Діденко Т. П.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Деякі аспекти формування готовності майбутніх учителів до професійної діяльності під час педагогічної практики

В умовах реформування професійної підготовки молоді особливо гостро постає проблема якості підготовки професійних педагогічних кадрів. Підготовка майбутніх учителів повинна відповідати сучасним освітнім вимогам, які стосуються як теоретичної, так і практичної готовності до обраної професії. Саме тому проблема формування готовності майбутніх учителів до професійної діяльності під час педагогічної практики набуває особливої актуальності.

Окремі аспекти проблеми професійної готовності майбутніх фахівців у процесі педагогічної практики висвітлено у наукових працях О. Абдуліної, В. Адольфа, Т. Бойко, Г. Коджаспірова, Н. Кузьміної, Є. Оганесяна, Л. Подимова, П. Решетнікової, Є. Саливон, В. Сластьоніна, І. Степанової, В. Чепікова, А. Хуторського та багатьох інших.

Аналізуючи науково-педагогічну літературу з питань готовності студентів до майбутньої професійної діяльності можна зробити висновок про відсутність єдиного підходу до розуміння феномена готовності. Так, у дослідженнях А. Рєзановича готовність трактується “як внутрішня якість особистості, в якій виражено її прихильність до здійснення діяльності, а також ступінь засвоєння нею елементів, відповідного соціального досвіду та здатність використовувати цей досвід у професійній діяльності” [1, c. 44]. С. Бризгалова вважає, що готовність – це цілісне особистісне динамічне утворення, придбане у результаті спеціального навчання, яке включає у свою структуру такі взаємопов’язані елементи як науково-теоретичний, практичний та психологічний [2, c. 32].

На наш погляд, готовність до професійно-педагогічної діяльності – це особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості та рефлексії, усвідомлення своїх потреб і вибудовування на підставі цього індивідуальної освітньої траєкторії.

Педагогічна практика є найбільш ефективним способом становлення професійної готовності майбутніх учителів. Адже вона допомагає майбутнім фахівцям визначити особистісний сенс одержуваної професії, розкрити власний потенціал, сформувати індивідуальний стиль своєї професійно-педагогічної діяльності та оволодіти педагогічними знаннями, вміннями та навичками, що стануть у нагоді в майбутньому. Педагогічна практика спонукає майбутніх учителів рефлексувати з приводу своєї професійної діяльності та забезпечує формування мотивації до здійснення своєї майбутньої професії. Зокрема, під час педагогічної практики студенти-педагоги усвідомлюють інформаційні дефіцити, фактичний рівень сформованості професійних умінь як головної умови становлення професійної готовності та подальшого шляху набуття необхідних професійних знань.

Вважаємо, що для покращення ефективності формування готовності майбутніх учителів до професійної діяльності під час педагогічної практики доцільно дотримуватися таких умов:

− збільшення самостійної, зокрема, дослідницької роботи майбутніх учителів у процесі професійно-педагогічної підготовки;

− формування мотиваційно-ціннісної установки здійснення професійної діяльності студентом-практикантом;

− формування інформаційної культури майбутнього фахівця;

− взаємодовіра між викладачем-керівником та студентом-практикантом;

− наявність системи експертів для оцінювання професійного розвитку майбутніх педагогів та створення освітнього простору, спрямованого на розвиток студента як педагога;

− забезпечення індивідуальної освітньої траєкторії педагогів-початківців з метою ефективного формування професійних умінь у процесі проходження ними активної педагогічної практики;

− оновлення методичного забезпечення практичної підготовки через бачення особистісного сенсу майбутніми педагогами в одержуваній професії (наприклад, методичні рекомендації з організації та проведення педагогічної практики, робочі зошити з професійного розвитку тощо).

Під час експериментальної роботи з метою підвищення професійної готовності студентів до педагогічної практики ми використовували такі види завдань з професійно-дослідницької роботи: оцінка рівня знань учнів на основі проведеного тестування; порівняльний аналіз знань учнів однієї паралелі та обґрунтування отриманих результатів; контроль за динамікою розвитку засвоєння знань учнів одного класу (класів однієї паралелі) та на основі отриманих даних визначення особливостей планування та проведення уроків у даному класі(ах); проведення педагогічного аналізу одного уроку студента-практиканта на початку практики та контрольного уроку цього ж студента з оцінкою його професійно-педагогічної підготовленості; оволодіння методом рейтингу (експертних оцінок) для оцінки та самооцінки динаміки формування професійно-значущих умінь та навичок у студентів за період практики.

За результатами проведеної роботи можна зробити висновок, що педагогічна практика відіграє значну роль у формуванні готовності майбутніх учителів до професійної діяльності. Зокрема, після проходження педагогічної практики у майбутніх педагогів збільшився рівень сформованості професійно-педагогічних умінь та навичок, покращилася якість проведення урочної форми занять, зріс рівень аналізу та самоаналізу, а також з’явилися вміння грамотно та чітко оформлювати звітну документацію.

Список літератури

1. Резанович А. Е. Развитие готовности студентов вузов к организаторской деятельности : автореф. дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.08 / А. Е. Резанович. – Магнитогорск, 2002. – 22 с.

2. Брызгалова С. И. Формирование в вузе готовности учителя к педагогическому исследованию: теория и практика / С. И. Брызгалова. – Калининград, 2004. – 312 с.