Экономические науки/10. Экономика предприятия
К.геол.н.
Багашова Н.В.
Криворізький економічний інститут
ДВНЗ «Криворізький національний університет», Україна
світовий й вітчизняний досвід створення і функціонування
Бізнес-інкубаторів
Набуття Україною конкурентоспроможності
у сучасному світі нерозривно пов’язане із модернізацією її економіки. На сьогодні малий і середній бізнес за
кількістю підприємств становить основу підприємництва в Україні, тому поступово набуває розвитку практично нова для України форма
підтримки малого підприємництва – бізнес-інкубатори. Бізнес-інкубатором
є організація або міні-підприємство, що надає комплекс бухгалтерських,
юридичних, консалтингових, інформаційних, орендних, адміністративно-технічних
послуг підприємницьким суб’єктам, що ново створюються, на сприятливих умовах з
метою адаптації їх до умов ринку. Для стимулювання підприємництва значення
бізнес-інкубаторів полягає у забезпеченні надання послуг за нижчими від
ринкового рівня цінами. Основними функціями бізнес-інкубаторів є каталізування
трансферу інновацій і створення венчурних структур.
У розвинених країнах
модель бізнес-інкубування працює вже тривалий час і зарекомендувала себе як
потужний рушій активізації інноваційної діяльності у промисловості і збільшення
зайнятості населення. Протягом останніх десяти років їх число виросло з
декількох десятків до 575, об’єднаних в Національну асоціацію
бізнес-інкубаторів. Перші бізнес-інкубатори з’явилися у 50 роки ХХ-го сторіччя у
Великобританії. Проте найбільше розповсюдження (особливо після 1983 року) бізнес-інкубатори
отримали в США. Перший сучасний бізнес-інкубатор Batavia Industrial Center був
створений в США у 1959 р. з метою збільшення зайнятості населення. Протягом
останніх десяти років їх число виросло з декількох десятків до 575, об’єднаних
в Національну асоціацію бізнес-інкубаторів.
У країнах ЄС та США лише протягом 90-х
років ХХ століття завдяки діяльності бізнес-інкубаторів сектором малого бізнесу
було створено близько 80% нових робочих місць. Потреба в бізнес-інкубуванні
зумовлена соціально-економічною природою малого підприємництва. Протягом трьох
років роботи виживає лише 14-30% новостворених малих підприємств, тоді як у
бізнес-інкубаторі ця чисельність значно зростає до 85-86%.
У Фінляндії
наявність значної кількості бізнес-інкубаторів забезпечила стабільне економічне
зростання країни, а самі бізнес-інкубатори стали, з одного боку, ефективним
механізмом створення нових промислових підприємств, а з іншого – одним з
ключових центрів консолідації зусиль різних суб’єктів (підприємств,
університетів тощо) для активізації інноваційної діяльності.
Шведський досвід
демонструє бізнес-інкубатори як ефективний інструмент розвитку
бізнес-середовища промислових підприємств, місце генерування і впровадження
інноваційних ідей на базі великих компаній.
В Україні юридично
створена низка бізнес-інкубаторів, але вони фактично
перебувають лише на початковій стадії функціонування. Перші бізнес-інкубатори в
Україні з’явились наприкінці 90-х рр. минулого століття. На теперішній час в
Україні зареєстровано понад 70 бізнес-інкубаторів, але за результатами
моніторингу діяльності бізнес-інкубаторів, чисельність таких, що реально
працюють – близько десяти.
Основним принципом
побудови державної політики України у сфері малого підприємництва є поєднання
принципу невтручання у виробничу діяльність підприємця з принципом соціального
партнерства. Основним завданням держави є побудова соціально-ринкової
економіки, що реалізовує досягнення як економічних, так і соціальних цілей,
принципом державної політики є принцип децентралізації та розширення прав
регіонів і місцевого самоврядування у сфері малого підприємництва.
Концепція
бізнес-інкубатора припускає ротацію фірм-клієнтів, тому в інкубаторі, як
правило, не повинне бути довгострокових або передчасних договорів про оренду
приміщення. Термін їх «життя» в інкубаторі складає від 2 до 5 років. Якщо
підприємство за цей час міцно встає на ноги, то йому варто знайти собі
приміщення поза інкубатором і звільнити місце для нової фірми. Проте, на
практиці, у залежності від наявної в наявності площі і попиту на неї, іноді
можуть використовуватися і більш тривалі договори про оренду.
Незважаючи на своє
започаткування в Україні, бізнес-інкубаторний рух не набув значного поширення
та ефективності передусім через відсутність дієвої державної політики
стимулювання розвитку бізнес-інкубаторів, нерозуміння багатьма ринковими
суб’єктами ролі бізнес-інкубаторів як джерел утворення підприємницького
середовища. Основними перешкодами на шляху розвитку бізнес-інкубаторів в
Україні є: відсутність законодавчої бази діяльності бізнес-інкубаторів; дефіцит
власних фінансових ресурсів бізнес-інкубаторів; відсутність державної політики
залучення інвестицій у розвиток бізнес-інкубаторів; складна процедура отримання
земельних ділянок для розміщення на них бізнес-інкубаторних структур;
нерозвиненість систем венчурного фінансування в Україні; відсутність ефективних
механізмів трансферу інновацій в українську промисловість; низький рівень
інформування про можливості бізнес-інкубаторів у розвитку підприємництва
регіонів; небажання керівників вищих навчальних закладів займатися проблемами працевлаштування
студентів, застосовуючи методики та технології бізнес-інкубації.
Література: