Студ. Стирта Ю.М.

Національний університет харчових технологій

ПРИНЦИПИ МАКСИМІЗАЦІЇ, МІНІМІЗАЦІЇ ТА ОПТИМІЗАЦІЇ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Успіх господарської діяльності підприємства залежить від адекватного її цілям та задачам ресурсного забезпечення, тому обґрунтування потреби в конкретних видах ресурсів та визначення оптимальних пропорцій між ними є обов’язковою складовою системи управління діяльністю підприємства. Існуючі дослідження щодо обґрунтування обсягів ресурсів для того або іншого виду діяльності [1, 2, 3] є свідченням інтересу наукового співтовариства до проблеми, яка є наскрізною для економіки, але вирішується з врахуванням специфіки бізнес-процесів конкретних напрямків господарювання підприємств.

Спорідненою до визначення потреби в ресурсах є задача контролю ефективності їх використання, оскільки придатність конкретного ресурсу слугувати засобом досягнення поставленої мети визначає отриманий результат. Категорія ефективності оперує поняттям «витрати» та «результат» (вигоди). Щодо співвідношення понять «витрати» та «ресурси», слід відмітити, що друге поняття є ширшим за перше:

- по-перше, підприємство володіє ресурсами, які воно не придбало на ринку і не продаватиме, тобто тими, які складно або неможливо оцінити у вартісних показниках з прийнятною точністю. Таким специфічним ресурсом діяльності підприємства є «знання»;

- по-друге, витрати, які узагальнюються на рівні підприємства, мають універсальну, але лише одну – грошову – форму, тоді як ресурси можуть мати і вартісну, і матеріальну (матеріалізовану), і нематеріальну форму (знання).

В ході побудови ефективної системи ресурсного забезпечення слід враховувати триєдність форм ресурсів господарської діяльності. Якщо звернутись до традиційної класифікації ресурсів підприємства, то легко побачити, що будь-який вид ресурсу існує одночасно в трьох формах: матеріальній, вартісній та нематеріальній. В якості аргументів триєдності форм ресурсу можна навести такі приклади: якщо відсутні вміння щодо користування певним обладнанням (нематеріальна форма), то зникає його вартісна форма; залишається лише мертва матерія, що вже не є ресурсом. Неякісна сировина (наприклад, з причини великої кількості браку), може виявитись порівняно дешевшою, але її застосування призведе до зростання виробничих витрат і суттєво звузить напрямки її можливого ефективного використання. Тобто матеріальна та вартісна форма сировини єдині з нематеріальною – спрямованістю її використання.

Вимога ефективності пов’язана з управлінськими принципами мінімізації витрат та максимізації вигод (позитивних результатів). На принципі мінімізації побудовано класичну теорію управління ресурсами [4 , 5]. Але, як відзначалось вище, ресурси не слід ототожнювати з витратами, оскільки перші (ресурси) мають не лише вартісну, але і матеріалізовану та нематеріальну форму. І принцип мінімізації, на нашу думку, є визначальним лише відносно вартісної форми ресурсів, тобто діє на рівні вкладення капіталу.

Вкладений капітал в процесі підприємницької діяльності змінює свою форму, оскільки витрачається на придбання засобів виробництва і предметів праці та оплату робочої сили. Ефективна господарська діяльність потребує дотримання певних пропорцій між залученими матеріальними ресурсами, і відомі наукові дослідження [6, 7] спрямовані на виявлення раціональних співвідношень між ними. Тобто, на рівні матеріалізованих ресурсів визначальним стає дотримання принципу оптимізації, що в підсумку дозволить мінімізувати сукупні витрати капіталу підприємця.

Специфічним ресурсом підприємницької діяльності є знання, і вони не витрачаються, а прирощуються в процесі їх використання. Набуття знань, яких не можна придбати на ринку, прибічники «ресурсного підходу» в теорії підприємства [8] вважають обов’язковою передумовою ринкового лідерства. А значить суб’єкт господарювання має прагнути до накопичення знань, слідуючи принципу максимізації їх як ресурсу.

Таким чином, в основу ресурсного забезпечення господарської діяльності, на нашу думку, має бути покладено принципи мінімізації, оптимізації та максимізації, причому кожен з принципів є дієвим щодо ресурсів в конкретній формі. Принцип мінімізації – відносно вкладень капіталу, принцип оптимізації – до матеріалізованих ресурсів і принцип максимізації стосовно ресурсу «знання». Запропоновані принципи не суперечать методологічним традиціям теорії підприємства, оскільки «знання» є результатом попередніх заходів щодо їх створення та накопичення.

Література:

1. Бутнік-Сіверський О.Б. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект / О.Б. Бутнік-Сіверський // Інтелектуальний капітал – 2002. - № 1.-С.16-27.

2. Грішнова О. Управління людським капіталом у контексті реалізації інноваційної стратегії підприємства / О. Грішнова, Н. Полив’яна // Україна: аспекти праці. – 2007. – № 5. – С. 37-41.

3. Маюренко С.О. Методика визначення актуальних критеріїв оптимізації фінансових ресурсів підприємства / С.О. Маюренко. // Науковий вісник ЧДІЕУ № 2 (3), 2009 С. 174 – 181. Режим доступу: http://www.geci.cn.ua/txt/library/nv_2/maurenko.pdf

4. Богацька Н.М. Мінімізація витрат підприємства як основний фактор збільшення підприємницького доходу / Н.М.Богацька, О.М.Пелешок // Економічні науки. 10.Економіка підприємства - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/11_EISN_2010/Economics/57528.doc.htm

5. Бульбах Н.О. Можливості логістики у мінімізації інноваційних витрат підприємства / Н.О. Бульбах, В.В. Стадник // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. - № 1. - T.1. - С. 127 – 131 - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vchnu/Ekon/2010_1_1/127-131.pdf

6. Литвинець Л.Ф. Оптимізація товарно-матеріальних запасів як інструмент управління оборотним капіталом Литвинець Л.Ф. // Харчова промисловість. – 2008. - № 7. - С. 160 – 163. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Khp/2009_7/7-50.pdf

7. Ровенська В. В. Генезіс функціонально-вартісного аналізу / В. В. Ровенська Вісник Донбаської державної машинобудівної академії. – 2008. - № 3Е (14). - С. 297 – 302. - Режим доступу: http://www.dgma.donetsk.ua/publish/vesnik/pdf/48.pdf

8. Танюк І. А. Інтелектуальний капітал як невід’ємна складова нової економіки знань / І. А. Танюк // Наука й економіка. - 2008 р.- № 2 (10) – С. 252 – 257. - Режим доступу http://kheu.km.ua/PDF/Science%20and%20Economics%20-%202008,%20N.%202%20(10).pdf#page=252