Психологія і соціологія /6 Клінічна психологія

Зінченко А.В.

лікар-психолог 19 відділення Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №1, Україна

Психологічні особливості змін характеру хворих на епілепсію.

Клініка епілепсії різноманітна в своїх проявах і характеризується пароксизмальною симптоматикою та змінами психічної діяльності за епілептичним типом. Дослідники епілепсії констатують досить високу частоту психічних відхилень при епілепсії. Зокрема, питання впливу хвороби на особистість людини досліджували Я.В.Бернштейн [1], О.І.Болдирєв [4], П.Б.Ганнушкін [7], І.Я.Гурович [9], Я.П.Фрумкін [17] та ін., які відмічали уповільненість психічних процесів, в’язкість мислення у хворих, послаблення пам’яті, характерологічні відхилення, що проявляються як полярність між улесливістю та крайньою жорстокістю, злопам’ятністю, мстивістю тощо. Такі хворі легко стомлюються, пасивні, прагнуть тиші, спокою, не переносять гучного шуму, усамітнюються. Відмічається трудність осмислення, бідність словникового запасу, переважання у мові улесливих суфіксів, неможливість швидкого переключення уваги. При цьому дослідники вважають, що основним синдромоутворюючим фактором стійких порушень психіки є епілептичний процес з його своєрідністю патогенетичних, біохімічних механізмів і специфічно зміненою нейродинамікою [4].

Окрім фізичних травм, які хворий на епілепсію ризикує отримати під час нападу, він також отримує ряд психологічних проблем, що не існували раніше. Зокрема, в науковій літературі дискутується питання про появу так званого «епілептичного характеру».

Iснує багато описів «епілептичного характеру». Так, Дж.Деласіано (J. Delasiano) розрізняв два типи характеру хворих на епілепсію: гнівливий, недовірливий, образливий та з почуттям неповноцінності, боязкий, послужливий, обачний. І.Фалрет (I.Falret) головними рисами хворих на епілепсію вважав роздратованість та крайню мінливість настрою. Р.Крафт-Ебінг (R.Krafft-Ebing) також відмічав у епілептичнохворих роздратованість, вередливість, примхливість характеру, зміну настрою (то екзальтація, то похмурість), іпохондричність, розумова апатія [12].

В.П.Сербський описує у цих хворих незвичайну роздратованість, схильність до аморальних, насильницьких вчинків, ранній потяг до пияцтва та бродяжництва [14]. Ідентичний образ хворого епілепсією описував С.С.Корсаків, який підкреслював, що разом зі змінами в інтелекті спостерігаються надзвичайно різкі зміни в характері хворих, внаслідок чого дегенеративні розлади в таких випадках носять назву епілептичного характеру. П.І. Ковалевський також вказував на мінливість характеру хворих на епілепсію, що проявляється у недовірі, нахабності, замкнутості, заздрості, брехливості, холодному презирстві до життя, раптових спалахах гніву, що є небезпечними для оточуючих, з одного боку, і, одночасно, у проявах м’якосердості, доброти, – з іншого [11].

Є.Крепелін основними в структурі змін характеру хворих на епілепсію вважав вибуховість, підступність, брехливість, впертість, злобність, оцінюючи їх як найнебезпечніших пацієнтів психіатричних відділень. Разом з тим він заперечував проти односторонньої негативності у сприйнятті характеру хворого на епілепсію, уточнюючи, що негативні якості виявляються тільки у невеликої частини хворих [12].

С.А.Суханов звертав увагу на «ненормальну» впертість у хворих епілепсією, що не піддається жодному впливу [16]. А.А.Перельман як основні якості епілептичної психіки називав гіперафективність, довготривалість афекту,гіпертрофію власного «Я», повільність тощо [11].

У.Майєр-Гросс (W.Mayer-Gross) вказував на сповільненість, персеверацію, докладність хворих на епілепсію, у зв’язку з чим називав їх «липкими» та «в’язкими» [14].

П.Б.Ганнушкін центральною характеристикою епілептоїда називає дисфоричність, агресивність («крайня роздратованість, яка доходить до нападів нестримної люті»). Питання про їх ригідність (в’язкість) він залишає відкритим. [7]. За Е.Блейлером, центральні характеристики епілептоїда – інтенсивність та ригідність афектів [2].

Досліджуючи питому вагу окремих рис в епілептичному характері, Б.К.Краснушкін знайшов, що «повільність» складає 90,3%, «в’язкість» – 88,5%, «важкість» – 75%, «запальність» – 69,5%, «егоїзм» – 61,5%, «злопам’ятність та докладність» – по 51,9% [11].

Отже, можна стверджувати, що основними ознаками особистості епілептоїдного типу є: агресивність та її емоційні еквіваленти – злість, лють, роздратування, дисфорія; висока інтенсивність афектів (афективна збудженість, напруження інстинктивної сфери); ригідність афектів (в’язкість афекту). Ці особливості епілептоїдів є не просто зовнішніми проявами, а й виступають основою, на якій формуються інші властивості їх особистості [11]

Багато дослідників вказують також на полярність прояву особистісних рис епілептоїда. Полярність виявляється, наприклад, у вигляді в’язкого сповільнення зосередження та торпедної афективності у вигляді вибухової та бурхливої реакції. Застій у відсутності природної розрядки чи вирішення конфліктів, який досяг свого піку, призводить до раптової зміні емоцій та свідомості, до страху з переживаннями стихійних сил, маячіння, переслідування, релігійних видінь, відчуття кінця світу, сутінкового стану. [17].

У цілому науковці розглядають епілептичний характер як патогномонічний комплекс специфічних симптомів епілепсії, який розвивається в різному темпі. Існує також думка, згідно з якою відсутня типовість характерологічних змін, які обумовлені епілепсією, зміни в характері хворих науковці схильні пояснювати дією медикаментів та довготривалою госпіталізацією у психіатричній лікарні. Багато неврологів з ряду країн Європи вважають, що біля 50% всіх хворих на епілепсію психічно не відрізняються від здорового населення. Це твердження стосується і пацієнтів з так званою скроневою епілепсією.

Разом з тим, у тематичній літературі, особливо психіатричній, все частіше стверджуються положення, що хронічні зміни психіки при епілепсії є вагомими інвалідизуючими факторами при стабілізації (ремісії) пароксизмальних розладів. Саме характерологічні зміни грають значну роль у подальшому розвитку хвороби та соціальній адаптації/дезадаптації хворих. Цей комплекс емоційно-вольових симптомів має для адаптаційного процесу навіть більше значення, ніж судомний напад.

Однак, і серед авторів, які вважають характерологічні зміни безпосередньо пов’язаними з епіпроцесом, закономірними для епілепсії, відсутня єдність в оцінці епілептичного характеру в клінічній практиці. Так, для одних дослідників «характер», як і інші «психічні особливості» – це основний фон, преморбід, на якому розвиваються пароксизмальні явища. На думку інших, «епілептичний характер» – наслідок епілептичного процесу та його проявів. Зокрема, В.П.Осіпов, пояснюючи природу зміни характеру хворих, пише: «Епілептичний процес надає особливого впливу на особистість хворого, поступово змінюючи її здорове ядро та призводячи її до того хворобливого стану, складу та вираженню, яке представляється хронічним та відоме під назвою епілептичного характеру; він виражений слабко чи зовсім не виражений у хворих з рідкими та легкими нападами хвороби» [15,С.25].

На думку О.Е.Личко, «головними рисами епілептоїдного типу є схильність до дисфорії та тісно пов’язана з ним афективна вибуховість, напруженість інстинктивної сфери, яка інколи досягає аномальних потягів».Науковець вважає, що афекти відрізняються не тільки великою силою, але й тривалістю – «епілептоїд довго не може охолонути»[13].Для багатьох епілептоїдів характерні істеричні риси, інколи яскраво виражені.

Характерною для епілептоїдів рисою є зловтіха – почуття радості, яке носить відтінок садизму. Воно виникає при неуспіху іншого у значимій для того, хто зловтішається, області чи по відношенню до раніше неприємної людини, яка у даний час відчуває страждання. Радість від того, що інший відчуває біль, може бути наслідком агресії до нього. О.Е.Личко вважає, що зловтішання - це розрядка агресивного наміру [13].

Отже, можна стверджувати, що основними ознаками особистості епілептоїдного типу є: агресивність та її емоційні еквіваленти – злість, лють, роздратування, дисфорія; висока інтенсивність афектів (афективна збудженість, напруження інстинктивної сфери); ригідність афектів (в’язкість афекту). Ці особливості епілептоїдів є не просто зовнішніми проявами, а й виступають основою, на якій формуються інші властивості їх особистості [13]

За висновками О.І.Болдирєва, «епілептоїдний» характер формується протягом хвороби і не є вродженим, а преморбідна структура особистості хворого на епілепсію мало чим відрізняється від здорової особи. Хворі у цей період в основному комунікабельні, чутливі, ранимі. Мають місце також деякі міоклонічні та астенічні прояви, розлад сну, головні болі. Наростання цієї симптоматики засвідчує ризик розвитку патологічного процесу і служить підґрунтям для виділення продромальної стадії епілепсії [3].

Основними причинами змін особистості при епілепсії О.І.Болдирєв називає наступні:

1) преморбідні особливості;

2) характер та ступінь органічного ураження, на фоні якого розвивалась епілепсія;

3) компенсаторні можливості організму;

4) різноманітні фактори навколишнього середовища, у тому числі виховання, навчання, праця, ставлення суспільства до хворого [5].

Таким чином, на думку науковців, для людей з епілептичними змінами особистості великого значення набувають питання психологічної та соціальної адаптації, реабілітації, навчання, вибору професії, працевлаштування, створення власної сім’ї та збереження позитивних родинних стосунків. Таким чином, медична проблема хворих на епілепсію набуває соціального змісту. Соціально-психологічна адаптація є одним з елементів успішної інтеграції людини у суспільстві. Особливої ваги вона набуває для осіб з обмеженими або ущербними можливостями, психічними вадами тому, що будь-яке важке захворювання, безумовно, накладає відбиток на життя людини, потребуючи перебудови усього комплексу життєдіяльності.

Література:

1. Бернштейн Я.В. Epilepsia simplex. Структура и динамика так называемого характера / Я.В. Бернштейн // Советская психоневрология. –– 1935.– №3.– С. 30– 36.

2. Блейлер Е. Руководство по психиатрии / Е. Блейлер; пер. с нем. –Берлин : б. и., 1920. – 537с.

3. Болдырев А.И. Проблемы клиники и патогенеза психических заболеваний / А.И. Болдырев. 2-е. изд. – М. : Медицина, 1984. –288с.

4. Болдырев А.И. Социальный аспект больных эпилепсией / А.И. Болдырев. М. : Медицина, 1997. – 208с

5. Болдырев А.И. Эпилепсия у взрослых / А. И. Болдырев. М.: Медицина, 1971.– 368с

6. Братусь Б.С. К проблеме исследования патологи личности у больных эпилепсией / Б.С. Братусь // Журн. невропатологии и психиатрии им. С. С. Корсакова. – 1972. – Т. 72, вып. 11.–С. 1659–1662.

7. Ганнушкин П. Б. Избранные труды /П.Б.Ганнушкин – М.: Медицина,1964. – 292с.

8. Голубков О.З. Структура стойких изменений характера у больных эпилепсией, их эпилептогенез и лечение./ Голубков О.З.//Журнал Української протиепілептичної ліги. Вісникепілептології. № 1 (27-28) – 2009. – С.3–16.

9. Гурович И. Я. Опросник для оценки соціального функционирования и качества жизни психически больных / И. Я. Гурович, А. Б. Шмуклер // Соц. и клинич. психиатрия. – 1998. – Т. 8, № 2. –С. 35–40.

10. Краснушкин Е.К. К проблеме эпилептоидной психопатии / Е.К. Краснушкин // Проблемы эпилепсии. М., 1936. – С. 49 – 63.

11. Клиническая психология /под редакцией Б.Д.Карвасарского. СПб.: Питер, 2006.– 960с.

12. Крепелин Э. Учебник психиатрии для врачей и студентов. / Э. Крепелин; пер.снем. М. : б. и., 1910. – 468с.

13. Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. / А. Е.Личко – Санкт-Петербург: Речь, 2010.–256с.

14. Медицинский портал «Евролаб» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.eurolab.ua/balance-and-stress

15. Осипов В.П. Курс общего учения о душевных болезнях / В.П.Осипов. Берлин, Гос. изд. РСФСР, 1923 – 723с.

16. Суханов С.А. Патологические характеры (очерки по патологической психологии) /С. А. Суханов. – СПб. : б. и., 1912. – 63с.

17. Фрумкин Я.П. Типы течения эпилепсии /Я.П.Фрумкин, Н.Я. Завилянский // Вопросы клинической психиатрии. Киев, 1959. – С.7.