятливою екологічною ситуацією, зокрема в Донбасі, реєструється високий рівень захворюваності на хронічні захворювання гепатобіліарної системи (ГБС), та поперед усього, на стеатоз печінки (СП) та хронічний некалькульозний холецистит (ХНХ) [9,10]. ХНХ в теперішній час є широко розповсюдженою патологією, яка формується внаслідок несприятливих екзогенних впливів, нераціонального харчування та інш., та при цьому може негативно впливати на функціональний стан печінки [2, 4].

Зважаючи на важливу роль у патогенезі захворювань гепатобіліарної локалізації макрофагальної фагоцитуючої системи (МФС) [1, 3, 5] та тісний взаємозв’язок показників МФС та системи інтерферону [6] можна вважати доцільним вивчення показників її функціонального стану у хворих на СП, сполучений з ХНХ, що надасть можливість для розробки раціональних, патогенетично обгрунтованих підходів до корекції виявлених порушень.

Метою роботи було вивчення стану макрофагально/моноцитарної фагоцитуючої системи у хворих на СП, поєднаний з ХНХ.

Матеріали та методи

Під наглядом було 74 хворих на СП, поєднаний з ХНХ, що знаходилися на обстеженні та лікуванні у спеціалізованому денному гастроентерологічному стаціонарі. Вік пацієнтів складав від 20 до 59 років, серед обстежених було 33 чоловіка (47,4%) та 41 жінка (52,6%). Діагнози СП та ХНХ були встановлені у відповідності до стандартизованих протоколів діагностики та лікування хвороб органів травлення (Наказ МОЗ України № 271 від 2005 р.) [7] на підставі даних анамнезу, клінічного та інструментального (ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, багатофракційне дуоденальне зондування) обстеження, з обов’язковим урахуванням даних загальноприйнятих біохімічних показників, які характеризують функціональний стан печінки [8].

Хворі, які знаходилися під наглядом, в залежності від частоти та тривалості чергового загострення ХНХ були розподілені на дві групи - першу (38 пацієнтів) і другу (36 хворих). У першій групі хворих на СП, поєднаний з ХНХ, загострення ХНХ виникали 2-3 рази протягом календарного року, у другій групі пацієнтів – 4-5 рази протягом року та перебігали більш тривало, ніж у осіб, що склали першу групу.

Загальноприйняті лабораторні методи дослідження включали клінічний аналіз крові і сечі, вивчення вмісту глюкози у крові. Для оцінки функціонального стану печінки вивчалися біохімічні показники з використанням уніфікованих методів [8], які включали визначення у крові рівня загального білірубіну і його фракцій (прямої та непрямої), активності сироваткових амінотрансфераз – АлАТ і АсАТ; вмісту холестерину, рівня альбуміну, активності екскреторних ферментів – лужної фосфатази (ЛФ) та гамаглутамілтраспептидази (ГГТП); тимолової проби. При цьому функціональні проби печінки визначалися в динаміці лікування та оцінювались в комплексі з клінічними даними.

Клініко-біохімічні та імунологічні дослідження хворих на СП, поєднаний з ХНХ, проводилися в динаміці. Перше обстеження здійснене, як правило, в період загострення ХНХ (до початку лікування), друге – після досягнення клініко-біохімічної ремісії, тобто після завершення основного курсу терапії, що проводилася, як правило, на 20-21 день з початку лікування.

Результати та їх обговорення

До початку проведення лікування обстежені хворі зі СП, сполучений з ХНХ, скаржилися на тяжкість у правому підребер’ї, гіркоту або металевий присмак у роті; у зв’язку з наявністю супутнього ХНХ вони погано переносили жирну або гостру їжу. У частини пацієнтів відмічалися також такі суб’єктивні симптоми як загальна слабкість, нездужання, підвищена дратівливість, емоційна нестабільність, зниження працездатності та інші прояви астенічного або астено-невротичного регістрів, ступінь вираженості яких в низці випадків досягала ступеня синдрому підвищеної стомленості. При об’єктивному дослідженні виявлялася наявність позитивних симптомів Кера та Мерфі, помірне збільшення розмірів печінки (у межах 3-5 см), субіктеричність або блакитний відтінок склер (ознака Високовича). У частини хворих відмічалася чутливість печінкового краю при пальпації. За даними сонографічного дослідження органів черевної порожнини закономірним було помірне збільшення розмірів печінки, підвищення або нерівномірність її лунощільності; при наявності ХНХ – деформація ЖМ спайками або перетинками, потовщення та двоконтурність його стінки, наявність у порожнині ЖМ концентрованої жовчі (детриту).

При вивчені функціональних проб печінки було встановлено, що в обох групах обстежених (основної та зіставлення) до початку лікування відмічалися ідентичні зсуви з боку біохімічних показників, більш значні при сполученні водночас загострення як СП, так і ХНХ. Дійсно, в таких хворих мало місце вірогідне підвищення вмісту загального білірубіну у крові (в середньому в 1,5 рази стосовно норми; Р<0,05); рівень прямого білірубіну був підвищений в середньому в 2,8 рази (Р<0,001), активність АлАТ – в 2,9 рази (Р<0,001), АсАТ – в 2,1 рази (Р<0,01), ГГТП – в 1,6 рази ((Р<0,05), ЛФ – в 1,8 рази (Р<0,001), показник тимолової проби – в 1,7 рази (Р<0,01), вміст загального холестерину в сироватці крові – в 1,5 рази (Р<0,05). Рівень сироваткового альбуміну в обстежених хворих був знижений у середньому в 1,25 рази (Р<0,05).

При проведені імунологічного дослідження до початку проведення лікування в обох групах обстежених хворих на СП, поєднаний з ХНХ мали місце суттєві порушення з боку показників ФАМ, які свідчили про пригнічення функціонального стану МФС переважно ІІ-ІІІ ступеня та залежали від частоти та тривалості загострення ХНХ.

Отже, отримані дані свідчать про суттєву значущість порушень ФАМ у патогенезі СП, поєднаний з ХНХ. Оскільки показники ФАМ досить чітко характеризують функціональний стан МФС у цілому, отримані дані дозволяють рахувати, що у хворих з СП, поєднаний з ХНХ, мають місце суттєві розлади з боку МФС. Зниження функціональної активності МФС, ймовірно, може сприяти розвитку чергового загострення ХНХ та внаслідок цього, прогресування СП. Тому є доцільним включення до комплексу лікування хворих на СП, поєднаний з ХНХ, сучасних імуноактивних препаратів, які спроможні нормалізувати активність МФС.

Висновки

1. Хворі на СП, поєднаний з ХНХ, до початку лікування мали клініку, що свідчила про наявність у них данного діагнозу.

2. При вивчені функціональних проб печінки було встановлено, що в обох групах обстежених хворих (основної та зіставлення) до початку лікування мало місце вірогідне підвищення вмісту загального білірубіну у крові (в середньому в 1,5 рази стосовно норми; Р<0,05); рівень прямого білірубіну був підвищений в середньому в 2,8 рази (Р<0,001), активність АлАТ – в 2,9 рази (Р<0,001), АсАТ – в 2,1 рази (Р<0,01), ГГТП – в 1,6 рази ((Р<0,05), ЛФ – в 1,8 рази (Р<0,001), показник тимолової проби – в 1,7 рази (Р<0,01), вміст загального холестерину в сироватці крові – в 1,5 рази (Р<0,05). Рівень сироваткового альбуміну в обстежених хворих був знижений у середньому в 1,25 рази (Р<0,05).

3. При проведені імунологічного дослідження до початку проведення лікування в обох групах обстежених хворих на СП, поєднаний з ХНХ мали місце суттєві порушення з боку показників ФАМ, які свідчили про пригнічення функціонального стану МФС переважно ІІ-ІІІ ступеня та залежали від частоти та тривалості загострення ХНХ.

Список літератури

1.Бабак О.Я. Хронические гепатиты / О.Я. Бабак. – Киев: Блиц-Информ, 1999. – 208 с.

2.Диагностика и лечение заболеваний жёлчевыводящих путей / Под ред. И.В. Маева. – М.: ГОУ ВУНМЦ МЗ РФ, 2003. – 96 с.

3.Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология / Г.Н. Дранник. – [3-е изд.]. – Киев: Полиграф Плюс, 2006. – 482 с.

4.Иванченкова Р.А. Хронические заболевания желчевыводящих путей / Р.А. Иванченкова. – М.: Атмосфера, 2006. – 416 с.

5.Клиническая иммунология и аллергология / под ред. Г. Лолора, Т. Фишера и Д. Адельмана: пер. с англ. – М.: Практика, 2000. – 806 с.

6.Нарушение иммунитета и синдром повышенной утомляемости у жителей г. Киева / А.Ф. Возианов, Г.Н. Дранник, И.А. Петровская, М.Я. Мусий // Врачебное дело. – 1991. - № 1. – С. 14 – 17.

7.Спивак Н.Я. Интерферон и система мононуклеарных фагоцитов / Н.Я. Спивак, Л.Н. Лазаренко, О.Н. Михайленко. – Киев: Фитосоциоцентр, 2002. – 164 с.

8.Степанов Ю.М. Клинические особенности течения неалкогольного стеатогепатита в зависимости от сопутствующих заболеваний / Ю.М. Степанов, А.Ю. Филиппова // Сучасна гастроентерологія. – 2006. – № 3 (29). – С. 4 – 7.

9.Elshtein N. Polymorbidity in gastroenterological practic / N. Elshtein // Acta Medico. – 2006. - № 5. – Р. 70–73.

10.Jeffrey D. Molecular mediators of hepatic steatosis and liver injury / D. Jeffrey, J. Browning, D. Horton // Clin Invest. – 2004. – Vol. 114, №2. – P. 147 – 152.

О.М. Трофименко

Стан макрофагальної фагоцитуючої системи у хворих на стеатоз печінки, поєднаний з хронічним некалькульозним холециститом

Вивчений стан макрофагальної фагоцитуючої системи (МФС) у хворих на стеатоз печінки (СП), поєднаний з хронічним некалькульозним холециститом (ХНХ). Встановлено, що у хворих на СП, поєднаний з ХНХ, має місце пригнічення показників МФС, більш суттєво виражене при частих та таких, що тривало перебігають, загостреннях ХНХ.

А.Н. Трофименко

Состояние макрофагальной фагоцитирующей системы у больных стеатозом печени, сочетанным с хроническим некалькулезным холециститом

Изучено состояние макрофагальной фагоцитирующей системы (МФС) у больных стеатозом печени (СП), сочетанным с хроническим некалькулезным холециститом (ХНХ). Установлено, что у больных СП, сочетанным с ХНХ, наблюдается угнетение показателей МФС, более существенно выраженное при частых и длительно сохраняющихся обострениях ХНХ.

Ключевые слова: Стеатоз печени, хронический некалькулезний холецистит, макрофагальная фагоцитирующая система, патогенез.

O.M. Trofimenko

State of the macrophagal phagocytic system at the patients with hepatic steatosis, combined with chronic uncalculosis cholecystitis

State of the macrophagal phagocytic system (MPS) at the patients with hepatic steatosis (HS), combined with chronic uncalculosis cholecystitis (CUC) was detected. It was set that at the patients with HS combined with CUC there is oppressing of MPS indexes, more CUC substantially expressed at the frequent and protractedly current intensifying.

Keywords: hepatic steatosis, chronic uncalculosis cholecystitis, patogenesis, macrophagal phagocytic system.