Хімія і хімічні технології/

5.Фундаментальные проблемы создания новых материалов и технологий

Єжевська О.С.

Хмельницький національний університет

Формування ціннісних орієнтацій молоді

Наш час характеризується важливими процесами, які відбуваються в молодіжному середовищі. Зокрема, під впливом різноманітних соціальних та політичних факторів формується новий стиль мислення і життя, виробляються специфічні для молоді цінності та ціннісні орієнтації. Суттєвою стороною цих процесів є способи соціальної організованості молоді, форми комунікаційних зв’язків в її середовищі, які в багатьох випадках обумовлюють напрямки ціннісно орієнтованої діяльності молоді.

Життя особистості можна розглядати як безперервну постановку певних цілей та діяльність, спрямовану на їх досягнення.

Цілі високого рівня узагальнення називають соціальними цінностями. Це – життя, моральні та естетичні імперативи (тобто вимоги), які вироблені людською культурою і визнаються у суспільстві як загальнозначущі. Окрема людина не творить соціальні цінності, але має можливість обирати, які з них є для неї найбільш значущими. Ті соціальні цінності, які виступають для людини в якості стратегічних цілей її діяльності, називають ціннісними орієнтаціями особистості. [1] Вони посідають найвищий, визначальний щабель у мотиваційно-регулятивній системі, бо виконують функцію довгострокового визначення поведінки, діяльності й життя людини взагалі (або значних етапів її життєвого шляху), роблячи життя людини осмисленим і послідовним, визнаючи зміст і спрямованість більш конкретних регуляторів – потреб, мотивів і інтересів.

Поряд з ціннісними орієнтаціями послідовними ступенями внутрішньої регуляції життя людини виступають життєві цілі та плани. Життєві цінності не мають такої чіткої визначеності у часі, як цілі та плани, вони визначають спрямованість життєвого шляху, «магістральну лінію», на якій особистість вважає за необхідне сконцентрувати свою енергію та зусилля. Постановка цілей передбачає визначення конкретного варіанта, причому у певні терміни, життєві плани – це конкретизація цієї цілі у низці цілком певних подій.

Кожна людина має свій набір життєвих цінностей, одні з яких для неї є вирішальними, а інші – похідними. Для однієї людини основний зміст її життя становить праця і усе, що з нею пов’язане, для іншої – сім’я, для третьої – власне вдосконалення. Система ціннісних орієнтацій слугує певним компасом, що задає напрям, генеральну лінію життя.

Звичайно, ціннісна ієрархія людини не є раз і назавжди даною; вона перебудовується протягом життя, до того ж у деяких ситуаціях на перший план можуть виходити цінності, які зовсім не є основними регуляторами життя. Так, у дилемі «життя, або гаманець» навіть наймеркантильніша людина, звичайно, зважить на краще віддати гаманець, хоча у повсякденному житті її претензії йдуть далеко від принципу «жити аби жити». Проте загалом можна твердити про наявність у кожної людини більш-менш визначеної, хоч і не завжди усвідомленої, системи пріоритетів, які визначаються залежно від епохи, суспільства, типу особистості.

Струнка несуперечлива система ціннісних орієнтацій дозволяє людині прожити життя зосереджено і продуктивно. Але це означає необхідність визначення, обмеження. Коли пріоритети встановлені, надалі ситуація життєвого вибору відбувається значно простіше.

Свідомо обрати ці пріоритети індивід вперше змушений у юності, коли він вступає у доросле життя і має обрати майбутню професію. Вже тут він має зважити, наскільки ця професія відповідатиме основним життєвим цінностям: ясно, що коли людина орієнтована передусім на добробут, то й професія має забезпечити гарний заробіток, при орієнтації на широке суспільне визначення й професію варто обирати таку, щоб «бути на виду».

Притаманна кожній людині ієрархія цінностей не лишається незмінною протягом життя: на неї впливають життєві обставини, вік, успішність чи неуспішність у досягненні життєвих цілей. Несуперечлива ціннісна система може з віком перетворитися на суперечливу, бо виникають нові цінності, які можуть входити у суперечність з юнацьким вибором. Скажімо, обравши професію за покликанням, людина у зрілому віці може у ній розчаруватися, бо виникають конкуруючі цінності – сім’я, здоров’я, матеріальний добробут, спокій.

Змістовна характеристика процесів ціннісної нормотворчості неможлива, на мій погляд, без врахування специфік комунікаційних процесів, які, безперечно, супроводжують становлення певної системи соціальних і духовних цінностей. Різноманітні комунікаційні зв’язки, як формальні, так і неформальні, є важливою рисою функціонування демократичного суспільства. Інституціоналізованість спілкування, з одного боку, спонтанність і самодіяльність з іншого, є необхідним атрибутом існування людини та суспільства.

Істотного значення в контексті формування нової системи цінностей та ціннісних орієнтацій набуває міжособистісна комунікація. Вона сприяє виробленню таких цінностей, суттєвою характеристикою яких є загальна гуманістична спрямованість і універсальність. Сама логіка міжособистісної комунікації сприяє розвитку людського в людині. В багатьох випадках такі цінності та ціннісні орієнтації можуть бути антитезою однозначності і запрограмованості «партійно-класових цінностей», які породжуються специфікою бюрократичної системи.

Особливого значення в сучасних умовах набуває актуалізація стверджуваних міжособистісною комунікацією принципів і норм взаємозв’язку людей, основаних на дружбі, взаємній підтримці, співробітництві, взаємодопомозі та загальнолюдських цінностях. Цю своєрідну властивість міжособистісної комунікації гуманізувати соціальні відносини надзвичайно важливо враховувати в наш час, коли доля всього людства залежить від того, який характер стосунків між людьми, народами, державами і яка система цінностей їх визначає.

Порівняно з формальними засобами спілкування міжособистісні (або неформальні) забезпечують більшу оперативність і більшу гнучкість в пристосуванні особистості до наявних умов, а також дають їй більш широкі можливості для вільного судження, вибору вчинків, дій, і власне, ціннісних орієнтацій.

Характер міжособистісної комунікації сприяє також поширенню в молодіжному середовищі таких ціннісних орієнтацій, які втілюють прагнення людей до соціальної інтеграції. Безперечною і основною умовою цього виступає співпадання завдань власне міжособистісної комунікації, з одного боку, та інтересів людей, які її реалізують. Частіше всього цілі комунікації поступово засвоюються її учасниками. Але важливо наголосити на тому, що ціннісні системи, ієрархії цінностей які засвоюються різними шляхами у різних осередках, можуть не збігатися. Внаслідок цього досить поширеним є співіснування в мотиваційній системі особистості власне кількох несумісних ціннісних систем. Найпоширенішій випадок – це наявність декларованої та реальної системи цінностей. Декларована система цінностей виникає при некритичному сприйнятті індивідом зовнішніх впливів. Це ті цінності, які особливо поширені та цінуються у суспільстві. Тому людина, аби набути високого статусу та поваги у суспільстві, обирає не ті цінності, які відповідають її особистості, а певні суспільні ціннісні стереотипи. Якщо освіта, творча праця та культура мають у суспільстві високий ціннісній статус, то й люди у масі своїй прагнуть набути самі і дати своїм дітям якомога вищий рівень освіти, займатися творчою працею, збирати велику бібліотеку престижних видань, хоча насправді в ієрархії реальних цінностей пізнання, творчість можуть посідати аж ніяк не провідні позиції. Тому надзвичайно важливим є для людини адекватне усвідомлення своїх реальних ціннісних пріоритетів, виходячи з визначеності власної особистості, а не суспільних стереотипів, моди чи пріоритетів зовнішнього оточення.

Міжособистісна комунікація є важливою умовою задоволення широких індивідуальних і соціальних потреб особистості. В процесі неформального міжособистісного спілкування реалізуються цінності, які мають не вузько-групове, а загально людське значення. Ця сфера спілкування зосереджує в собі всі найважливіші екзистенціальні начала: життя, надію, любов, сенс. Саме міжособистісне спілкування є однією з тих умов, які перешкоджають появі у людини екзистенціального вакууму (відчуття людиною втрати смислу життя, основних ціннісних орієнтирів). І дуже часто подібне спілкування стає способом, який допомагає людині знайти і реалізувати смисл. Домінантою мислення стає зараз не пізнання і взаєморозуміння.

Основним чинником, що формує найпоширеніший серед загалу ціннісні орієнтири, є, звичайно, суспільство. Кожний історичний час, кожний відмінний етап у розвитку суспільства характеризується своєю системою цінностей, визначається найбільш поширеною ієрархією їх, яка виступає щодо індивіда як нормативна, з якою він має співвідносити свої особисті цінності. Радикальні соціальні зміни набору базових життєвих цінностей та їх ієрархії, перегляд масових уявлень про те, що є цінним, значущим, а що ні. Проте існує істотний розрив у часі між темпами соціальних, економічних, політичних перетворень і трансформацією масових ціннісних орієнтацій, які у широкому загалу змінюються значно повільніше. У старших поколінь виникає конфлікт цінностей, адже період їх первинної соціалізації і засвоєння цінностей припадав на той час, коли у суспільстві переважала інша ціннісна система. У період повільних еволюційних змін трансформація цінностей від покоління до покоління також відбувається поступово, а от у період радикальних соціальних перетворень нові соціальні умови відбиваються насамперед у ціннісних орієнтирах молодого покоління, яке входить у життя.

Література

1. Психологія і педагогіка життєтворчості. – К., 1996. – с.71-79.