Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Аспірант Яценко І.М.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

КОРПОРАТИВНА СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ АГРОБІЗНЕСУ

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується суттєвими змінами в усіх сферах соціально-економічної життєдіяльності. Довготривалий економічний спад після відновлення незалежності України обумовив зниження соціальної активності підприємств, агробізнесу, а сучасні кризові тенденції негативно позначаються на виконанні соціальних функцій державними інститутами. Це, поряд з постійними трансформаційними процесами, нестабільною політичною ситуацією, зовнішніми та внутрішніми загрозами безпеці країни призводить до зниження якості життя населення й негативно впливає на розвиток економіки [2].

Тому впровадження принципів соціальної відповідальності у бізнес-процеси аграрних підприємств виступає вагомим чинником їх подальшого конкурентоспроможного розвитку та набуває першочергового значення при вирішенні ряду соціальних проблем (зайнятості, матеріальної допомоги, навчання тощо). Однак, хоча й спостерігаються приклади соціально відповідальної поведінки вітчизняних агроформувань, впровадження принципів соціальної відповідальності не є загальноприйнятою практикою. Українські компанії переважно не використовують сучасні стандарти у цій сфері. Водночас, принципи та практичні підходи до соціальної відповідальності, притаманні радянському суспільству, у новітній історії були відкинуті з ідеологічних та економічних міркувань. Виникла ситуація, коли навіть підприємства, що мають необхідні фінансово-економічні та організаційні ресурси для вирішення соціальних проблем, не володіють чіткими орієнтирами здійснення соціальної відповідальності.

За результатами звіту Всесвітнього економічного форуму (World Economic Forum), у 2014 р. у рейтингу глобальної конкурентоспроможності Україна посіла 84-е місце, поряд з Тринідадом, Намібією та Гватемалою [6]. Порівняно з минулим роком втрачено 11 позицій. За параметром “конкурентоспроможність бізнесу” країна також має досить низький бал (3,7) і займає 91-е місце. Таке відставання загрожує втраті іміджу національних товаровиробників на світових ринках. Як свідчить міжнародний досвід, у визначенні конкурентоспроможності підприємств та корпорацій зростає роль соціальної відповідальної функції ведення бізнесу. Трансформація суспільних цінностей вимагає сьогодні зміни пріоритетів корпоративного управління вітчизняних компаній, у т.ч. шляхом впровадження принципів корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) бізнесу.

При цьому виділяється не менше п’яти моделей КСВ: пострадянська, європейська (континентальна), британська, американська, японська [1]. Найбільш загальними принципами здійснення їх є наступні:

1) корпоративного егоїзму, суть якого полягає у тезі “єдина відповідальність підприємства – це збільшення прибутків акціонера”;

2) розумного егоїзму, що передбачає сприйняття соціальної відповідальності як засобу досягнення довгострокових конкурентних переваг;

3) корпоративного альтруїзму, згідно якого підприємство повинно враховувати всі аспекти свого впливу на зацікавлені групи та суспільство в цілому.

В Україні ще не сформувалася власна модель КСВ. Сучасний український варіант КСВ має ознаки британської та континентальної моделей. Характерною рисою української версії КСВ є її державне регулювання. Проте все частіше проявляється активність самих корпорацій в реалізації власних соціальних проектів. У контексті теорії зацікавлених осіб вітчизняна модель КСВ, що формується, тяжіє до орієнтації на найближче коло стейкхолдерів, до якого входять держава, власники та персонал компанії, тоді як місцеві громади, постачальники та інші зовнішні стейкхолдери залишаються, переважно, поза увагою великого бізнесу [3].

В Україні лише 20-25% компаній мають відповідний бюджет на КСВ, розробляють відповідні програми та готують соціальні щорічні звіти. Найактивнішими в цій сфері є представники спільних підприємств, іноземних компаній та великих українських агрохолдингів і харчових корпорацій. При цьому можна виділити принаймні 3 рівні соціальної відповідальності агробізнесу [4]:

1. Дотримання законних зобов’язань перед державою і суспільством (відповідність продукції та послуг, податки, екологічні норми, охорона праці), про що заявляють більшість підприємств країни.

2. Мінімізація або усунення негативного впливу бізнесу на суспільство (порушення прав людини або забруднення навколишнього середовища). Прикладом може служити ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», витрати якого на виконання природоохоронних заходів у формі екологічних проектів, що передбачають зменшення негативного впливу виробничої діяльності на навколишнє середовище у 2012 р. склали 337,2 млн. грн.

3. Посилення позитивного впливу бізнесу на суспільну життєдіяльність і створення цінностей через інновації, інвестиції та партнерство, спрямовані на соціальний та екологічний добробут (наприклад, створення робочих місць, соціальний та економічний розвиток, вирішення конфліктів, волонтерська діяльність, меценатство). Наприклад, компанія “1 +1 медіа” впровадила проект “Green Team — більше, ніж “зелений офіс”, в рамках якого була досягнута економія електроенергії, води, паперу та інших ресурсів за рахунок впровадження принципів ресурсозбереження. Компанія ДТЕК створила програму по створенню Агентств місцевого розвитку на територіях присутності. “3DD Альянс” запровадила проект “3 молочних продукти в день”, який став першим в Україні проектом державно-приватного партнерства. Компанія “ВіДі Груп” розробила програму “Як завоювати лояльність споживачів: вдосконалення системи обслуговування та впровадження управління якістю”.

Отже, корпоративна соціальна відповідальність в Україні перебуває на стадії свого формування та становлення [5]. Приклади в цьому процесі показують представництва світових компаній в Україні, а також вітчизняні компанії великого та середнього бізнесу, які мають потужності та ресурси для представництва на світових ринках. Високий рівень корпоративної соціальної відповідальності може позитивно позначитися на їх іміджу та конкурентоспроможності компаній. Але ці процеси потребують активної підтримки з боку держави, яка повинна визначити основні принципи та стимули КСВ для підприємницьких формувань.

Література:

1. Грішнова О.А. Соціальна відповідальність бізнесу:розуміння сутності, сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку в Україні / О.А. Грішнова // Соціалізація відносин у сфері праці в контексті стійкого розвитку: [монографія] / А.М. Колот, О.А. Грішнова, О.О. Герасименко та ін.; за наук. ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Колота. – К.: КНЕУ, 2010. – С. 189-210.

2. Дейч М.Є. Соціальна відповідальність: теоретико-методологічні основи змістовного визначення / М.Є. Дейч // Социальная экономика. – 2013. – №1. – С. 43-51.

3. Дудкін О. В. Перспективи розвитку соціальної відповідальності підприємств в контексті кризових явищ / О. В. Дудкін // Екологічний менеджмент у загальній системі управління : збірник тез доповідей Дев'ятої щорічної Всеукраїнської наукової конференції, 21-22 квітня 2009 р. – Суми : Видавництво СумДУ, 2009. – Ч.1. – С. 84-87.

4. Шаповал В.М. Соціальна відповідальність бізнесу в структурі управління економікою: [монографія] / ВМ. Шаповал. – Дніпропетровськ. – Державний ВНЗ «НГУ». – 2011. – 357 с.

5. Тарасенко І. О. Оцінка соціальної відповідальності бізнесу в управлінні сталим розвитком підприємства / І. О. Тарасенко // Маркетинг в Україні. – 2009. – № 5. – С. 54-60.

6. Рейтинг «World Economic Forum» про конкурентоспроможність економік світу 2013-2014 роках. http://www.weforum.org/issues/global-competitiveness/index.html.