Экономические науки / 14. Экономическая теория

Горшков М.А., Дичук Ю.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут, Україна

Еволюція маржиналізму

Дослідження еволюції маржиналізму, тобто передумов його виникнення та етапів розвитку, вкрай необхідне для розуміння досить глобальних та важливих речей у нашому житті. Без досконалого вивчення всіх існуючих деталей, головних ідей і концепцій такого важливого напряму економічної теорії, не можна вважати свої економічні знання цілісними та логічно послідовними. Ця теорія мала надзвичайно сильний вплив на формування економічної політики різноманітних країн в подальший період, що наголошує на актуальності даної теми.

Головними представниками і водночас засновниками маржиналізму були такі науковці: австрієць Карл Менгер (1840-1921), англієць Вільям Стенлі Джевонс (1835-1882) і француз Леон Вальрас (1834-1910). З їх одночасними але абсолютно не залежними один від одного відкриттями принципу знижувальної граничної корисності на початку 70-х років ХІХ ст. зазвичай пов’язується термін «маржинальна революція» [1]. Теоретичні підходи які були успішно реалізовані під час так знавної «маржинальної революції» можна відшукати в роботах А. Курно, Ж. Дюпюі, І. фон Тюнена, Г. Госсена. В подальшому ідеї та принципи маржиналізму відстоювали Л. Мізес, Ф.А. Хаєк, М. Бредлі, С. Фішер, Л. Робіне та ін.

 Маржиналізм – один із напрямів в економічній науці, він визнає фундаментальним елементом теорії цінності принцип знижувальної граничної корисності. Взагалі розуміння провідними економістами принципу корисності і його граничного характеру сталось набагато раніше ХІХ століття. Ще Аристотелем був заснований аналіз суб’єктивного початку в економічній теорії.
Наслідуючи Аристотеля теорію корисності розвивали середньовічні схоласти. Також дану концепцію розробляли багато авторів в епоху Просвітництва.

Приблизно починаючи з 70-х років ХІХ ст. класична політична економія почала втрачати свої позиції, а їй на зміну приходить маржинальна економічна теорія. В цей час почала відбуватись кардинальна переоцінка глобальних цінностей та принципів «класичної школи» які панували декілька сотень років. Це явище отримало назву «маржинальна революція». Її поділяють на два великі етапи.

Перший з них тривав протягом 70-80 років ХІХ ст., і отримав назву «суб’єктивний напрямок» політекономії. Таку назву цей етап отримав завдяки К. Менгеру і його «австрійській школі» маржиналістів. Погляди найпомітніших представників цієї школи були доволі сильно пов’язані і доповнювали одне одного. Менгер і його школа в якій також співпрацювали відомі вчені Ф.Візер, О.Бем-Баверк та ін., на цьому етапі здобули велике визнання. Вони виступала за так звану «світлу економічну науку», тобто проти того щоб в економічній теорії існували соціологічний чи історичний підхід. Саме в цей період найбільш популярною стає теорія граничної корисності товару, вона визначалась представниками «школи» як основна умова визначення його вартості, в той час як оцінка корисності визначалась психологічно, враховуючи особливості кожної людини. У працях К. Менгера які також з’являються на цьому етапі, можна виділити його систематизацію ідей економічного аналізу маржиналістів яка мала досить важливе значення.

Теорія граничної корисності – одна з складових вчення, яке отримало назву маржиналізм. Завдяки виникненню цієї теорії відбулись революційні зміни в теорії вартості. Представники теорії граничної корисності вважали що аналіз економічних процесів потрібно розпочинати в першу чергу з вивчення потреб людей, тобто шукати критерії корисності благ.

Другий етап тривав протягом 90-х років ХІХ ст. Саме в другому етапі маржиналізм перетворюється на найбільш пріоритетний і головний напрям в більшості країн світу [2]. Найбільшим прогресом у розвитку стала відмова від суб’єктивізму у психології. Найвагоміший вклад на цьому етапі внесли англійський вчений А.Маршалл, також Дж.Б.Кларк, В.Парето американський та італійський вчений відповідно.

Взагалі перемога маржиналізму в той далекий період мала закономірний характер. Найбільше значення мала «економність» маржиналістської теорії, у ній були використані ідентичні принципи дослідження і аналітичні інструменти до будь яких господарських проблем і явищ.

 Маржиналізм має позитивні та негативні здобутки свого існування. Позитивними можна назвати формування основи мікроекономічної теорії, наукове пояснення законів граничних корисності та продуктивності, численні спроби дізнатись цінність благ у взаємозв’язку з корисним ефектом.
 Найбільшими недоліками теорії маржиналізму з погляду методології є пропаганда обміну і споживання над виробництвом, висунуті твердження щодо нейтральності ідеології економічного аналізу не зважаючи на тип суспільств [3]; розгляд суб’єктів економіки однорідними і рівноправними, дотримання виключно функціонального аналізу не з’ясовуючи причинно-наслідкових зв’язків, перебільшення з формулами та графіками; подання складних для сприйняття економічних процесів занадто спрощеними і не зовсім правильне зведення їх до математичних моделей і залежностей; також маржиналістською теорією ігноруються важливі соціальні проблеми розвитку суспільства. 
 Якщо з класичної економічної теорії можна було зробити висновок що держава повинна зняти будь які обмеження на господарську діяльність, а з марксизму – висновок про необхідність революції, то з маржинальної теорії, для практики ніяких рекомендацій зробити не можна. Цього не приховували навіть представники цієї школи, наголошуючи на тому що ця школа відноситься до так званої «світлої теорії»
 Не зважаючи на всі негативні здобутки, маржиналізмом був вкладений великий внесок у розвиток науки, стимулював зацікавлення до вивчення психології споживачів.
 За сучасних умов, маржиналізм не можна назвати самостійною теорією в економічному аналізі, хоча його інструменти, правило використання граничних величин, застосовується в більшості теоретичних побудовах.
Література:
1. Ємець О.І., Репела Н.П., Татунчак Я.І. Політична Економія – Івано-Франківськ : «Плай», 2011. – 560 с.
2. Юхименко П. І., Леоненко П.М. Історія економічних учень. Навчальний посібник / К.: Знання-Прес, 2005.- 583 c.
3. Мочерний С. В. Економічна теорія : посібник / С. В. Мочерний. – К. : Видавничий центр «Академія», 2002. – 656 с.
4. Економічна теорія: Політекономія : підручник / за ред. В. Д. Базилевича. – К. : Знання, 2006. – 631 с.