Біологічні науки / Структурна ботаніка і біохімія рослин

Студент IV курсу Вакулюк О.І., студент IV курсу Сьомак О.В., студент IV курсу Шевчук О.П. к.б.н. Рогач В.В., .к.с-г.н. Рогач Т.І.

Вінницький державний педагогічний університет, Україна

Вплив ретардантів на динаміку накопичення різних форм азоту у рослин картоплі

Останнім часом у рослинництві з метою оптимізації продукційного процесу все частіше застосовуються різноманітні біологічно активні речовини. Серед них, досить часто застосовуваною групою є ретарданти та етиленпродуценти. [4]. Вони впливають на характер донорно-акцепторних відносин у рослині, а від так і на перерозподіл пластичних речовин [4].

Картопля важлива овочева, технічна та кормова культура. У бульбах картоплі містяться вуглеводи, білки, пектини, органічні кислоти, клітковина, вітаміни та мінеральні солі. Тому важливим є вивчення процесів перерозподілу різних форм азоту у картоплі за дії стимуляторів росту. [1].

У вегетаційний період 2014 року дослідження проводили на насадженнях картоплі СФГ «Бержан» с. Гобанівка Вінницької області. Рослини сорту Санте обробляли за допомогою ранцевого оприскувача ОП-2 ретардантами: 2-ХЕФК, EW-250 і ССС-750. Площа дослідних ділянок 33 м², повторність п’ятикратна [2]. Вміст різних форм азоту визначали методом К’єльдаля [3].Статистичну обробку даних проводили за допомогою комп’ютерної програми “STATISTICA – 6,1”.

Результати наших досліджень свідчать, що регуляція росту картоплі під впливом ретардантів супроводжувалася змінами в накопиченні і перерозподілі різних форм азоту у органах дослідних рослин (рис.).

За результатами наших досліджень встановлено, що застосування ретардантів EW-250 та ССС-750 зумовлювало відтік азотовмісних сполук із коренів рослин картоплі на початку вегетаційного періоду та накопичення їх після завершення масового цвітіння за рахунок переважно

білкової його форми. За дії 2-ХЕФК вміст білкового азоту у корінні дослідних рослин протягом вегетації практично не змінювався, або зростав. У фазу активного бульбоутворення вміст білкового азоту у корінні рослин оброблених 2-ХЕФК, EW-250 та ССС-750 перевищував контроль відповідно на 51, 18 та 35%. Одночасно вміст небілкового азоту за дії 2-ХЕФК та EW-250 зменшувався на 28 і 13%, а при обробці ССС-750 зростав на 53%.

Провівши аналіз динаміки накопичення азотовмісних сполук у стеблах дослідних рослин нами встановлено, що протягом вегетації спостерігалося зменшення вмісту небілкового азоту, як у контролі, так і у дослідних варіантах. Застосування рістрегуляторів уповільнювало відтік азотовмісних сполук із стебел дослідних рослин за рахунок, як білкового так і не білкового азоту.

В кінці досліджуваного за дії інгібіторів росту 2-ХЕФК, EW-250 та ССС-750 вміст білкового та небілкового азоту перевищував контрольний показник відповідно на 57 і 99, 37 та 43 і 14 та 40%.

Дослідивши динаміку накопичення різних форм азоту у листках рослин картоплі сорту Санте, вважаємо за необхідне зазначити, що у період цвітіння відбувалося зменшення вмісту білкового азоту, як у контролі, так і за дії інгібіторів росту. Ретарданти уповільнювали відтік білкового азоту із листків у фазу цвітіння та сприяли його активному накопиченню після цвітіння. Тоді, як у контролі накопичення білкового азоту було не таким інтенсивним. На початок фази активного бульбоутворення вміст білкового азоту за дії 2-ХЕФК, EW-250 та ССС-750 перевищував контрольний показник на 32, 31 і 47%. Тоді як вміст небілкового азоту в цю ж фазу розвитку зростав лише при застосуванні 2-ХЕФК (99%) та ССС-750 (53%). EW-250 зменшував вміст білкового азоту у фазу бульбоутворення на 12%.

Провівши аналіз вмісту різних форм азоту в процесі формування бульб нами встановлено, що протягом вегетаційного періоду відбувалося зменшення вмісту білкового азоту. Обробка інгібіторами росту ретардантного типу незалежно від механізму їх дії зменшувала інтенсивність відтоку білкового азоту з бульб. Зокрема, наприкінці дослідного періоду вміст білкового азоту в бульбах рослин, що зазнали обробки 2-ХЕФК, EW-250 та ССС-750 був більшим ніж у контролі відповідно на 79, 17 та 14%. Одночасно вміст небілкового азоту у бульбах за дії інгібіторів росту зменшувався на 20, 9 та 10%.

Нами досліджено, що зростання продуктивності відбувалося за рахунок кількості бульб, а не їх середньої маси. Встановлено, що застосування ретардантів зумовлювало зростання урожайності бульб. Найефективнішим виявилося застосування EW-250. Під його впливом кількість бульб у одному корчі зростала 29%. Після обробки ССС-750 кількість бульб у одному корчі зростала по роках досліджень на 45%. При застосуванні 2-ХЕФК кількість бульб зростала на 25%. Таким чином найефективнішим для покращення продуктивності культури картоплі було застосування EW-250. Використання ССС-750 було менш ефективним, а за дії есфону продуктивність культури зменшувалася.

Література

1. Болотских А.С. Картофель / А.С. Болотских/–Х.:Фолио, 2002.–254 с.

2. Казаков Є. О. Методологічні основи постановки експерименту з фізіології рослин / Є. О. Казаков. – К. : Фітосоціоцентр, 2000. – 272 с.

3. Починок Х. Н. Методы биохимического анализа растений / Починок Х. Н. – К. : Наук. думка, 1976. – 334 с.

4. Прусакова Л. Д. Регуляторы роста растений / Л. Д. Прусакова, С. И. Чижова, В. Г. Головатый. – 1989. – С. 27-33.