Медицина / 9. Гигиена и эпидемиология

Бабюк А.В., Щотка О.О.

Чернівецький національний університет імені Ю.Федьковича

 

Вплив хімічних забруднювачів навколишнього середовища на стан здоров'я населення

Хімічні забруднювачі навколишнього середовища можуть викликати гострі, підгострі, хронічні отруєння людей та спричиняти віддалені наслідки своєї токсичної дії.

Гострими отруєннями, як ми вже зазначали, називають захворювання, що виникають після однократної дії шкідливої речовини (речовин). Гострі отруєння можуть мати місце у випадках аварій чи катастроф (аварії з людськими жертвами), при порушеннях техніки безпеки, коли вміст шкідливих ре­човин значно - в десятки і навіть сотні тисяч разів, перевищує гранично допустимі концентрації. Таке отруєння у крайньому випадку може завершуватися або швидким одужанням, або смертю. Такого типу ураження бувають при дії хімічних забруднювачів навколишнього середовища, найчастіше в умовах виробництва. Найбільше поширення такі отруєння мають при техногенних катастрофах. При цьому слід зазначити, що за результатами перенесеного гострого отруєння можуть виникати стійкі порушення стану здоров'я, аж до виникнення інвалідності.

Досить часто виражені гострі отруєння не супроводжуються довгостро­ковим порушенням здоров'я, але серія повторних легких отруєнь може при­звести до втрати працездатності на довгостроковий період. Такі наслідки ча­сто розглядаються як хронічне отруєння. Але це не зовсім правильно. Бо це є наслідком повторних гострих отруєнь.

У промисловій токсикології (на виробництві досить часто можуть виникати гострі отруєння, в тому числі і як наслідки техногенних катастроф) існує поняття про коефіцієнт небезпечності раптового гострого інгаляційного отруєння (КНРГІО). При викидах газу чи іншої леткої сполуки можливість гострого інгаляційного отруєння тим вища, чим вища насичена концентрація; (К20), чим нижча смертельна концентрація (ЛК50) і чим нижчий коефіцієнт розподілу пари чи газу між кров'ю та повітрям (а). КНРГІО становить:

                        К20

КНРГІО   =     ЛК50-а

На жаль, значення а для крові не завжди відомі. При неможливості навіть  приблизно визначити а визначають коефіцієнт можливого інгаляційного отруєння, який дорівнює:    К20  .

                                                                   ЛК50

Цей коефіцієнт менш інформативний, але коливання величини а для крові складає не менше п'яти порядків, а для води ще більше, швидкість же накопичення речовини в організмі залежить саме від величини а.

Значення КНРГІО менше одиниці вказує на малу небезпечність гострого отруєння, а значення, що має вираження кілька одиниць або більше - на реальну небезпечність при аварійних викидах промислової отрути. Наприклад, для парів етанолу цей коефіцієнт становить <0,001, а для хлороформу приблизно 7 і т. і.

Найбільш небезпечні випадки гострих отруєнь забруднювачами навколишнього середовища бувають при виникненні техногенних катастроф. Але все ж бувають окремі випадки отруєнь як серед обслуго­вуючого персоналу, так і серед населення, яке проживає у безпосередній близь­кості до підприємств. Гострі отруєння можуть бути і серед працівників, які залу­чені до процесу застосування пестицидів (як сільськогосподарських отрут), при помилковому вживанні засобів побутової хімії, при харчових отруєннях мікробіологічного та хімічного походження.

Гострі отруєння можуть виникати і в результаті природних катастроф. Особливі катастрофи виникають у зв'язку з вулканічною діяльністю. Але найбільш поширеними, через шкідливу дію забруднювачів навколишнього середовища, є хронічні отруєння. Хоча, безумовно, вони не мають тієї яскра­вої клінічної картини отруєння, як гострі, та й їх наслідки більш "замасковані".

Хронічними отруєннями називають (як ми вже зазначали) захворювання, які виникають після систематичної дії малих концентрацій чи доз шкідливих речовин. При цьому маються на увазі дози, які при однократному надходженні до ор­ганізму не викликають симптомів отруєння.

Для більшості забруднювачів навколишнього середовища (промислові отрути, деякі сільськогосподарські отрутохімікати) характерні тільки хронічні от­руєння. Причиною їх може бути той факт, що концентрації, які викликають гострі отруєння в реальних умовах виробництва, можуть бути недосяжними. Та­кими токсичними речовинами та елементами є (в умовах виробництва) свинець, марганець, тринітротолуол, випари ртуті і т.ін. В інших випадках хронічне от­руєння в умовах практики не може бути викликане отрутою через швидке її роз­щеплення в організмі чи виведення. Так, двовалентне залізо - паралізуюча отру­та, але вона швидко окислюється в організмі до тривалентної комплексної спо­луки і, як наслідок, у виробничих умовах отруєння залізом не зустрічається. Існують отрути, які викликають тільки, як правило, гострі отруєння, напри­клад, синильна кислота. Хронічні отруєння цією отрутою - розглядаються як ре­зультат гострих легких чи важких отруєнь. Довгий час аналогічним чином роз­глядалися і хронічні отруєння окислом вуглецю. Однак була установлена мож­ливість хронічного отруєння ним. Тобто хімічні забруднювачі навколишнього середовища, за деякими винятками, можуть викликати хронічне захворювання або за довгостроковою дією малих концентрацій (доз), або в випадках повтор­них легких гострих отруєнь (останнє має місце переважно при професійних за­хворюваннях).