Педагогические науки / 5. Современные методы
преподавания
Викладач вищої категорії, викладач-методист Вольська
А.Г.
К.т.н., викладач Назарова В. В.
Морський коледж Херсонської державної
морської
академії
Групове
навчання як форма організації пізнавальної діяльності куРсантів
при вивченні
хімії
Одним з основних
завдань педагогічної науки і шкільної практики є формування освіченої, творчої,
вихованої, всебічно розвинутої особистості, яка зможе використовувати свої
знання у повсякденному житті.
Сучасна практика
свідчить, що в кожній групі є студенти (курсанти), чиї навчальні досягнення
перебувають на початковому рівні, пізнавальні інтереси недостатньо розвинуті. В
зв’язку з цим актуальним є вибір
таких форм і методів навчання, які сприятимуть підвищенню рівня знань студентів
(курсантів) з певної дисципліни і допоможуть у формуванні позитивної мотивації
до вивчення предмету.
Методичною
засадою організації пізнавальної діяльності студентів (курсантів) з початковим
рівнем знань виступає групова навчальна діяльність. Основними завданнями групової
діяльності при вивченні навчальної дисципліни «Хімія» повинні стати активізація
учіння студентів; оптимізація навчання у складі великих груп; перетворення
навчання у доступний і цікавий процес. Групова діяльність створює всі умови для
засвоєння навчального матеріалу в процесі спілкування на мовному рівні [5].
При наповненні
груп близько 30 студентів добре зарекомендував себе поділ на окремі групи із
4-х осіб (малі навчальні групи). У розвитку малих навчальних груп простежується
кілька етапів. Перший етап – це етап виникнення групи. На діяльності малих
навчальних груп позначається ще один важливий фактор – рівень навчальних
можливостей кожного студента зокрема та групи в цілому. У педагогіці та
шкільній практиці найчастіше поділ здійснюють на три типологічні групи – з
високим, середнім та низьким рівнем навчальних можливостей [3].
Можливі варіанти
комплектування малих навчальних груп студентів. По-перше, до складу групи
можуть увійти студенти з різним рівнем навчальних можливостей, тобто
утворюється гетерогенна група. Діяльність такої групи залежить від наявності
достатнього числа студентів з високим рівнем навчальних можливостей та
психологічної сумісності учасників групової діяльності. Можна йти шляхом
створення гомогенних груп, у складі яких перебувають студенти з приблизно
однаковим рівнем навчальних досягнень. У такому випадку в межах однієї групи
будуть утворені малі навчальні групи сильних, середніх та слабких студентів.
Такий поділ можливий в профільних класах, де вивчають профільні предмети і це
гарантує життєздатність і дієвість гомогенних груп [2].
Вибір того чи
іншого варіанту комплектування буде залежати від основної дидактичної мети
організації групової діяльності. Так, якщо ставиться завдання досягти розуміння
і засвоєння важливого теоретичного матеріалу, який є фундаментом для вивчення
не лише даної, а й наступних тем, доцільно організувати навчальну діяльність у
складі гетерогенних груп. Таким матеріалом є визначення, класифікації,
властивості, добування основних класів неорганічних та органічних сполук,
написання рівнянь реакцій різних типів, гомології та ізомерії, сучасної
української хімічної номенклатури. Опановуючи у складі гетерогенних груп
ключові поняття хімії, студенти за короткий час активізують теоретичний
матеріал (опорні знання) і здійснюють усну перевірку засвоєння знань кожним
студентом зокрема, колективно виконують тренувальні вправи, розв’язують
розрахункові задачі, виконують творчі завдання. При цьому сильні студенти
перевіряють міцність і дієвість своїх знань, мають змогу пояснювати,
обґрунтовувати, повідомляти матеріал своїм одногрупникам, з якими співпрацюють
у групі [1].
Студенти з
середнім рівнем навчальних можливостей швидше досягають повноти засвоєння
матеріалу, ніж при індивідуальному та фронтальному опрацюванні. Слабкі студенти
мають змогу кілька разів почути повторення теоретичного матеріалу і заодно
повторити його, вчасно одержати допомогу, завдяки контролю сильних студентів
менше допускати помилок. У всіх з’являється можливість проговорити матеріал
вголос. Завдяки спілкуванню і сумісним діям активізується діяльність всіх без
виключення студентів.
Комплектуючі
малі навчальні групи, слід пам’ятати, що між членами групи відбувається
розподіл ролей, і серед них є лідер та виконавці. Лідер малої групи є
помічником для викладача, консультантом для студентів своєї групи.
В обов’язки
консультанта входить: пояснення нового матеріалу, консультування членів своєї
групи з важких та незрозумілих питань, проведення усної перевірки письмових
завдань, планування й організація дій з виконання групового завдання, оцінка й
облік результатів групової роботи.
Консультант – це
добре встигаючий з конкретного навчального предмета студент, який проявляє
інтерес до його вивчення і має намір допомогти товаришам у вивченні цього
предмету; вміє знаходити контакт, не проявляє зазнайства і лицемірства;
зібраний, вимогливий до себе й оточуючих. Консультант володіє певними
організаторськими здібностями, а також умінням дохідливо пояснювати матеріал,
тактовно виправляти допущені помилки, об’єктивно оцінювати знання виконавців
групової діяльності.
Видатний педагог
В.О.Сухомлинський наголошував, що потреба набувати знання найкращим чином
стимулюється саме тоді, коли людина повинна навчати інших, допомогти їм у
набутті знань [4].
З поміж різних
видів навчальних завдань робочі семінари найбільше підходять для організації
навчання у складі малих груп.
Якщо семінарське
заняття проводиться з метою формування нових понять, то в самій структурі
заняття доцільно виділити три взаємозв’язані частини: коректуючу, навчальну,
контролюючу.
Коректуюча – для
усної перевірки знань. В коректуючій частині функція контролю переходить від
викладача до студента-консультанта. Зникає страх за невдалу відповідь перед
викладачем і всією групою, відбувається кількоразове прослуховування відповіді
товаришів по групі, що дає змогу довчити матеріал (триває не довше 20 хвилин).
Навчаюча частина
– центральна в семінарському занятті. Її призначення – забезпечувати міцне і
свідоме засвоєння знань, передбачених темою семінару, формувати відповідні
вміння.
В навчаючій
частині семінару чільне місце відводиться виконанню тренувальних вправ,
розв’язуванню задач. Тексти задач та вправ навчаючої частини викладач завчасно
записує на дошці або роздає надрукованими, виконання їх коментує консультант.
На незрозумілі запитання завжди можна одержати пояснення товаришів. Все це
створює особливий мікроклімат, є сприятливіші умови для засвоєння матеріалу студентами
з різними навчальними можливостями. Триває навчальна частина семінару близько
40 хвилин.
У контролюючій
частині семінару відбувається перевірка викладачем знань кожного студента
переважно у формі індивідуальних письмових робіт. Одержані результати показують,
наскільки оцінки, виставлені консультантом, відповідають рівню знань студентів.
Контроль здійснюється за довільною кількістю варіантів. Для консультантів, а
також студентів, які за оцінкою консультантів добре засвоїли матеріал, можна
складати індивідуалізовані завдання. В цій частині семінару можна
використовувати різні види контролю. Можна організувати взаємоперевірку у
вигляді турніру між групами. За питання та завдання можна використовувати як
ті, що були у програмі семінару, так і нові.
Одним із
поширених способів перевірки результатів групової роботи є письмовий контроль,
завдання до якого викладач може диференціювати за рівнем складності. Викладач у
зручний для нього час може перевірити роботу будь-якого студента. Вибіркова
перевірка окремих груп покаже, як консультант організовує і контролює виконання
письмових завдань. Крім того, виготовлення дублікату розв’язання завдань
навчаючої частини семінару дисциплінує недбайливих студентів, оскільки дає
зрозуміти, що викладачеві стане відомо, як вони працювали у групі [6].
Протягом
коректуючої і навчаючої частин семінару викладач постійно спостерігає за
роботою груп, у разі потреби надає допомогу консультантам, на певний час може
стати сам консультантом якоїсь групи чи надати фронтальну консультацію всій
групі.
Якщо головна
дидактична мета використання групової роботи полягає у поглибленні і
систематизації знань, то групам гетерогенного складу можна запропонувати
диференційовані завдання. У структурі такого семінару варто виділити лише
навчаючу і контролюючу частини. Домінуючою формою контролю у таких семінарах є
колективне оцінювання (захист перед усією групою). Представник групи повідомляє
текст і виконання завдання.
Розкриємо
вищесказане на прикладі уроку-семінару «Оксигеновмісні органічні сполуки:
спирти, феноли, альдегіди, карбонові кислоти, естери, жири, вуглеводи».
Основні цілі
семінару:
1.
Систематизувати знання про будову, властивості, добування, застосування
спиртів, фенолів, альдегідів, карбонових кислот, естерів, жирів, вуглеводів.
2. Продовжити
формувати вміння складати структурні формули, будувати ізомери, давати їм
назви.
3.
Продемонструвати вміння проводити лабораторні досліди, в основі яких лежать
знання про хімічні властивості та основні лабораторні способи добування
оксигеновмісних сполук.
4. Продовжити
формувати вміння складати рівняння реакцій при виконанні генетичних ланцюгів
перетворень.
В зв’язку із
зазначеними цілями і великим об’ємом навчального матеріалу, до уроку-семінару
включені наступні форми перевірки знань студентів:
1) тестові завдання
2) експериментальні завдання, які передбачають перевірку
практичних
навичок при виконанні дослідів, що підтверджують ті чи інші властивості
оксигеновмісних сполук, а саме, спиртів, альдегідів, карбонових кислот,
вуглеводів
3) розв'язування генетичних перетворень
Група (20 студентів) поділяється на три
навчальні групи. В той час, коли студенти 1-ї навчальної групи відповідають на тестові завдання
(завдання додаються), друга навчальна група виконує експериментальне завдання.
Приймає експериментальне завдання лаборант (дивись текст експериментального
завдання), а в цей час третя навчальна група виконує контрольне завдання, яке
складається з ланцюга перетворень.
На виконання кожного рівня
відводиться певний час – 20 хв.
Через 20 хвилин навчальні групи міняються місцями, тобто за весь час
студенти групи повинні виконати завдання всіх рівнів.
Студенти, які виконували завдання І-го
рівня, переходять виконувати завдання III рівня, тобто контрольні завдання, студенти з III рівня – на II
рівень – експеримент, а з ІІ
рівня – на І-й рівень (тестові завдання), і через 20 хв. знову
відбувається перехід: ті, хто виконував завдання ІІ-го рівня, переходять до III, а з І-го рівня – на ІІ-й рівень. Тобто, всього здійснюється два переходи.
Кожному
члену навчальної групи видано
путівник, в якому зазначено, куди треба
рухатись через 20 хв.
Якщо при виконанні завдання II рівня – експериментального завдання – і III рівня – контрольного завдання – у студентів виникають
ускладнення, вони можуть отримати допомогу у вигляді алгоритму розв'язку. При цьому оцінка знижується на 0,5 бали за кожне запитання. В кінці заняття викладач підводить підсумки, для цього підраховується загальна
кількість балів у кожного студента за всі рівні. У разі, якщо не всі завдання
студентів будуть перевірені, то кінцевий результат буде оголошений на
наступному уроці.
Критерії
оцінювання:
№
5 – 1 бал; всього 4 бали;
№ 6
– 1 бал.
II рівень: № 1-№ 5– по 3 бали – всього 3 бали;
(кожний студент виконує лише один
варіант).
III рівень: № 1-№ 8– по 5 балів – всього 5 балів;
(кожний студент виконує лише один варіант).
Всього: 12 балів.
Працюючи
за наведеною методикою, за час уроку-семінару кожен студент зможе виконати і
завдання на засвоєння теоретичних знань та вмінь, і завдання, спрямовані на
засвоєння практичних вмінь.
Таким
чином, застосування активних методів навчання, в тому числі диференційованого
та індивідуального підходу до вивчення навчального матеріалу сприятиме
активізації пізнавальної діяльності студентів, формуванню позитивної мотивації
до предмету та більш якісному засвоєнню студентами знань та вмінь.
Література
1.
Вивюрский В.Я. Учись приобретать и применять знания по химии. Книга для
учащегося. – М.: Просвещение, 1987. – 96с.
2.
Гузик Н.П., Пучков Н.П. Лекционно-семинарская система обучения химии. – К:
Радянська школа, 1979. – 94с.
3.
Римаренко В.Є. Семінарські заняття в школі. – К.: Радянська школа, 1982. –
124с.
4. Педагогика / Под ред. Ю.К. Бабанского. – М.:
Просвещение, 1988. – 478с.
5.
Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. – М.: Политиздат, 1982. –
255с.
6.
Ярошенко О.Г. Проблеми групової навчальної діяльності школярів:
дидактико-методичний аспект. – Київ: «Станіца», 1999. – 244с.