Економічні науки/10. Економіка підприємства

Бойчук Т.В., старший викладач Бойко О.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

м.Вінниця,Україна

Сутність кредитоспроможності підприємства

На сучасному етапі у підприємств усіх форм власності все частіше виникає потреба залучення позикових коштів для здійснення своєї діяльності і отримання прибутку. Найбільш розповсюдженою формою залучення коштів є отримання банківського кредиту. Але для його отримання потенційний позичальник надає необхідні документи для того, щоб банк-кредитор здійснив оцінку його кредитоспроможності та вирішив питання щодо надання кредиту.

Дослідженню питань оцінки кредитоспроможності позичальників комерційних банків присвячено значну кількість праць вітчизняних науковців. Ця проблема набула широкого висвітлення у публікаціях багатьох вітчизняних авторів, зокрема, Ю. Бугеля, В. Вітлінського, О. Дзюблюка, Н. Клебанової, А. Мороза, В. Сусіденка, Я. Чайковського та інших. Проте, на наш погляд, проблеми оцінки та аналізу кредитоспроможності позичальників у сучасних економічних умовах вимагають подальших досліджень.

Метою даного дослідження є визначення основних аспектів кредитоспроможності підприємств в сучасних умовах господарювання.

В сучасних умовах правильне визначення реального фінансового стану підприємства має велике значення не тільки для самих суб’єктів господарювання, але і для численних акціонерів, особливо потенційних інвесторів.

Під кредитоспроможністю розуміється такий фінансовий стан підприємства-позичальника, який дає упевненість в ефективному використанні позикових засобів, здатності і готовності позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитної угоди [2, с.54].

Згідно до вимог Положення «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями» від 25.01.2012 № 23 кожен банк зобов’язаний розробити та затвердити за рішенням відповідного органу банку внутрішньобанківське положення про порядок проведення кредитних операцій та методику проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку)[1].

Оцінка фінансового стану позичальника передбачає аналіз його фінансово-господарської діяльності за наступними даними: обсяг реалізації, прибутки і збитки, рентабельність, коефіцієнти ліквідності, грошові потоки, склад та динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості, собівартість продукції .

Методики аналізу і система показників кредитоспроможності потенційного позичальника, що використовуються комерційними банками, досить різноманітні. Але всі вони спираються на певну систему фінансових коефіцієнтів – це коефіцієнти ліквідності, ділової активності, фінансової стійкості, рентабельності та показники грошового потоку підприємства.

Показники ліквідності дають змогу оцінити співвідношення найбільш ліквідних елементів балансу підприємства, його оборотного капіталу і короткострокових зобов’язань. Показники фінансової стійкості відображають структуру капіталу, співвідношення власних і залучених коштів у формуванні ресурсів підприємства, з’ясовуючи його залежність від тих чи інших джерел коштів, а відповідно, і спроможність погашати заборгованість.

Окрім системи коефіцієнтів, які дозволяють кількісно оцінити кредитоспроможність, банки беруть до уваги також якісні показники діяльності позичальника, зокрема:

- вивчають кредитну історію та оцінюють показники, що характеризують діяльність підприємства на ринку і його співпрацю з контрагентами;

- аналізують показники, що визначають якість управління (ринкову позицію позичальника, ефективність управління) [3, с. 134].

Дослідження кредитної історії підприємства дозволяє зробити висновки щодо попередніх взаємовідносин позичальника з банківськими установами та погашення кредитної заборгованості в минулому.

При оцінюванні кредитоспроможності позичальника банки також аналізують достатність робочого капіталу підприємства. Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що підприємство здатне не тільки сплатити поточні зобов’язання, але й має у своєму розпорядженні фінансові ресурси для розширення діяльності і здійснення інвестицій.

Отже, правильно визначена система оцінки кредитоспроможності підприємства забезпечує його від багатьох ризиків і загроз, а саме ризику банкрутства. Не існує й досі єдиної досконалої методики для оцінювання кредитоспроможності позичальника, усі вони мають певні вади. Тому варто, на наш погляд, використовувати комплексну оцінку кредитоспроможності позичальника, де б вдало поєднувались і враховувались як кількісні, так і якісні показники.

Література:

1. Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями: Постанова НБУ від 25.01.2012 № 23 [Електронний ресурс] // Режим доступу до ресурсу: http://zakon4.rada.gov.ua

2. Вовк В.Я. Кредитування і контроль: Навч. посібник / В.Я. Вовк, О.В. Хмеленко. ‒ К. : Знання, 2010. ‒ 463 с.

3. Єпіфанов А.О. Оцінка кредитоспроможності та інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання: Монографія / А.О. Єпіфанов, Н.А. Дехтяр, І.О. Школьник // За ред. доктора економічних наук А.О. Єпіфанова. ‒ Суми: УАБС НБУ. 2010. ‒ 286 с.