Педагогіка/ Проблеми підготовки фахівців

Семенова О.О.

Криворізький педагогічний інститут ДВНЗ «Криворізький національний університет», Україна

Інноваційні технології як одна з педагогічних умов формування функціональної компетентності майбутніх педагогів

Оскільки освітня система в Україні реформується у зв’язку з Болонським процесом, проблема підготовки педагогічних кадрів вимагає наукового переосмислення цінностей освітньої системи, підвищення її виховних можливостей, пошуку оптимальних методів та способів формування компетентності майбутніх вчителів. На сьогодні ці задачі привертають увагу багатьох вчених і практиків, які покликані вирішувати проблеми якості підготовки педагогічних кадрів. Аналіз наукової літератури дозволяє говорити про те, що у наш час все більшого визнання отримує компетентнісна парадигма у сфері освіти. Її основу складає компетентнісний підхід до організації підготовки педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

Проблема формування різних видів компетентності спеціалістів, а саме: мовної, професійної, функціональної, лінгвістичної, педагогічної досліджувалася вітчизняними й зарубіжними науковцями (В. Адольф, Т. Браже, С. Будак, С. Вершловський, О. Добудько, М. Кабардов, В. Кричевський, В. Маслов, Т. Новікова, Р. Овчарова, Г. Саранцев, В. Стрельніков, Н. Харітонова, О.Шиян ).

Результативність формування функціональної компетентності майбутніх педагогів-філологів далеко не стихійний мимовільний процес і він передбачає наявність і дотримання педагогічних умов, які позитивно впливають на процес формування складного особистісного утворення, що виступає показником професіоналізму сучасного вчителя. Серед них можна виділити: створення педагогічного середовища в освітньому просторі; посилення практично-орієнтованої спрямованості навчання; актуалізацію професійного досвіду студентів; створення ситуацій невизначеності та ризику з метою розвитку здатності вирішувати професійні проблеми і творчо виконувати професійні функції; єдність інтелектуального та емоційного факторів навчання дією; діагностику ступеню формування функціональної компетентності на різних етапах професійної підготовки студентів та використання інноваційних технологій.

Основу і зміст інноваційних освітніх процесів становить інноваційна діяльність, сутність якої полягає в оновленні педагогічного процесу, внесенні новоутворень у традиційну систему. Інноваційні технології - це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до одержання результатів.

Одним із різновидів інноваційної діяльності є «нестандартний урок». На відміну від звичайних уроків, метою яких є оволодіння знаннями, вміннями та навичками, нестандартний урок найбільш повно враховує вікові особливості, інтереси, нахили, здібності кожного студента. У ньому поєдналися елементи традиційних уроків - сприймання нового матеріалу, засвоєння, осмислення, узагальнення - але у незвичайних формах. Саме такі уроки містять в собі елементи майбутніх технологій, які при групуванні їх у певну систему, що грунтується на глибокому знанні потреб, інтересів та здібностей студентів, можуть стати дійсно інноваційними.

Структурування навчальної інформації в діалоговій, ігровій і проблемній формах дозволяє не лише реалізувати на практиці міжпредметні зв'язки, усвідомити сенс досліджуваного матеріалу і специфіку педагогічного процесу, але й побачити результативність у вирішенні практичних питань і формуванні функціональних компетенцій, оволодіти вміннями та навичками, забезпечити позицію активної дії майбутнім педагогам. Студент, залучений до вирішення конкретних професійно-педагогічних задач, стає активним учасником процесу навчання, набуває через гру, діалог, участь у дискусії і полеміці навички роботи на принципах педагогічної взаємодії, співробітництва і співтворчості та досвід вирішення проблемних завдань, розвиває через активні дії функціональні компетенції.

За справедливим твердженням Л.Кондрашової , головну роль у навчальному процесі відіграє активна діяльність, що передбачає включення студента в систему відносин, які б розкривали специфіку педагогічної праці, збагачували б його уявлення про функціональні обов'язки вчителя-практика. Система завдань, що конкретизують зміст учительської праці, специфіку його функцій, повинна бути спрямована на закріплення і поглиблення професійно-педагогічних знань, умінь і навичок, розвиток способів використання наукової інформації, різних її джерел у професійній практиці майбутніх вчителів-філологів, формування компетенцій, що виступають показниками функціональної компетентності студентів, що забезпечують їм творче виконання функцій педагогічної діяльності [2].

Ефективність використання педагогічних технологій у формуванні функціональної компетентності студентів значно підвищиться, якщо акцентувати увагу в освітньому процесі на таких напрямках підготовки:

– навчання їх різноманітним методам і прийомам педагогічної діяльності;

– розробка системи завдань, виконання яких забезпечувало б розвиток психологічної, інформаційно-змістовної, креативно-процесуальної, організаторської, аналітико-оцінювальної компетенцій;

– реалізація компетентнісного підходу в освітньому процесі;

– виокремлення основних компонентів роботи над собою щодо вдосконалення основних якостей, що виступають показниками ступеня сформованості функціональної компетентності майбутніх вчителів-філологів.

Компетентність має практикоорієнтовану спрямованість і проявляється через індивідуальність особистості фахівця в процесі активної діяльності. Функціональна компетентність припускає активність дій і позиції студента в навчальному процесі. Активність особистості забезпечується під час тренінгових занять, які дозволяють не лише засвоювати систему знань, певну навчальними програмами предметів, що вивчаються, але створює умови для особистої участі студентів у вирішенні навчальних проблем і накопиченні емоційного досвіду.

Ефективність тренінгу в навчальному процесі та розвитку особистісного потенціалу людини зазначав К.Роджерс. Він вважав, що цей вид занять забезпечує зіткнення студента з важливими проблемами свого існування; щирість (конгруентність) у взаємовідносинах з іншими учасниками педагогічного процесу; прийняття та розуміння поведінки та їх емоційного стану; опору на ресурси навчання (накопичення знань, методики, теорії). Всі аспекти навчання повинні бути доступними студентами, але не нав'язаними згори [3].

При використанні тренінгових методик навчання у формуванні функціональної компетентності студентів важливо враховувати не тільки їхні переваги, але й недоліки. З одного боку, тренінг дозволяє швидко і якісно опановувати функціональними професійними вміннями та навичками, а з іншого, – він обмежує свободу вибору студентів в плані теоретичних переваг, що негативно впливає на самостійність, неординарність суджень майбутніх педагогів, розвиток їх особистісної позиції. Перевірка результатів занять за схемою «правильно – неправильно» обмежує творчий потенціал студентів. Ще Дж.Дьюі застерігав, що тренування не веде до нового сприйняття смислів і зв'язків, а лише формує навик конкретної дії. Але позитивний момент тренінгу полягає в тому, що він містить у собі умови для прояву особистісного переживання одержуваного наукового знання.

При компетентнісному підході на перше місце висувається не інформованість студентів, а їх здатність справлятися з різними професійними проблемами, творчо виконувати професійні функції. На навчальних заняттях студент повинен усвідомити постановку задачі, оцінити новий досвід, самостійно контролювати результативність власних дій, тобто проявляти компетентність. Причому, компетентність не тотожна «проходження курсу». Вона є складним синтезом когнітивного, практичного й особистісного досвіду, проявом творчого потенціалу особистості, її емоційно-вольовими і мотиваційними особливостями.

Сплав когнітивного, практичного і соціального досягається спеціально підібраними технологіями навчального процесу, що забезпечують включення в навчальну роботу не тільки предметного, а й процесуального та соціального змісту майбутньої діяльності. Компетентність формується за рахунок інтегрування в навчанні проектних завдань, ділових ігор, семінарів-дискусій, семінарів-діалогів та ін. В умовах організації таких форм занять студент опиняється в стані підвищеної творчої активності, здійснює пошук рішення пізнавальних завдань, в опорі на рефлексивний аналіз знаходить самостійне рішення виникаючих проблем. У ситуаціях активних дій у формі діалогу, гри, моделювання проблемних ситуацій студент навчається самостійно керувати своїми діями, у нього складається індивідуальний стиль роботи, набуває набір індивідуальних прийомів вдосконалення власного професійного становлення.

Формування функціональної компетентності майбутніх педагогів-філологів забезпечується за допомогою використання соціальних навчальних моделей (А. Вербицький), що представляють собою проблемні ситуації або моделювання фрагментів професійної діяльності, які аналізуються або перетворюються у формах індивідуальної або колективної діяльності студентів. У процесі діяльності, під час пошуку виходу з проблемної ситуації у кожного студента складається теоретичний, технологічний і соціальний досвід, тобто формується функціональна компетентність. Одиницею активності є вчинок – дія, спрямована на інших учасників діяльності. «Вчинок є одиницею поведінки і діяльності людини, оскільки має одночасно якостями предметності та соціальності, характеризується ціннісним змістом, діалолгічністю і відповідальністю» [1]. Саме через дії і вчинки формується функціональна компетентність майбутніх педагогів-філологів, бо в соціальних навчальних моделях знання набуває особистісний зміст, який перетворюється в соціальні та професійні цінності, у систему відносин до виконання професійних функцій.

Література:

1. Вербицкий А. А. Компетентностный подход и теория контекстного обучения / Андрей Александрович Вербицкий. – М., 2004. – С. 76.

2. Кондрашова Л. В. Методика подготовки будущего учителя к педагогическому взаимодействию с учащимися : учеб. пособ. / Лидия Валентиновна Кондрашова. – М. : Прометей, 1990. – 160 с.

3. Роджерс К. Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека / Карл Рэнсом Роджерс. – М., 1998. – 480 с.

4. Семенова О. О. Методичні рекомендації щодо формування функціональної компетентності студентів засобами навчальних дисциплін у процесі фахової підготовки / Ольга Олександрівна Семенова. – Кривий Ріг : КПІ ДВНЗ «КНУ», 2012. – 108 с.