Малихіна В.М.

Комунальний заклад „Харківська гумінатарно-педагогічна академія” Харківської обласної ради

Оцінювання ВНЗ у процесі їх ліцензування, самообстеження, акредитації

Право вести освітню діяльність у навчальному закладі виникає тільки з моменту отримання ліцензії. Ліцензію на право ведення освітньої діяльності видають органи державної або місцевої влади на підставі рішення експертної комісії. В експертну комісію на паритетних началах входять представники державного органу управління освітою, відповідного органу місцевого самоврядування і (чи) місцевого органу управління освітою, діючих освітніх установ, громадськості. Експертиза покликана встановити відповідність умов освітнього процесу в навчальному закладі державним і місцевим вимогам у частині будівельних норм і правил, санітарних і гігієнічних норм, охорони здоров'я студентів і працівників навчальних закладів, устаткування навчальних приміщень, оснащеності навчального процесу, освітнього цензу педагогічних працівників і укомплектованості штатів. Це перший етап державного оцінювання ВНЗ. Зміст, організація навчально-освітнього процесу, управління ВНЗ, організація виховної роботи не є предметом експертизи, тому оцінювання, на наш погляд, виходе неповним, одностороннім.

За процедурою ліцензування вищого навчального закладу йде наступний етап оцінювання ВНЗ – процедура самообстеження. Для проведення самообстеження ВНЗ створюється і затверджується наказом ректора експертна комісія, представлена провідними фахівцями ВНЗ. Бажано, щоб до складу групи з організації самообстеження входив хтось з керівників навчального закладу, досвідчені співробітники ВНЗ, представники студентства, найбільш великих організацій-замовників і випускники минулих років, що досягли керівних посад. Керівником групи має бути людина, що користується найбільшою пошаною в колективі. Комісія проводить детальний аналіз змісту, рівня і якості підготовки випускників, а також професійних освітніх програм, навчальних планів і програм усіх дисциплін, навчально-методичного і програмно-інформаційного забезпечення, усіх видів діяльності ВНЗ.

Після проведення аналізу з усіх напрямів комісія робить висновки про діяльність ВНЗ і визначає сильні, слабкі сторони роботи і можливості розвитку навчального закладу. Звіт про самодообстеження входить до пакету документів, необхідних для акредитації ВНЗ. Особливістю звіту про самообстеження є те, що основну роботу за визначенням відповідності ВНЗ заявленому статусу виконує сам ВНЗ. Як вважають фахівці з цих питань : Юхновський І., Шпильовий В., Степко М., від цього етапу багато в чому залежить успішність проходження процедури акредитації, оскільки ВНЗ надається можливість проаналізувати свою роботу і представити комісії об'єктивне і адекватне оцінювання своєї діяльності. В. Швидкий, посилаючись на думку ректорів ВНЗ, відмічає, що ретельний і вимогливий аналіз роботи усіх ВНЗ підрозділів і служб, передуючий роботі акредитаційної комісії, сприяє поліпшенню керованості вищим навчальним закладом, формуванню реальної картини життя і діяльності факультетів і кафедральних колективів, якості роботи деканів і завідувачів кафедр, виявленню місць ВНЗ у підготовці фахівців.

Отже, не дивлячись на те, що самообстеження грає велику позитивну роль, воно має і недоліки. Результати самодослідження не призначені для використання за межами ВНЗ, ніде не публікуються і не надають споживачам послуг ВНЗ. Крім того, не розроблено на державному рівні методичне забезпечення самодослідження , немає єдиної методики, здатної об'єктивно оцінювати діяльність ВНЗ і забезпечити порівнянність результатів оцінювання. Тобто самообстеження тільки показує рівень організації діяльності у ВНЗ, але не в змозі оцінити, наскільки цей рівень низький або високий порівняно з іншими ВНЗ. Тому, результати самообстеження не є можливим використовувати в практиці управління ВНЗ в масштабах України. У самообстеження необхідно включати і аналіз виховної діяльності ВНЗ, як невід’ємній частині його діяльності. Добре було б при такій самооцінці врахувати думку студентів і викладачів з тих або інших питань, а не обмежуватися тільки статистичними і звітними даними.

Права ВНЗ на видачу своїм випускникам документу державного зразка про відповідний рівень освіти, на користування друком із зображенням Державного герба України, а також право ВНЗ на включення в схему централізованого державного фінансування виникають з моменту їх державної акредитації, підтвердженої свідоцтвом про державну акредитацію. Це ще один етап оцінки функціонування ВНЗ. В результаті акредитації ВНЗ отримує підтвердження державного статусу, типу і виду освітньої установи на основі визнання відповідності його діяльності, рівня програм, що реалізовуються, змісту і якості підготовки слухачів державним вимогам, що пред'являються до цього типу і виду навчального закладу і освітніх програм. Не дивлячись на те, що механізм акредитації останніми роками істотно вдосконалений, все ж зберігається думка, що процедура акредитації досить формальна, що успішне проходження процедури державної акредитації багато в чому залежить від достовірності і правильності заповнення документів. Таке державне оцінювання не забезпечує постійний контроль за підтримкою ВНЗ необхідної якості освіти, не є інструментом в управлінні підготовкою фахівців. В існуючих сьогоденні підходах до оцінювання якості діяльності ВНЗ, відсутні можливості дізнатися і взяти до уваги думку студентів, хоча зворотний зв’язок „студент-викладач” і ”студент-адміністрація ВНЗ” може внести вагомий внесок до забезпечення якості освіти. Висока міра залежності органів акредитації від державних органів управління призводить до того, що органи акредитації сприймаються як органи обмеження і контролю, від яких залежить доля ВНЗ.

Отже, на першому етапі реформування системи освіти послідовне проходження трьох процедур: отримання ліцензії на освітню діяльність; самообстеження: оцінювання відповідності рівня, змісту і якості підготовки фахівців державним освітнім стандартам; проходження державної акредитації, дозволило підвищити вимоги до роботи встати на ноги знову створеним установ освіти, у тому числі недержавним, істотно змінити спектр підготовки кадрів у ВНЗ.