Литовченко О

К.е.н., доцент Литовченко О.Ю., Хомяченко О. С.

Фактори впливу на ліквідність банку

Харківський національний економічний університет ім. С. Кузнеця, Україна

Управління ліквідністю банку безпосередньо ґрунтується на основі факторів, під впливом яких відбувається її формування.Саме з цієї причини дослідження факторів впливу на ліквідність банку є невід’ємною частиною удосконалення управління нею.

Економічна й політична ситуація в країні впливає на стабільність банківської системи в цілому і окремого банку як його структурної складової. Будь-який прояв нестабільності в даних сферах приводить до різкого загострення проблеми ліквідності банків. Для того, щоб в повній мірі оцінити рівень ліквідності банку та побудувати необхідну політику управління нею, необхідно врахувати характер впливу на досліджуваний показник. Тому вкрай важливим є визначення факторів, що впливають на ліквідність банківських установ.

Для дослідження та аналізу факторів, що впливають на рівень ліквідності банку, необхідно визначити сутність цього поняття. Фактор – «умова, рушійна сила будь-якого процесу, явища, яка вирішує характер або його риси». Отже, факторами, що впливають на ліквідність банку, є умови, що визначають її реальний та потенційний рівень у визначений проміжок часу.

Провідні науковці по-різному підходять до їх визначення і класифікації факторів, що впливають на рівень банківської ліквідності, однак, більшість вчених схиляється до думки, що оскільки банк є відкритою системою і в кожен момент часу його діяльність залежить від зовнішнього та внутрішнього середовища, то і фактори впливу на його ліквідність доцільно розглядати, групуючи їх на внутрішні та зовнішні (рис. 1).

Рис. 1. Фактори, що впливають на ліквідність банків

У працях О. Лаврушина до внутрішніх віднесено наступні: стійка капітальна база банку, якість активів та депозитів, помірний рівень залежності від зовнішніх джерел, зіставлення активів і пасивів за строками, менеджмент, а також відмінний імідж банку. До групи зовнішніх факторів належать: загальні політичні та економічні показники в країні, рівень розвитку ринку цінних паперів і міжбанківського ринку, оорганізація системи рефінансування, ефективність орегулюючих функцій центрального банку [1].

Н. Хімич до внутрішніх факторів впливу віднесено: «…невідповідність активів та пасивів за сумами і строками, розмір та достатність капіталу, структура депозитної бази, стабільність депозитної бази, якість активів, спеціалізація банку, репутація банку, вибір стратегії управління ліквідністю, диверсифікація банківських послуг, рівень ризикованості діяльності, забезпеченість банку високоліквідними активами, наявність концентрацій: за контрагентами, за інструментами, за термінами погашення, можливість додаткової мобілізації ліквідних коштів на грошовому ринку за прийнятними цінами, наявність адекватної методологічної бази, рівень комплектації та кваліфікації менеджменту». До зовнішніх автор відносить грошово-кредитну політику, стан грошового ринку, кризові явища в економіці країни, рівень ліквідності фінансових ринків, можливість банку отримувати кредити у центральному банку, регулятивні обмеження, щодо діяльності в країні [2].

Внутрішні фактори впливу на банк являються керованими. Суть їх полягає в тому, що банк може управляти ними, тобто вживати всіх необхідних заходів для того, щоб мінімізувати їх вплив або ж навпаки. До внутрішніх факторів можна віднести: капітальну базу банків, якість активів, їх диверсифікованість, рівень банківського менеджменту, кваліфікацію персоналу та ін.

Зовнішні чинники є некерованими. Банк не в змозі управляти та прорахувати їх вплив. Проте, він обов’язково має враховувати можливість їх впливу при розробці стратегії забезпечення конкурентоспроможності. До зовнішніх факторів відносяться: економічне становище країни, рівень розвитку фінансового ринку, політична стабільність, нормативно – правова база, політика НБУ, соціальні складові.

Д. Олійник також дотримується підходу щодо поділу факторів на зовнішні та внутрішні, але ним доповнено класифікацію визначенням типових та індивідуальних факторів. Так, до зовнішніх факторів автор включає загальний стан економіки держави,а також рівень розвитку міжнародних валютних та фінансових ринків, напрямок грошово-кредитної політики держави на даний момент, ступінь регульованості діяльності банків з боку держави» [3]. Внутрішні фактори Д. Олійник розподілив на дві підгрупи. Перша - економічні фактори, такі як наявна на певний проміжок часу структура активів та зобов’язань банку, також відповідність структури активів та зобов’язань банку,оадекватність та варіативність стратегій управління ліквідністю, що розроблені в банку. Друга – організаційні, такі як організаційна побудова та розподіл повноважень структурних підрозділів банку, які братимуть участь в процесі управління ліквідністю, а також стан менеджменту банку та рівень кваліфікації працівників банку. Автор вважає, що, відповідно до переліку кожної групи факторів, типовими являються зовнішні та внутрішні економічні, а індивідуальні – внутрішні організаційні.

Виділення типових та індивідуальних груп факторів розширює класифікації за характером впливу та дає можливість швидко реагувати на дію відповідного фактора, оскільки за типовими факторами можна застосовувати схеми впливу чи адаптації використовуючи існуючий у теорії та практиці досвід, а за індивідуальними менеджерам банку необхідно розробляти та встановлювати правила поведінки і удосконалювати їх, ґрунтуючись на власному досвіді.

Ю. Серпенінова визначила фактори ліквідності наступним чином: зовнішні (стан розвитку економіки країни (рівень інфляції та дефіциту в бюджеті, конкуренція банків, стан ринку цінних паперів та ін.); політична ситуація та соціальні чинники; регіональний розвиток економіки; ополітика центрального банку країни; спроможність залучення коштів на міжбанківському ринку та коштів центрального банку) та внутрішні (фінансовий стан, розмір та репутація банківської установи; структура і динаміка клієнтської бази, пасивів та активів банку; оптимальне співвідношення активів і пасивів за строками і сумами, а також якість кредитного портфеля і портфеля оцінних паперів) [4].

Значна кількість науковців у своїх дослідженням акцентують увагу на окремих факторах, які на їх думку, здійснюють найбільший вплив на ліквідність банку. Так, Л. Батракова відмічає, що стабільність депозитів та кредитів має навіть більше значення, ніж дотримання встановленого співвідношення відповідних активів та пасивів за сумами та строками [5].

О. Бєляков у процесі оцінки ліквідності пропонує розглядати вплив на ліквідність банку сукупності ризиків, що виникають у його діяльності [6].

А. Граділь вважає, що основними факторами ліквідності являються депозити «до запитання» [7]. Автор досліджує дію залишків грошових коштів на рахунках клієнтів на ліквідність банку.

Банки відчувають на собі весь спектр впливу заходів державного регулювання. Безпосередній вплив на ліквідність банків здійснюють інструментарій грошово-кредитної, фіскальної політик та адміністративного та індикативного регулювання.

Розвиток і ефективність сегментів фінансового ринку обумовлює ефективність перерозподілу тимчасово вільних коштів між учасниками ринку і впливає на ступінь ліквідності активів, що обертаються на ринку. Розвинутий стан ринку цінних паперів і ринку міжбанківських кредитів дає банкам можливість швидко залучати кошти з метою підтримки ліквідності.

Виділяють чотири основні автономні складові постачання резервів (ліквідності) та характеризує їх вплив наступним чином:

вплив руху коштів по статті «чисті іноземні активи» змінюється залежно від режиму обмінного курсу і коливань платіжного балансу. При вільно плаваючому курсі іноземної валюти НБУ вимушений проводити валютні інтервенції з купівлі іноземної валюти для підтримання курсу. Це, в свою чергу, призводить до зростанням обсягів коштів на кореспондентських рахунках банків у центральному банку та, відповідно, вільної ліквідності (резервів), і навпаки;

рух коштів на рахунках уряду в центральному банку впливає на ліквідність банків таким чином: надходження коштів призводить до зменшення обсягу поточних рахунків (кореспондентських рахунків) банків у центральному банку, отже, і до зменшення їх ліквідності;

прогнозування руху коштів по статті «готівка поза банками» дає змогу компенсувати її «готівкою у касах банку», що, в свою чергу, забезпечить підтримку необхідного рівня ліквідності;

стаття «капітальні резерви» є найменш мінливою, і включає в себе прибуток, який безпосередньо інвестується у високоякісні активи.

До неавтономних (внутрішніх) факторів впливу на ліквідність банків, що залежать від центрального банку, слід віднести обов’язкові резерви та чисті зобов’язання ринку. Стаття «обов’язкові резерви» безпосередньо відображає попит на ліквідні кошти, сума яких необхідна для виконання обов’язкових вимог. «Чисті зобов’язання ринку» відображають результати проведення операцій НБУ по регулюванню ліквідності.

Державне регулювання необхідно розглядати у розрізі фіскальної політики, за допомогою якої держава встановлює непрямі і прямі податки, рівень яких безпосередньо впливає на ліквідність і платоспроможність банку. Особливої уваги потребує ефективність заходів щодо банків-порушників. Аналізуючи державне регулювання і контроль, треба відмітити, що її ефективна спрямованість стимулює банки до достатнього рівня ліквідності.

До внутрішніх факторів впливу на ліквідність банку належить менеджмент, тобто система управління діяльністю банка в цілому та ліквідністю, зокрема. Неефективний менеджмент банку проявляється, насамперед, у зростанні стратегічного та операційно-технологічного ризику банку.

Фактором, що опосередковано має вплив на ліквідність банку, є його імідж, що призводить до виникнення ризику репутації – наявного або потенційного ризику для надходжень та капіталу, що з’являється через погане сприйняття іміджу банку клієнтами, акціонерами (учасниками), контрагентами або наглядовими органами. Цей ризик має місце на всіх рівнях організації, через що банки повинні відповідально ставитися до своїх відносин із клієнтами та суспільством.

Фактори банківського менеджменту, виділені нами як внутрішні нефінансові, входять до групи інтегральних факторів, що впливають на всю діяльність банку та ефективність управління всіма ризиками.

Наступна група факторів є фінансовими, що генеруються активами і пасивами банку, і, окрім ліквідності, впливають на рівень його процентного та валютного ризику.

Капітальна база передбачає наявність значної абсолютної величини власного капіталу в якості головного захисного джерела покриття ризиків активів та гарантування коштів вкладників. В умовах нестабільного зовнішнього середовища саме додаткові внески власників повинні слугувати джерелом підтримки ліквідності.

Важливим фактором впливу на ліквідність банку є якість ресурсної бази, критерієм якої є її стабільність. Чим більша частка стабільних ресурсів, тим вище ліквідність банку, оскільки полегшується її прогнозованість та керованість. Збільшення стабільної частки ресурсної бази знижує потребу банку в ліквідних активах, оскільки передбачає поновлення зобов’язань банку.

Вагомий вплив на ліквідність банку здійснює узгодженість активів і пасивів за сумами та строками. Погашення своїх зобов’язань перед клієнтом банку має на меті узгодження строків, на які інвестуються грошові кошти, з тим терміном, на який надали їх вкладники. Нехтування цього правила у банківській діяльності може призвести до неспроможності своєчасного та повного виконання банком зобов’язань перед кредиторами за відсутності додаткових джерел покриття розриву ліквідності.

При дослідженні факторів впливу на ліквідність науковці, крім їх поділу на зовнішні та внутрішні, також поглиблено досліджують їх за наступними ознаками:

важливістю впливу (основні і другорядні), за часом дії (постійні і змінні);

за характером впливу (фактори конструктивного характеру, що позитивно впливають на грошові потоки банку, стимулюючи їх надходження в більшій мірі, ніж вибуття, що позитивно впливає на ліквідність; фактори деструктивного характеру, що становлять загрозу ліквідності банку, оскільки їх реалізація стримує грошові надходження та стимулює їх вибуття, унаслідок чого, має місце дефіцит ліквідності).

Всі фактори впливу на ліквідність залежно від впливу можна розділити на фактори, які зі збільшенням власного значення в кількісному або якісному вимірі поліпшують загальний стан ліквідності банку (стимулятори), фактори які його погіршують (де стимулятори) (табл. 1).

Таблиця 1. Фактори впливу на ліквідність банку та зазначення напрямку їх дії

Група факторів	Індикатор	Напрямок дії
Зовнішні фактори	Високий рівень розвитку технологій	Стимулятор
	Зручність отримання рефінансування	Стимулятор
	Розвинений міжбанківський ринок	Стимулятор
	Ефективний нагляд	Стимулятор
	Розвинений фінансовий ринок	Стимулятор
	Високий рівень економічної освіченості	Стимулятор
	Ефективність праці суспільних інститутів	Стимулятор
	Економічне зростання	Стимулятор
	Довіра до органів державної влади	Стимулятор
	Інфляція	Дестимулятор
	Достатність капіталу	Стимулятор
Внутрішні фактори	Низький рівень репутаційного ризику	Стимулятор
	Високий рівень диверсифікованості активів	Стимулятор
	Дисбаланс активів та пасивів за строками	Дестимулятор
	Частка проблемної заборгованості	Дестимулятор
	Обсяг та строки виконання позабалансових операцій	Дестимулятор
	Чутливість пасивів до зміни процентних ставок	Дестимулятор
	Частка зобов’язань банку в іноземній валюті	Дестимулятор

Отже, розглянувши підходи до класифікації факторів впливу на ліквідність банку можна виокремити зовнішні та внутрішні фактори, оскільки банк є відкритою системою і в кожен момент часу його діяльність залежить від зовнішнього та внутрішнього середовища. Дана класифікація дає змогу виокремити ті фактори, які є контрольованими з боку банку, і вимагають розробки комплексу заходів щодо їх управління. Це дасть змогу банку виявляти наявні загрози та оперативно використовуючи наявні ресурси з метою уникнути ризику, а також здійснити глибокий аналіз причини настання несприятливих ситуацій.

Література

1. Лаврушин О. И. Банковское дело [Текст] : уч. пос. / О. И. Лаврушин. – М. : Финансы и статистика, 1998. – 573 с.

2. Хімич Н.О. Управління ліквідністю комерційних банків України в умовах нестабільності фінансових ринків / Н.О.Хімич // Регіональна економіка, 2008. - № 3. – С.76-83.

3. Олійник Д. М. Ліквідність комерційного банку: управління та регулювання : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.04.01 «Фінанси, грошовий обіг та кредит» / Д. М. Олійник. – К., 2002. – С. 36.

4. Серпенінова Ю. С. Фінансовий механізм управління ліквідністю банку : дис. канд. екон. наук : 08.00.08 / Серпенінова Юлія Сергіївна. – Суми, 2010. – 191 с.

5. Батракова Л.Г. Экономический анализ деятельности коммерческого банка: учебник / Л.Г. Батракова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Логос, 2005. – 368 с.

6. Беляков А.В. Банковские риски: проблемы учёта, управления и регулирования: методическая разработка / А.В.Беляков. - М.: БДЦ-пресс, 2004. - 256 с.

7. Граділь А. Підвищення рівня ліквідності комерційного банку шляхом управління залишками грошових коштів на рахунках клієнтів / А. Граділь // Банківська справа. – 2002. – № 1. – C. 17–22.