Етно-, соціо- та психолінгвістика

Лисенко А. В., канд. пед. наук, доцент кафедри українознавства, культури та документознаства ПолтНТУ імені Юрія Кондратюка

Третьякова І. С., студентка фінансово-економічного факультету ПолтНТУ імені Юрія Кондратюка

З історії походження українських імен

Нема нагороди більшої, ніж ім’я.

Нема скарбу дорожчого над життя. Бережи це.

Расул Гамзатов

Серед найперших слів, в яких виникла життєва потреба, були людські імена. В ім’я здавна вкладався глибокий духовний зміст. В історії імен висвітлюється краса й уява, мудрість і любов вільної народної душі, відчувається безпосередність і щирість людських стосунків. Існує повір’я, що дітей треба називати іменами, які притаманні землі, де вони народились, тоді доля їхня буде щасливою. Бо ім’я - то справа не тільки естетична, а й духовна, культурна, мовна, політична.

Процеси становлення й еволюції імен тісно пов’язані із звичаями й особливостями духовної культури народу, його історією. У системі наших власних найменувань, що склалась протягом минулих віків, знайшли відображення різні сторони суспільної, господарської, культурної і мовної діяльності народу на різних історичних етапах. Тому імена і прізвища українців є одним з важливих джерел для дослідження мови, історії, матеріальної і духовної культури нашого народу.

Уся сукупність особових імен (індивідуальні імена, імена по батькові, прізвища, прізвиська, псевдоніми тощо) називається антропонімією, а відповідна галузь знання, яка вивчає систему особових імен, антропонімікою. Антропоніміка є частиною ономастики – науки про власні імена взагалі (куди входять, крім антропонімії, географічні назви, найменування космічних об’єктів, назви літературних персонажів, клички тварин тощо).

У більшості народів за різних епох найменування (або зміна імені) пов'язані з певними обрядами, завдяки яким часто можна одержати нові відомості про побут, устрій та вірування народу.

Власне ім’я – то не порожній звук: в ньому пам’ять поколінь, неоціненна спадщина минулого. Ім’я супроводжує людину все життя, є своєрідною візитною карткою та, як зазначають науковці, має магічну силу. Більшість учених стверджують, що правильно вибране ім’я буде допомагати його носію упродовж усього життя. Це питання досліджують науковці, психологи, етнографи, мовознавці, історики, а саме: Л. Гумецька, Г. Лозко, Л. Масенко, С. Меркулов, Л. Скрипник, Т. Черняк та інші.

У дохристиянських іменах доволі прозора історія походження. Дітей називали здебільшого відповідно до обставин родинного життя. Наприклад, довгоочікуваного сина називали Ждан, небажаного — Неждан, Нечай, перший син діставав ім'я Одинець, третій у сім'ї — Третяк тощо. В іменах відображалися певні риси людей (Буян), пори року, дні тижня, коли дитина з'явилася на світ (Зима, Вівторок), віра в магічну силу імені, спільного із назвою рослини, тварини тощо (Береза, Лев, Орел, Сокіл) та ін. Дитину тиху, лагідну могли назвати Добринею, Любимом, або навпаки, — Шумилом, Крикуном [4].

До того ж, наші предки вірили в магічну силу слова, тому й іменам приписувалася магічна сила, здатна позитивно чи негативно впливати на долю людини. Імена давалися дітям як одразу при народженні, так і трохи пізніше, коли дитина вже проявляла якісь риси характеру, виконували роль талісманів-оберегів. Так, наприклад, вважали, що імена Ведмідь, Вовк, Лев допоможуть дитині вирости сильною, сміливою людиною, оскільки сила й характер названих звірів обов’язково передадуться їй через ім’я. Щоб відвести від дитини злих духів, а то й смерть, навмисне давали імена некрасиві, відразливі, наприклад, Погана, Поганка, Павук, Кобиляча Голова, Горе та інші.

На зміну прадавнім іменам прийшли слов’янські імена з подвійним коренем (-слав, -мир, -волод, -бор), які спочатку поширилися у середовищі князів і тогочасної знаті: Родослав, Мечеслав, Мстислав, Ярослав, Ростислав, Ярополк, Володимир, Мирослав, Ратибор та ін. У цей час з’являються такі красиві слов’янські жіночі імена, як Любава, Злата, Милуша, Мирослава, Роксолана, Златослава, Зореслава, Дзвенислава, Віра, Надія.

Невипадково наші предки в надії на добрі справи і добрі помисли дітей, їх великий розум і красномовність давали їм імена з таким глибоким змістом: Добромисл, Добриня, Творимир, Златоуст та ін.

Слов'яни «стали славними від славлення Богів» — так пояснюється етнонім (назва етносу, народу) у Велесовій книзі. Недивно, що серед власних імен слов'ян збереглося найбільше з основою на славі – Святослав, Ярослав, Мирослав, Мстислав, В'ячеслав, Доброслав, Славомир. Це також далеко не другорядний факт для з'ясування внутрішньої сутності слов'янства й слов'янського менталітету. Мабуть, друге місце за поширеністю посідають імена на бог- та род-: Богдан, Богуслав, Боголюб, Богомил, Богумир, Богород, Божеслав, Божимир, Божен, Родомир, Родослав, Благород [2]. Такі імена втілювали любов батьків до Бога, який послав їм дитину.

У кінці IX ст., коли Київська Русь прийняла християнство, на зміну давньоруським найменням прийшли християнські імена грецького, латинського і староєврейського походження, запозичені з Візантії разом з релігією. До візантійських імен належать, наприклад, популярні на Україні імена Іван, Олексій, Михайло, Григорій, Петро, Федір, Ганна, Олена, Катерина. На українському мовному ґрунті вони набули специфічного звукового оформлення і вже давно не сприймаються як запозичені [3].

Охрещеній дитині давали два імені: одне — церковне, друге — світське, причому церковне ім’я тримали в таємниці, щоб ніхто не зурочив дитину, бо в замовляннях на щось погане (як і на хороше) обов’язково називається ім’я людини. У народі вірили, що, не знаючи імені людини, не можна їй нашкодити. Це вірування збереглося і до наших днів.

Революція 1917 року принесла багато кардинальних змін у життя українського суспільства, що якоюсь мірою позначилось і на виборі дитячих імен. Оскільки реєстрацію новонароджених почали проводити через РАГСи, а не через церкву, батьки самі надавали ім’я дитині (раніше це робив батюшка, користуючись «святцями» — своєрідним календарем імен святих). У 20-х роках вибір імен значно розширився й оновився. Оновлювання здійснювалося за рахунок запозичення західноєвропейських імен, як: Альберт, Артур, Едуард, Еміль, Роберт, Альбіна, Гертруда, Елла, Елеонора, Ельвіра, Емілія, Емма, Жанна та ін.; повернення давніх імен Олег, Ігор, В’ячеслав [6].

Окрім того, поряд з усталеними з’являються «новотвори»: Революція, Ідея, Епоха, Воля, Свобода, Слава, Сталіна, Октябрина, Муза, Полюс, Геній, Ідеал, Новела, Іскра. Безмежна любов до вождя жовтневого перевороту В. І. Леніна надихнула деяких батьків на відтворення нових імен на його честь: Леніна, Нінель, Вілен(а), Владлен(а), Ліна. Поява у сільському господарстві нових машин настільки підняла творчий дух і ентузіазм окремих батьків, що в результаті з’явилися імена Трактор та Комбайн. Були й такі імена, як Алтай, Казбек, Гіпотенуза, але перевершили всі витвори людської фантазії імена Кім (Комуністичний Інтернаціонал молоді), Рем (революція, електрифікація, мир), Дамир (Даешь мировую революцию) та ін.

Щоправда, побутування таких імен не набуло масового характеру, більшість із них не витримала перевірки часом і вже в 30-х роках вони почали зникати. Лишились у вжитку лише деякі з новостворених імен, такі як Вілен, Владлен, Октябрина, Майя та деякі інші. На перше місце за частотою вживання вийшли імена Володимир, Юрій, Ніна, Валентина, Галина, Тамара, тоді як популярні до революції Іван, Василь, Ганна, Марія з'являлися рідше.

Порівнюючи статистику популярності імен протягом багатьох десятиліть, можна сказати, що, з одного боку, це імена, які відбивають характер, звичаї часу, а з іншого – так звані «постійні», «консервовані» імена, що не виходять із моди, такі як: Сергій, Володимир, Наталя, Ірина. Хоча за підрахунками вчених власне українських імен на сьогодні збереглося близько 5%.

На здатність імен варіюватися не завжди зважають при оформленні документів, створюючи при цьому ряд небажаних явищ. Дітям присвоюють імена, які не відповідають правилам правопису, у документи потрапляють імена у місцевій звуковій оболонці, замість повних імен фіксуються розмовно-побутові усічені варіанти, у документах тієї ж особи зустрічаються різні варіанти імені тощо. Це неминуче призводить до юридичних ускладнень. Наприклад, Тімур, Владімір, Даніїл, Кірілл, Єлісавета, Єліна. Відзначимо, що багато батьків вимагають, щоб у свідоцтво про народження імена записували не в українському, а російському варіанті правопису. Наприклад, Анна, Крістіна, Нікіта, Глєб, Філіп.

Сьогодні джерелом нових імен стали серіали, міжнародні спортивні змагання, звідки майбутні батьки запозичують імена своїх улюблених героїв: Альберт, Арнольд, Еміль, Ніколь, Джулія та ін.

Так, на Полтавщині підростають Азарій, Віталій-Ангел, Граф, Мілан, Одіссей та Султана. А от Ріану та Квітку-Марію виховують у Львівській області. Попелюшку, правда, ще зовсім крихітну, можна знайти не тільки в казках Шарля Перро, але й на Київщині. Там же з'явилися на світ Олівія, Поліанна, Роксолана, Вілен, Віорел-Ярослав та Декстер.

Серед українських мам та татусів користуються попитом й подвійні імена. У всіх без винятку регіонах регулярно зустрічаються Мальвіна-Вікторія, Варвара-Аеліта, Дарій-Георг та ін. Утім, як виявилося, найбільшою популярністю серед новоспечених батьків є ім'я Анна-Марія.

Цікаво, що новонародженим дівчаткам вибирають оригінальні імена частіше, аніж хлопчикам. Приміром, чомусь полюбилися українцям такі імена як Мілана, Адріана, Аделіна, Ангеліна, Заріна та Устина.

За інформацією обласних управлінь юстиції, найчастіше у 2012-му році новонароджених дівчаток називали Анастасіями, а хлопчиків – Андріями. Також протягом 2011-2012 років найбільшою популярністю користувалися такі імена як Софія, Анна, Марія, Христинка, Даринка, Поліна, Єлизавета, Данило, Артем, Владислав, Назар, Денис, Ярослав, Максим та інші.

А у 2012 році понад 20 тисяч українців, за статистикою Держреєстраційної служби, змінили свої імена. А це на 12% більше, ніж у минулому.

Чимало із незвичних імен є рідкісними не лише в Україні, але й у світі: Саліна, Ейва, Різа, Боцана, Домисла, Оліанна, Рудій, Гдан, Сорин, Аржуан.

Скептики можуть сказати, що креативні імена зіграють злий жарт iз їх власниками, особливо в школі. Адже iншi дiти можуть глузувати з тих, хто видiляєтся з натовпу. Якщо подивитися на проблему інакше, то оригінальне ім'я може дійсно зробити свого власника або власницю впізнанним і успішним, особливо, при наявності сильного характеру і неабияких здібностей. Але батькам, напевно, варто пам'ятати про те, що їхній малюк на момент отримання імені не може висловити свою точку зору. А при досягненні свідомого віку може і збунтуватися проти ненависного імені.

Тож варто пам’ятати, що чи не найбільш відповідальним після хрещення вважається звичай ім'янаречення. Це пов'язано з переконанням, що вдало обране ім'я має сприяти щастю та добробуту немовляти, саме воно визначатиме його долю. Інколи кажуть, що забути рідну культуру — все одно що втратити своє ім'я.

Велесова книга нагадує нам: «Будете синами своїх Богів, і сила їхня перебуватиме з вами до кінця». Адже власне ім'я — то не порожній звук: у ньому пам'ять поколінь, неоціненна спадщина минулого, без якого ми не матимемо майбутнього.

Список використаної літератури

1. Дудко В. В Украине живут Золушка, Риана и Декстер / В. Дудко - Режим доступу: http://www.bagnet.org

2. Лозко Г. Іменослов: імена слов`янські, історичні та міфологічні / Г. Лозко. - К., 1998. - 176 с.

3. Масенко Л. Українські імена і прізвища / Л. Масенко. - К., 1990 - 48 с.

4. Машинець О. Українські імена та прізвища / О. Машинець. - Режим доступу: http://aratta-ukraine.com

5. Скрипник Л.Г. Власні імена людей / Л.Г. Скрипник, Н.П. Дзятківська. - К., 2005. – 334 с.

6. Українські імена - список традиційних та поширених українських імен.- Режим доступу: http://www.macsanomat.com

7. Чучка П.П. Слов'янські особові імена українців: історико-етимологічний словник / П. П. Чучка. - Ужгород, 2011. - 428 с